[...]

Представлене розпорядження походить з двору гетьмана Вацлава Жевуського в Підгірцях. У Підгорецькому архіві, який зберігається у Вавельському відділенні Національного архіву в Кракові, є три унікальні книги. Перша з них має оригінальну назву "Книга диспозицій підгорецьких" і охоплює 1749-1762 роки. Крім того, в колекції є ще два рукописи схожого змісту, названі як "Книга нотаток і диспозицій Вацлава Жевуського". Рукописи датовані п'ятим і шостим десятиліттями XVIII століття і мають формат silva rerum — зошити, в яких записувалися різного роду нотатки, декрети, коннотації, але також інтрати [прибутки], копії контрактів, копії рахунків, підсумки, інвентарні реєстри, дотичні до справ маєтку, державних і військових справ, а також, що важливо, положення, що стосуються "звичайного", повсякденного ритму функціонування магнатського двору. Книга інструкцій відкривається своєрідним базовим закликом, адресованим слугам:

"Той з панів двору, хто отримає диспозицію, чи то від підcтолія Буського, чи від когось іншого, повинен добре поговорити з надавачем диспозиції, аби той належно поінформовав про те, як слід чинити. Після цього повинен отримати від надавача диспозиції інвентарний реєстр, реєстр пивниць, і після того повинен часто читати цю книгу і зважати, чи робить все згідно з викладеними в ній інструкціями. Хоча диспозиції Козловського і Конюшого своїм шляхом ідуть особо, однак пан Конюший та пан Козловський повинні усе узгоджувати з тим, хто виконує диспозицію".

Важливість своїх інструкцій гетьман підкреслив кількома роками пізніше у своїй "Диспозиції пану Сидоровському від 1754 року від різдва господнего, 1 червня в Холмі", де зазначив: "Книга замкова, в якій записані всі диспозиції, залишається пану Кіцеру від пана Шимановського. Ту книгу пан Сидоровський отримає і читати її буде часто, особливо застороги від вогня і злодіїв". Жевуського своїми розпорядженнями окреслив іерархічну структуру служби, з якої, варто зазначити, були виключені капельмейстер ("пан Шпангенбергер Музикант"), придворний маляр ("пан Олесинський") та годинникар ("пан Кузімовський"). Жевуський підкреслив: "Настійно раджу і рекомендую тим, хто має від мене диспозиції, аби не залучали до їх виконання згаданих придворних, оскільки вони виключені від усіляких інших диспозицій та юрисдикцій, окрім моєї одноосібної". Інші члени двору були вбудовані в драбину відповідальності та залежності. Ступінь деталізації правил вражає, як і взаємодоповнюваність записів. Тож, маємо в розпорядженні інформацію не лише "як належить діяти", а й "на підставі чого і з використанням чого".

Так "Опис гармат, скільки яка бера пороху, записаний 4 лютого 1748 у Підгірцях" слугує додатком до документу "Диспозиція щодо залпів з гармат Підгорецького замку", де описаний "звичайний вогонь" "на від'їзд Гостя і до при'їзду" із зазначенням того, які гармати мають бути використані і як вони мають бути заряджені, із заувагами на кшталт: "Треба, аби виконувач диспозиції нагадав Гармашу, щоб він їх добре зарядив, бо залп гучний, якщо добре заряджено. Якщо одна з гармат зіпсується, замість неї взяти гармату від варти; гармати при варті гучні і безпечні, бо металеві. З тих вищезгаданих гармат до приїзду якнаближче до дороги давати вогонь, а до столу недалеко від вікон. У вікнах тієї зали, під якою буде даватися вогонь, має бути по повній бляшаній мисці води для безпеки. Під час приїзду чи відїзду гостя мисок не повинно бути. Вогонь, згаданий як "звичайний", має бути застосований для єпископів, воєвод, каштелянів, міністрів, урядників, коронних і литовських, та генерал-майорів". "Надзвичайний вогонь", який не можна було "застосовувати без виразного наказу господаря", мав вестися з більшої кількості гармат, які мали бути розташовані "подалі від вікон і близько до дороги. Гармати повинні бути завжди обернені в бік Суходолу, давати з них вогонь слід, коли гость проїхав", натомість "до столу вогонь ніколи не змінювати, а завжди так само давати як під час вогню звичайного". Автор диспозиції підкреслив, що "треба пам'ятати, що як великі, так і малі гармати мають бути добре заряджені, бо дуже негарно, коли з гармат стріляють не голосно". [...]

Подібно деталізована "Диспозиція щодо столів, як для Панства, так і для придворних, а також щодо порцій для слуг", де підкреслено, що "звичай є в Підгірцях тільки раз подавати на стіл, навіть якщо гость значний, а вдруге подавати солодке; цього звичаю слід завжди дотримуватися, даючи один раз чисто і добре; не мають тоді кухарі відмовки, що забагато страв готують, коли лише раз подають на стіл, і їх достатньо. Кондитер повинен завжди давати солодке, коли є гість, і йому за те заплатять сповна згідно з контрактом; якщо гість дуже значний, може поміж солодким подати кілька тарілок тонко нарізаного пармезану, а якщо гість не дуже екстраординарний, то не пармезан, а голландський сир; крім сирів і фруктів до солодкого слід давати мигдаль у шкаралупі, інжир, турецькі горіхи, каштани, а фініків не купувати, бо вони дуже швидко псуються".

