Іншу, теж дивну долю мені пощастило побачити мимохідь на тлі паризького великого світу. Це також було спогадом із ранньої молодості, з Києва. Тоді я давав уроки панні Аді Жевуській. Вона була дочкою генерала Адама Жевуського, що походив із бічної гілки Жевуських і був цілковито зрусифікований. Панна Ада, майбутня княгиня Адамова Любомирська, хотіла вивчати польську мову, і хтось із моїх родичів порадив їй для цього мене. Урок, зрештою, був приємний — читали "Пана Тадеуша". На уроках іноді був присутній молодший брат панни Ади, Александр Жевуський — високий, стрункий, дуже елегантний юнак із жіночними манерами і лагідними рухами типового мешканця Петербурга.

Родина Жевуських не належала до великого світу російської імперії, але була тією "на три чверті аристократією", манери якої найбільше нагадують те, що про аристократію писали Родзевичувна та Мнішківна. Утім, Саша, як його називали, видався мені досить симпатичним юнаком; ходив у мундирі Червоного Хреста, тобто ховався від фронту під час великої війни, як більшість золотої молоді, і займався живописом. Невеличка виставка його портретів і карикатур, влаштована в Києві, виявила талант незначний, але надзвичайно елегантний, блискучий, з умінням подобатися. Його карикатури на княгиню Ізабелу Радзівілл, велику княгиню Марію Павлівну, на модну тоді в Києві княгиню Мюрат були настільки ж компліментарні, наскільки й дотепні, створені саме pour le grand monde — для великого світу. Тож їх розхоплювали, і Саша став невеликою київською знаменитістю. Можна сказати, що ми разом пережили Лютневу революцію. У найтяжчі її дні, серед червоного ентузіазму, який охопив Київ слідком за росією, я сидів на уроках у панни Ади, а Саша, повертаючись з міста, приносив усе нові й нові звістки про крах середовища, до якого належав і в якому прагнув піднестися. 

Потім я зустрівся з Жевуським уже в Парижі. Тепер він був відомим художником і декоратором, très en vogue. Його кольорові обкладинки друкував "L’Illustration", його декорації замовляло "Casino de Paris" та інші подібні театри. Важко собі уявити, чим був дім Жевуського в Парижі. Старі американки, молоді танцівники, музиканти, художники, великі дами — усе дуже модне, усе прекрасно вбране, і все в цілковитому безладі: постійні справи, дзвінки, замовлення, візити — а посеред цього хаосу знервований, примхливий, мов жінка, юнак, який не міг собі дати ради з тим виром, що сам його розбурхав, мов учень-чарівник. Набув усієї паризької штучності, тієї facticité, так властивої людям із великого французького світу й модним митцям. Чутки про Жевуського ходили по всьому Парижу: якісь старі мільйонерки гинули від кохання до нього, якісь комедії і драми крутилися довкола його постаті. Але я чув і багато доброго — до нього зверталися по пораду чи підтримку в складних ситуаціях, і цей, на вигляд крихкий, тендітний хлопець їх давав, радив, допомагав...

Дивний шлях обрав цей чоловік, аби вийти зі світського хаосу, який справді міг приголомшити: він став бенедиктинцем у абатстві Солем і впродовж останніх років, пройшовши всі щаблі, був призначений перед самою війною абатом одного зі швейцарських монастирів. Уже як монаха я його не бачив, але люди, які з ним спілкувалися, розповідали мені, що він був веселим, спокійним ченцем і з гумором зносив як суворі правила бенедиктинців, так і ті відлуння великого світу, що потай його ще тривожили. Одна з американок, що по ньому сохли, прислала до Солема факіра, а той зачаровував доставлені у монастир овочі, запевняючи мільйонерку, що "брат Чеслав" (таке польське ім’я прийняв чернець), скуштувавши ці овочі, покине монастир і поспішить у її обійми. Досліди факіра не вдалися, і світський художник, здається, справді знайшов душевний спокій у монастирському усамітненні.

1. Alex Czeslaw Rzewuski "À travers l'invisible cristal: confessions d'un dominicain" (1976)

2. Alex Czeslaw Rzewuski "L'instant : testament d'un dominicain" (1980)

3. David Gaillardon "La Beauté et la Grâce. Itinéraire d’un aristocrate européen, Alex Rzewuski" (2019)

4. Brosio Valentino "Tre ritratti segreti : Annie Vivanti, Filippo de Pisis, Alex Ceslas Rzewuski OP" (1983)

5. Liane de Pougy "Mes cahiers bleus" (1977)

6. Jarosław Iwaszkiewicz "Książka moich wspomnien" (2023)