Адам Михайло Жевуський, ЛГМ
Embedded Files
Адам Михайло Жевуський
Адам Михайло Жевуський
(бл. 1660-1717)
(бл. 1660-1717)
Серед синів Михайла Флоріана Жевуського родоначальником роздільської гілки роду став старший Адам Михайло Жевуський. Він розпочав кар'єру з військової служби у панцирній хоругві коронного війська і дослужився до звання отмістра, однак найбільше проявив себе в адміністративних питаннях: розподілі і розміщенні військ, ревізії фортець. Після смерті короля Яна Собеського підтримав Августа ІІ, під час Північної війни зі Швецією також виступав на його боці і користувався прихильністю, оскільки перебував із королем у Варшаві, коли у 1706 році той прибув туди після перемоги у битві під Калішем. Однак у бойових діях, на відміну від меншого брата Станіслава Матеуша, не відзначився.
Адам Михайло входив до генеральної ради Сандомирської конфедерації у Львові, яка була створена на підтримку короля. Оскільки Швеція воювала проти Речі Посполитої та Московії, між ними підтримувався союз, і подекуди конфедерацію невірно називають "прибічниками росіян". Діяльність Жевуського свідчить про напругу цього союзу: він входив до складу комісії, яка мала перебрати фортеці Правобережної України з російських рук; клопотався перед Августом ІІ від імені маєтків, яким загрожували російські військові пости.
Адам Михайло був близький до королевичів Олександра і Костянтина Собеських та їхніх придворних, виступав повіреним та посередником у їхніх справах щодо захистку інтересів. З 1706 року мешкав у Жовкві, осередку Собеських, часто навідуючись до Львова, де також допомогав у справах гетьману Адаму Сенявському. Підтримував тісні контакти з шурином Яном Олександром Конецпольським, був розпорядником виконання його заповіту.
Адам Михайло брав участь у сеймах як депутат від подільського воєводства, у 1709 році був призначений депутатом від львівького сейму до скарбового суду, а також виконував обов'язки збирача податків. У 1710 році його було призначено підляським каштеляном, і цю посаду він обіймав до смерті. Також він був віським та вишенським старостою.
Дружиною Адама Михайла з 1692 року стала Петронелія Збрашковна Жевуська (?). Вона була єдиною спадкоємицею своїх батьків і складала вигідну партію. Їх син Михайло Юзеф став спадкоємцем Роздолу, а дочка Антоніна Анна Жевуська (?-після 1737) у 1718 році вийшла заміж за Петра Михайла Мйончинського (1695-1776), пізніше холмського каштеляна, чернігівського воєводу, відомого богатством та меценатством [42]. Резиденція подружжя була у Мацеїві (нині Луків), тут вони започаткували волинську гілку Мйончинських через сина Юзефа Бонавентура Мйончинського (1731–1787), генерал-майора коронного. Онук Антоніни Ігнацій Мйончинський (1760-1809) — відомий багатій, колекціонер, підприємець та меценат, чия колекція творів мистецтв стала основою галереї, відкритої у 1911 році у палаці Дідушицьких у Львові.
Другий син Антоніни Анни, Адам Каєтан Мйончинський (1725-1799), будував військову кар'єру, а з 1793 року став останнім в історії польним писарем коронним, перебравши цю посаду у кузена Казимира Жевуського. Окрім синів Мйончинські мали трьох доньок: Анеля вийшла заміж за хорунжого великого литовського Єроніма Радзивілла; потім за князя Максиміліяна Воронецького, старосту звенигородського і рожнівського; Петронелія — за Онуфрія Сплавського, старосту торговицького; Анна Констанція стала черницею.
