Ізабела (Ельжбета) Любомирська (1733-1816) була донькою руського воєводи Олександра Августа Чорторийського та Марії Софії — останньої представниці і спадкоємиці роду Сенявських. Ця спадщина перейшла до Ізабели і зробила її однією з найбагатших жінок країни. Вона володіла 14 містами і 366 селами, здебільшого на теренах України. 

"На час її появи на світ філософські доктрини похитнули всі переконання. Княгиня Любомирська дозволила переконати себе, що сила крові — це лише забобон, що для того, щоб кохати одне одного, потрібно або домовитися, або керуватися симпатією. Отже, княгиня не мала жодних сумнівів щодо нелюбові ані до чоловіка, ні до дітей. [...] Оскільки її нелюбові до родини не виявляла жодна разюча несправедливість, її прощали, пояснюючи це своєрідною примхою. До того ж, люди завжди поблажливі до багатих людей, які вміють витрачати" [1]. 

Подружжя мало чотирьох дочок.