Серед документів знайдений винятково розбудований порядок обіду 1754 року, який вказує на класичний (французький) порядок страв (у сенсі послідовності та сервірування, організації трапези); з примітками на кшталт: "У четвер на обід має бути приготовлено так. 1. Сервіровано шість найкращих м'ясних страв, серед яких має бути найкрасивіший шматок м'яса, хляків і гірших страв серед них бути не повинно, ні з п'єца, ні смаженого серед цих страв бути не повинно; з цих шести страв мають бути три, які від вікон стояти найкраще повинні. Не шкодувати нічого, а постаратися зробити так, щоб по людськи м'ясні страви були оформлені з гарнірами, щоб страви були рум'яні і прозорі, хліб до них добре випечений, найголовніше, щоб не було, боронь боже, нічого брудного, і скажіть кухарям, що велика кара буде за брудні страви [...]".

Так само детально розписані "Диспозиція що пивниць" чи "Диспозиція щодо безпеки від протікання даху і завалення даху снігом". Деякі приписи були адресовані особам, які виконували конкретні функції, як, наприклад, "Диспозиція пану Шимановському від 22 травня 1754 року", що стосувалася питань зустрічі та проводжання гетьманського почту (обозу), де детально описані порядок руху карет і возів, необхідне асистування, а також план постоїв (включно з розкладом ночівель у тих чи інших резиденціях, де двір робив зупинки).

Особливо цікавою є "Диспозиція щодо паління печей на приїзд гостей від 13 березня 1754 року в Підгірцях", яка, здавалося б, стосується буденної речі, але насправді визначає репрезентативний простір, призначений для відвідувачів замку. Слід, однак, зазначити, що утилітарна програма замку була чудово охарактеризована в чудовому дослідженні Збігнєва Бані, а деякі доповнення були зроблені в монографії про картинну галерею Яна Островського, Єжи Петруся. Вищезгадані дослідники посилалися на джерела, які, однак, самі не були предметом аналізу. Виявляється, що функціонування двору, чітко регульоване Жевуським, який детально окреслював порядок дій майже у будь-яких випадках, показує нам нові можливості для знахідок. Власне ці правила повсякденного життя, що важливо, записані самим магнатом, окреслювали функції чи використання тих чи інших інтер'єрів, а відтак і дизайн оздоблення окремих залів. У світлі придворного регламенту випливає, що до церемоніального простору належали мозаїчна, золота, китайська, дзеркальна та карамзинова зали, при яких виставлялася варта, вестибюль каплиці, а покої для гостей виділялися на другому поверсі, де для цього були відведені чотири просторі кімнати. Цю церемоніальну градацію помешкань підтверджує "Диспозиція свічок до Підгорецького замку", що показує порядок освітлення в кімнатах замку. У цитованих замкових правилах знаходимо інформацію про функції окремих приміщень. Вищезгаданий Китайський кабінет виконував функцію передпокою для гостей, з якого можна було потрапити до зали для прийому гостей (Карамзинової) та Зеленої зали — яка радше слугувала не спальнею гетьмана, а офіційним "парадним кабінетом" господаря з відповідним оздобленням, що підкреслювало його стан. 

Окреслені приписами правила поводження визначали функціональну програму, але водночас розмежовували простір з відповідною обстановкою та сценографією, ніби візуалізуючи ієрархію приміщень. 

Про значення, яке Вацлав Жевуський надавав церемоніалу і, водночас, детальному "внутрішньому" регламенту, свідчить також той факт, що він вніс до "книги диспозицій" меморандум про "церемонії прийому пана посла Турецького від паші Хочімського, що прибув на аудієнцію до Ясновельможного пана гетьмана польного коронного у Варшаві 9 вересня 1762 року". Варто зауважити, що в цьому документі можна простежити паралелі з церемоніями прийому турецьких послів у Відні, описаними у трактаті Рохра. Не менш цікавою інструкцією, що детально описує перебіг церемонії, є "Постанова щодо прийому генерала Подільського під час його в'їзду до фортеці Кам'янця Подільського 15 липня 1762 року, уточнена від пана воєводи подільського гетьману", в якій описаний перебіг в'їзду Адама Чорторийського та порядок дій осіб, які виконували певні функції. З цим документом пов'язана збережена промова Жевуського. Крім того, можна відзначити дуже детальні диспозиції, що стосуються поховальої церемонії дружини Вацлава Анни, уродженої Любомирської (померла 1763 року) (дослідження на цю тему готується до друку).

Підсумовуючи, можна сказати, що наведені приклади приписів для регулювання придворного життя у найдрібніших деталях показують нам його дуже кодифікований ритм життя. Він виростає з церемоніалу, але ці правила, здебільшого підписані самим Жевуським, демонструють нам далекосяжне регулювання повсякденної  поведінки. Хтось з оточення Людовика XVI сказав: "Церемоніал є найважливішим для підтримки королівського авторитету. Варто забрати у князя пишність, і він залишиться простою людиною. Люд упізнає свого володаря не стільки за його чеснотами, скільки за золотом, яким він вкритий, і за розкішшю, якою він себе оточує". Жевуський, як магнат, але передусім як удільний пан, був творцем свого універсуму — всесвіту мікроспільноти, керованого та структурованого. Через "диспозиції" щодо повсякденної діяльності де-факто встановлювалася влада. Таким чином впроваджений в Підгірцях церемоніальний театр охоплював практично всі аспекти життя офіцерів, урядників…

Andrzej Betlej, "Regulacje życia dworskiego na zamku w Podhorcach w XVIII wieku" (2016)