Михайло Флоріан здобув славу "людини великих і воістину героїчних чеснот" [6], він був хоробрим і не боявся приймати рішення, тому йому довіряли відповідальні завдання. Одне з найскладніших було йому дане під час походу проти татар і козаків Петра Дорошенка в 1671 році. Тоді Жевуському доручили облогу Могилева на Поділлі, а після капітуляції міста і замку він отримав посаду головного командира коронних військ, під його розпорядженням перебували 4 хоругви і 3 піхотні полки. 

У 1672 році він брав участь в експедиції Яна Собеського проти татарських чамбулів (мобільних загонів кінноти), після чого гетьман згадав про нього в листі до короля Михайла Корибута Вишневецького, пишучи про офіцерів, які особливо відзначилися в битві під Немировом. Прославився Жевуський і під Хотином у 1673 році, там він командував гусарською хоругвою Вацлава Лещинського.

На елекційному сеймі (виборах короля) 1674 року Михайло Флоріан голосував за Яна Собеського. Восени того ж року брав участь у облозі Бара, де прийняв командування над козаками Василя Гоголя, які перейшли на бік Речі Посполитої. Як комендант Могилева здійснював звідси рейди для блокади Кам'янця, де дислокувалися турки, відвоював Рашків, Кальник, Брацлав і Немирів. 

Собеський, побачивши в Жевуському видатного воїна, наступного 1675 року доручив йому керувати операціями на Подністров'ї в тилу турецької армії паші Ібрагіма Шишмана, що насувалася на Львів. Жевуський чудово проявив себе, його війська ускладнили туркам постачання і розбили їхні дрібні загони, зокрема Ахмета башу під Рашковом. На той час він вже був призначений королівським полковником. Ще одного успіху Михайло Флоріан досяг під Чигирином, де звільнив ясир — захоплених татарами полонених, відбивши їх у синів хана [5]. 

Заслуги Жевуського були визнані руською шляхтою, яка доручила своїм депутатам на коронаційному сеймі просити для нього винагороди. Коронаційний сейм, який Ян Собеський, попри те, що правив вже два роки, відкладав через скрутне становище країни, відбувся у 1676 році. На ньому Михайлу Флоріану, першому з роду Жевуських, було надане холмське староство, колишній королівський домен. Це пожалування не лише принесло йому значний дохід, а й підвищило престиж і становище родини. Цю позицію зміцнили вигідні шлюби, Жевуський був одружений тричі: з Анною Дзежек, донькою розмежівського каштеляна, з Анелею Оборською, донькою підляського каштеляна сенатора Марціна Оборського, і, нарешті, з Анною Потоцькою, донькою дідича Чорткова каштеляна кам’янецького Павла Потоцького, сестрою примаса Теодора Анжея Потоцького [7]. Матір Павла Потоцького Марія Амалія з Могил була кузиною митрополита Петра Могили. 

Укладене перемир'я було тимчасовим, і невдовзі війна розпочалася наново. У визначальній битві під Віднем 12 вересня 1683 року Михайло Флоріан Жевуський командував гетьманським полком, відзначився результативною атакою, під час якої був поранений [8]. Ось що пише про нього Людвік Дембіцький: "Флоріан займає перше крісло краківського каштеляна в сенаті і бере участь у віденській експедиції" [9]. 9 жовтня у битві під Парканами на чолі того ж полку Жевуський розбив ворожий стрій, змусивши турків тікати, і захопив у полон бейлербея (губернатора) Сілістрії Мустафа-пашу. Собеський описав у листі до дружини розмови Михайла Флоріана з полоненим турецьким пашею, де він переконував бранця, що Річ Посполита не поступиться і не закінчить війну з Туреччиною [5]. 

У 1684 році біля Теребовлі Жевуський організував коронні війська для відсічі російській армії, яка мародерствувала на Поділлі. Узяв участь у поході Собеського, який завершився звільненням Язловця від 12-річної турецької окупації. У 1685 році узяв участь у плануванні і проведенні молдавської експедиції, де знов відзначився. У серпні 1686 році чолі авангарду коронних і литовських військ (4000-4500 чоловік) Михайло Флоріан здобув перемогу над головними татарськими силами під Лопушнею, але зазнав великих втрат у людях, а один з його синів Станіслав Матуеш отримав поранення руки [8]. 1 жовтня того ж року війська під командуванням Жевуського розбили татар і молдавську армію під Сучавою. 

Від шлюбу з Анною Дзежек (померла 1676) у Михайла Флоріана залишилися діти: 

• Адам Михайло Жевуський (?-1717) продовжив гілку Жевуських у Роздолі.

