1. Про Вацлава Жевуського, гетьмана великого коронного і каштеляна краківського, вже писали раніше — про чоловіка, наділеного тими чеснотами, які колись були національними, тобто безмежною відданістю Речі Посполитій і вірі католицькій. Іноземець Караччолі, напевно, був би не єдиним, хто описав життя Вацлава, якби покоління, яке прийшло після нього, мало можливість дивитися на приклади своїх батьків, а не впало у розпач про долю своїх онуків. Сумна доля тих, чия діяльність припадає на кінець суспільства, якому вони служать. Ще сумніша недоля тих, хто у вирії гинучих інституцій узяли на себе тягар вищої гідності і виявилися відповідальними за події, якими не могли керувати, наслідки яких не могли передбачити; тих, хто врешті-решт звернув на хибний шлях, запропонований союзниками.
Коли дослідники занепаду Речі Посполитої ґрунтовно і неупереджено проаналізують перебіг подій, то стане очевидною несправедливість обвинувачень у злих намірах тих мужів, які, можливо, надто шанобливо ставилися до старих законів, надто не любили новизни і надто довіряли стороннім. Вацлаву пощастило служити Вітчизні в ті часи, коли відступати від ухвал сейму не було потреби; коли виконання і захист існуючих прав і обов'язків, причому ревне, вважалося заслугою; коли, нарешті, між традиціями минулих віків і надіями на майбутнє не пролягала прірва недосвідчених реформ.
Підтримайте збір на переклад цього важливого джерела з історії Підгорецького замку українською мовою за посиланням нижче
