Зелена зала з Західним передпокоєм була приватною кімнатою господаря, Жовта зала зі Східним передпокоєм — господині Анни Жевуської, яка тримала в ній канарок та інших декоративних птахів. В передпокоях чергувала замкова варта. Каплиця, вхід до якої з боку Китайського кабінету суворо тримали зачиненими за винятком годин служби, слугувала також сполученням між кімнатами подружжя. 

За Конецьпольських головним мотивом Каплиці був мотив "Богоматері Скорботної". Жевуські перенесли її вівтарне зображення у Західний передпокій, замінивши на "Ecce Homo" Шимона Чеховича, і переоздобили Каплицю на тематику "Страстей Христових", представлену чотирма сценами роботи Гіацинта Олесинського. Головною ж особливістю каплиці була переважаюча кількість світських портретів: за описом 1768 року, 38 портретів з 53 картин, розташованих в Каплиці. Окрім Жевуських на них були зображені їхніх предки і далекі родичі Любомирські, Потоцькі, Мнішехи, а також Ян ІІІ і Марія Казимира, Август ІІІ, єпископи, державні сановники і навіть маловідомі урядовці і духовні особи. Імовірно, Леон Жевуський мав ідею створити в Каплиці пантеон родинної слави: він не тільки замінив більшість картин портретами Жевуських, а й розмістив тут фамільну зброю: обладунки, щит і булаву Михайла Флоріана Жевуського. Ще однією реликвією Каплиці були мармурові столи з Олеського замку, на одному з яких, за переказом, хрестили Яна Собеського. 

Китайський кабінет був першою кімнатою, оздобленою Жевуськими після придбання замку. У 1727 році його стіни були цілковито вкриті панелями з художнім декором на чорному тлі, що імітував китайський лак, із зображенням пейзажів, жанрових сцен, птахів і квітів. Їхній автор Юзеф Роговський. "Фортепіано королеви Марисеньки", яке прикрашало Китайський кабінет і було популярним експонатом замку у XIX столітті, за сучасними дослідженнями, не могло належати королеві, бо виготовлене у 1750-х роках. 

Найбільш приватним і водночас найбільш затишним помешканням першого поверху був Мозаїчний кабінет, відокремлений від парадних залів галереєю — Дзеркальною залою. І мозаїчне оздоблення кабінету, і дзеркала в Дзеркальній залі (51 за описом 1768 року) з'явилися за Жевуських. Кабінет був призначений для усамітнення і використовувався як спальня. Відомою його окрасою було ліжко з балдахином, яке у XIX столітті почали називати "ліжком Яна III Собеського", можливо воно було перевезене, разом із іншими меблями Собеських, з Олеського замку. 

Розміщення кімнат другого поверху залишається нез'ясованим. Вони найбільше постраждали під час занепаду палацу ще у XIX столітті і під час подальших реставрацій ремонтувалися, але не відновлювалися в колишньому вигляді. 

Найбільш цікавими приміщеннями цього поверху були зала Придворного театру Вацлава Петра Жевуського і Алхімічна лабораторія. За Владиславом Кричинським [2], першим дослідником замку, Придворний театр розташовувся над Жовтою залою, а Лабораторія над Кармазиновою. Однак за інвентарним описом 1768 року виходить навпаки: в кімнаті над Жовтою залою, окрім кількох театральних реквізитів ("чотири олов'яні обладунки, один з яких позолочений; чотири паперові шоломи, два з червоним пір'ям, третій з синім пір'ям, четвертий з червоним пір'ям"), переважають інструменти для фізико-хімічних експериментів, які можна пов'язати з лабораторією ("чотири закриті скриньки, в яких знаходяться речі для служіння математиці"; "камера обскура, в якій вночі показуються різні речі", "дві пляшки, в яких вода різного кольору для позначення чотирьох елементів", "дві дерев'яні електрики ("elektryk"?), одна зі скляним куполом, друга без купола" та два мікроскопи). Водночас у кімнаті над Кармазиновую залою за описом 1768 знаходився "невеликий дерев'яний театр, зроблений і розписаний паном Смуглевичем" [1]. Також із опису випливає, що Лабораторія, яку приписують Северину Жевуському, виникла ще за Вацлава Петра, і була присвячена не так алхімії, як дослідам з природничих наук загалом — поширеному "хобі" інтелектуалів доби просвітництва.