• Станіслав Матеуш Жевуський (1662-1728) започаткував гілку у Підгірцях. 

• Маурицій Жевуський (?-1699) був старостою чернейовським та орховським, помер молодим. 

• Юзеф Жевуський (?-1718), староста вільхівський, стольник мельницький, володів частиною Ориня біля Кам'янця.  Був одружений на онуці українського гетьмана Івана Виговського Маріанні, від якої мав сина Вінцента Жевуського (1710-ті-1747). За заповітом Станіслава Матеуша від 1728 року відомо, що Вінцент у той час був ще підлітком: дядько опікувався його освітою і заповідав своїм синам продовжувати її [12]. Від свого батька Вінцент отримав посаду старости вільхівського і в тому ж стані і помер у Львові, не зробивши кар'єри і бездітним. Своє майно він заповів монастрям, найбільшу суму 30 000 злотих — монастирю кармелітів у Роздолі, де його тіло мало бути покладене "до могили моїх предків" [13].

• Ельжбета Фебронія Жевуська (?-1722) — з 24 червня 1685 року дружина брацлавського воєводи Яна Олександра Конецпольського (1635-1719), останнього представника свого роду. Дітей вони не мали, але жили з порозумінням, про що свідчать слова вдячності дружині у заповіті Конецпольського "за терпіння і вірність у важкі часи" [14]. Цікаво, що попри визначне прізвище чоловіка, Ельжбета підкреслювала власне походження, підписуючись "Helena de Rozdół Koniecpolska" [15].

• Маріанна Жевуська (?) — монахиня-бенедиктинка у Львові.

Від другого шлюбу з Анелою Оборською (?) — донька Анеля Жевуська (?), заміжня за Стефаном Карчевським, сином галицького каштеляна. Відомий лише один їхній син Михайло (Міхал) Карчевський, який прожив довге життя аж до 1793 року.

Від третього шлюбу з Анною Потоцькою (?-1724): 

• Елеонора Анна Жевуська (1685-?) — дружина (щонайменше від 1703 року) холмського каштеляна Кароля Красицького. Її онук — примас Ігнацій Красицький (1735-1801), видатний письменник і поет, якому сучасники надали почесне прізвисько "князь поетів".

• Францішек Жевуський (1688–1730) народився вже після раптової смерті батька — староста чулчицький, полковник королівський, у 1719 році одружився з Маріанною з Лубовецьких (?-1723). Вона має цікаву передісторію, адже до того була першою дружиною Яна Тарло, в подальшому одного з найвпливовіших магнатів та соратника Жевуських з підгорецької гілки. Подружжя не мало дітей і довгий час намагалося розлучитися: Маріанна повернулася до батьків у 1715 році, а анулювати шлюб вдалося лише у 1717 році під приводом, що священник, який провів обряд вінчання, не мав належних на те повноважень. Справжня причина не відома, досідники припускають конфлікт через невиплачений посаг, бо заради весілля з Жевуським Маріанна наробила боргів, щоб самотужки зібрати на посаг, який складав 150 000 злотих [14]. Однак, фінансові питання не завадили Яну Тарло, який одружувався ще тричі, побратися з останньою дружиною Софією з Красінських, яка була значано бідніша за нього; він подарував їй маєток Ополе, який успадкувала Розалія Жевуська. Після смерті Маріанни Францішек, у свою чергу, одружився вдруге з Анною Куницькою (?-1766), донькою Мацея Куницького ловчого жидачевського, холмського. 

Ще одна пригода спіткала Михайла Флоріана через 300 років.

Після Другої світової війни, з приходом комуністів, монастир у Роздолі було розорено і поховання Михайла Флоріана пошкоджено. У 1980 році в недіючому Василіанському монастирі в Христинополі створили філію Львівського музею історії релігії та атеїзму, і забальзамоване тіло Жевуського було виставлене як один з музейних експонатів. У 1989 році приміщення храму повернули греко-католикам, а музей переїхав до Палацу Потоцьких. Після здобуття Україною незалежності пропагандистські експонати (а рештки були представлені в антирелігійному контексті) вилучили з експозиції і мумію зберігали у підвальному фондосховищі. 

У 2010-х музей звертався до адміністрації Роздолу з пропозицією повернути тіло Жевуського до його родового склепу, проте очільники міста не зацікавилися поверненням його колишнього дідича. 3 листопада 2017 року тіло Михайла Флоріана Жевуського було перепоховане у Христинополі у каплиці родини Вишневських. Можна зауважити, що на черепі не видно помітних слідів пошкодження обличчя внаслідок поранення 1660 року, про яке було згадано на початку сторінки.