Петронелія Збрашковна Жевуська, ЛГМ
Джерела
Джерела
Sophie de Korwin-Piotrowska, "Balzac et le monde slave: Madame Hanska et l'soeuvre balzacienne" (1933)
Filip Kucera, "Wacław Emir Rzewuski (1784-1831) podróżnik i żołnierz" (2016)
Kasper Niesiecki, "Korona polska przy złotey wolnosci starożytnemi wszystkich kathedr, prowincyi y rycerstwa kleynotami", T. 3 (1740)
Kasper Niesiecki, "Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza", T. 8 (1841)
Jerzy Sewer Dunin-Borkowski, "Genealogie żyjących utytułowanych rodów polskich" (1914)
Леонтій Войтович, "Розділ: столиця "Української Швейцарії" (2012)
Мирон Капраль, "Міста Жидачівського повіту XIV–XVI ст". (2021)
"Енциклопедія Львова", "Жевуські", Леонтій Войтович (2008)
Ядвіга Жевуська, "Wielka rodzina w wielkim narodzie" (1879)
Polski Słownik Biograficzny, "Stanislaw Rzewuski h. Krzywda", Miroslaw Nagielski
Polski Słownik Biograficzny, "Adam Rzewuski h. Krzywda", Miroslaw Nagielski
Polski Słownik Biograficzny, "Michal Jozef Rzewuski h. Krzywda", Henryk Palkij
Polski Słownik Biograficzny, "Franciszek Rzewuski h. Krzywda", Jerzy Michalski
Polski Słownik Biograficzny, "Jan Rzewuski h. Krzywda", Maria Czeppe
Юрій Овсінський, "Маєтковий комплекс Жевуських у Подільському воєводстві Речі Посполитої в XVIII столітті" (2009)
Dorota Wiśniewska, "Nic w świecie nie jest w stanie przekonać mnie do powrotu" – Franciszek Rzewuski wobec konfederacji barskiej" (2018)
Adam Kucharski, Agnieszka Wieczorek, "Kontakty listowne i kręgi korespondencyjne w podróżach edukacyjnych Rzewuskich na Podhorcach i Rozdole w XVIII wieku" (2020)
Adam Kucharski, "Blaski i cienie peregrynacji w cudzych krajach. Podróż edukacyjna Kazimierza Rzewuskiego (1766-1768)" (2019)
Małgorzata Ewa Kowalczyk, "To dziecko jest miłe, odważne i mądre, ale jego rodzice uczynili błąd…". Zagraniczna edukacja Kazimierza Rzewuskiego w latach 1766-1768" (2015)
Anna Markiewicz, "Bernard architekt, srebrny kałamarz i tarnosolis. Kilka uwag o rachunkach Rzewuskich z połowy xviii wieku" (2021)
Konrad Niemira, Michał Przygoda, "Trzy nieznane obrazy Marcella Bacciarellego z kolekcji ukraińskich" (2021)
Marcin Matuszewicz, "Pamiętniki Marcina Matuszewicza kasztelana brzesko-litewskiego 1714-1765" (1876)
Dorota Dukwicz "Sekretne wydatki rosyjskiej ambasady w Warszawie w latach 1772-1790" (2010)
Stanisław Kazimierz Kossakowski, "Monografie historyczno-genealogiczne niektórych rodzin polskich" T.2 (1860)
"Polska stanisławowska w oczach cudzoziemców" T.1-2 (1968)
Kazimierz Rzewuski, "Manifest Kazimierza Rzewuskiego, Pisarza Polnego Koronnego, Orderow Polskich Kawalera, Posła Chełmskiego, Do Akt Podany" (1786)
Kazimierz Rzewuski, "Głos Jasnie Wielmoznego Kazimierza Rzewuskiego, Pisarza Polnego Koronnego, Posła Chełmskiego w Izbie Poselskiey Na Rugach Miany" (1786)
Jadwiga Grzejszczak-Kondratowicz, Henryk Kondratowicz, "Zarys historii wolnomularstwa polskiego w rzeczypospolitej szlacheckiej 1738-1795" (2000)
Ludwik Hass, "Wolnomularstwo w Europie środkowo-wschodniej w XVIII i XIX wieku" (1982)
Adam Jerzy Czartoryski, "Pamiętniki i memoriały polityczne 1776-1809" (1986)
Tomasz Walerian Aleksandrowicz, "Pierre Corneille: Herakliusz. Tragedia z francuskiego na polski wytłomaczona. Jaśnie Wielmożnej Annie z Rzewuskich Humieckiej, miecznikowej koronnej dedykowana" (1749)
Michał Bajer, "Tragedia i dwór: Stan faktyczny oraz polemiczne użycie stereotypu w historii polskich przekładów Corneille'a i Racine'a" (2018)
Michał Bajer, "Lustra królowej. Obraz tragedii w perytekstach staropolskich i oświeceniowych przekładów Corneille'a i Racine'a" (2015)
Polski Słownik Biograficzny, "Antoni Józef Lanckoroński h. Zadora", Jerzy Kowecki
Stanisław Schnür-Pepłowski, "Obrazy z przeszłości Galicyi i Krakowa (1772-1858)", T.1 "Lwów i Lwowianie" (1896)
Anna Penkała, "Szlacheckie kontrakty małżeńskie jako źródła do badań biograficznych i majątkowych na przykładzie intercyzy przedślubnej Antoniny Rzewuskiej i Piotra Miączyńskiego" (2014)
Bożena Popiołek, "Woli mojej ostatniej testament ten: testamenty staropolskie jako źródło do historii mentalności XVII i XVIII wieku" (2009)
Seweryn Uruski, "Rodzina: herbarz szlachty polskiej. T. 15, Przanowski-Rzyszko" (1931)
Seweryn Uruski, "Rodzina: herbarz szlachty polskiej. T. 3, Czeladka-Eywild" (1906)
"Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi śp. Alexandra hr. Stadnickiego. Wyd. staraniem Galicyjskiego Wydzialu Krajowego" (1868) — фрагменти
Архів Вацлава Петра Жевуського (1732-1779)
Jacek Poletyło "Nieznani Rzewuscy. Przyczynek do historii rodu" (2023)
Page updated
Google Sites
Report abuse