Михайло Флоріан Жевуський, 1684-87, з Підгорецького замку, Львівська галерея мистецтв

Михайло Флоріан Жевуський 

(1630-ті-1687)

"Михайло Флоріан Жевуський, чоловік, без сумніву, хоробрий, досяг гідності за Яна ІІІ. Наша історія не згадує жодного Жевуського до нього. За правління Августа II прекрасне потомство Флоріана почало підніматися через шлюби з родиною Любомирських, перебираючи на себе значні староства і купуючи з їхніх прибутків спадкові маєтки. Таким чином, вони стали володіти значними багатствами, почали обіймати високі посади і навіть гетьманську булаву, але передусім зростали в марнославстві і просопопії, не підкріплені жодним талантом" [Юліан-Урсин Нємцевич, 11].

Піднесення роду Жевуських розпочалося з Михайла Флоріана. Цей надзвичайно здібний і амбітний чоловік розпочав діяльність з типово дрібношляхетської посади львівського підвоєводи, яку він обійняв у 1663 році, але з часом йому судилося посісти найвищі державні посади. Передовсім це просування було пов'язане з його військовими здобутками. 

Михайло Флоріан брав участь у всіх кампаніях свого часу, завжди відзначаючись як загартований у боях солдат і талановитий полководець. Його першою битвою стало найбільше бойовище Хмельниччини — Берестецька битва 1651 року, де виступив у козацькій хоругві Адама Войни. Брав участь у Жванецькій битві 1653 року, у битві під Ґоломбом зі шведами 18 лютого 1656 року, а також у поході проти Московії, зокрема в битві під Полонкою 28 червня 1660 року. Солдат панцирної хоругви воєводи Станіслава Мишковського, який брав участь у цій битві, Якуб Лось, згадує, як ворожі піхотинці, "зібравшись докупи, відійшли на добру півмилі, де в березняку на кштал мурашника окопалися, розтягнувши всю піхоту і гармати, і краще оборонялися, на велику нашу шкоду, ніж у битві; там хорунжему Михайлу Жевуському, тоді крайчему, а нині старості холмському, вибили зуби" [4]. Під час повстання Єжи Любомирського у 1665 році Михайло Флоріан воював на боці короля Яна Казимира. 

Він був хоробрим і не боявся приймати рішення, тому йому довіряли відповідальні завдання. Одне з найскладніших було йому дане під час походу проти татар і козаків Петра Дорошенка в 1671 році. Тоді Жевуському доручили облогу Могилева на Поділлі, а після капітуляції міста і замку він отримав посаду головного командира коронних військ, під його розпорядженням перебували 4 хоругви і 3 піхотні полки. 

Михайло  Флоріан здобув славу "людини великих і воістину героїчних чеснот" [6]. У 1672 році він брав участь в експедиції Яна Собеського проти татарських чамбулів (мобільних загонів кінноти), після чого гетьман згадав про нього в листі до короля Михайла Корибута Вишневецького, пишучи про офіцерів, які особливо відзначилися в битві під Немировом. Прославився Жевуський і під Хотином у 1673 році, там він командував гусарською хоругвою Вацлава Лещинського.

На елекційному сеймі (виборах короля) 1674 року Михайло Флоріан голосував за Яна Собеського. Восени того ж року брав участь у облозі Бара, де прийняв командування над козаками Василя Гоголя, які перейшли на бік Речі Посполитої. Як комендант Могилева здійснював звідси рейди для блокади Кам'янця, де дислокувалися турки, відвоював Рашків, Кальник, Брацлав і Немирів. 

Михайло Флоріан Жевуський, з Підгорецького замку, Окружний музей Тарнова

Собеський, побачивши в ньому видатного воїна, наступного 1675 року доручив йому керувати операціями на Подністров'ї в тилу турецької армії паші Ібрагіма Шишмана, що насувалася на Львів. Жевуський чудово проявив себе, його війська ускладнили туркам постачання і розбили їхні дрібні загони, зокрема Ахмета башу під Рашковом. На той час він вже був призначений королівським полковником. Ще одного успіху Михайло Флоріан досяг під Чигирином, де звільнив ясир захоплених татарами полонених, відбивши їх у синів хана [5]. 

Заслуги Жевуського були визнані руською шляхтою, яка доручила своїм депутатам на коронаційному сеймі просити для нього винагороди. Коронаційний сейм, який Ян Собеський, попри те, що правив вже два роки, відкладав через скрутне становище країни, відбувся у 1676 році. На ньому Михайлу Флоріану, першому з роду Жевуських, було надане холмське староство, колишній королівський домен. Це пожалування не лише принесло йому значний дохід, а й підвищило престиж і становище родини. Цю позицію зміцнили вигідні шлюби, Жевуський був одружений тричі: з Анною Дзежек, донькою розмежівського каштеляна, з Анелею Оборською, донькою підляшського каштеляна сенатора Марціна Оборського, і, нарешті, з Анною Потоцькою, донькою дідича Чорткова каштеляна кам’янецького Павла Потоцького, сестрою примаса Теодора Анжея Потоцького [7].

У тому ж році Жевуський воював проти татар на Поділлі та Волині. Під Заславом (Ізясловом) він розбив чамбул Ураз-мурзи і знов звільнив полонених. Під Дунаєвом порубав три тисячі турків, а потім вирушив до Журавно, яке турки узяли в облогу, і, прорвавшися вночі крізь вороже військо, привів до табору підкріплення. Імовірно, допомогав холмському воєводі Яну Гнінському в перемовинах про умови перемир'я з турками, яке було укладене 14 жовтня 1676 року.

Михайло Флоріан Жевуський, з Підгорецького замку, втрачено

У 1677-1679 роках Михайло Флоріан Жевуський виконував обов'язки секретаря польського посольства у Стамбулі, де виступав від імені посла холмського воєводи Яна Гнінського: "призначений Гнінським секретарем посольства у Стамбулі, брав участь в укладанні договорів". Був присутній на аудієнції у візира Кара Мустафи, також привітав від імені посольства нового кіхая (спікера) зі вступом на посаду. У грудні Михайло Флоріан тяжко захворів і, за словами Гнінського, "півроку не вставав з ліжка", "він більше страждав від посухи, ніж від духоти". Під час перебування в Стамбулі Жевуський на власні кошти викупив багатьох бранців з турецької неволі, що принесло йому славу і визнання, хоча витрати, які він тоді поніс, були відшкодовані після повернення на батьківщину. Звітуючи про результати посольської місії, Гнінський високо оцінив роль Жевуського, назвавши його "другим послом" [7]. 

"Битва під Віднем", Мартин Альтомонте, 1688. Серед воїнів зображений і Михайло Флоріан Жевуський

У визначній битві під Віднем 12 вересня 1683 року Михайло Флоріан Жевуський командував гетьманським полком, відзначився результативною атакою, під час якої був поранений [8]. Ось що пише про нього Людвік Дембіцький: "Флоріан займає перше крісло краківського каштеляна в сенаті і бере участь у віденській експедиції" [9]. 9 жовтня у битві під Парканами на чолі того ж полку Жевуський розбив ворожий стрій, змусивши турків тікати, і захопив у полон бейлербея (губернатора) Сілістрії Мустафа-пашу. Собеський описав у листі до дружини розмови Михайла Флоріана з полоненим турецьким пашею, де він переконував бранця, що Річ Посполита не поступиться і не закінчить війну з Туреччиною [5]. 

У 1684 році біля Теребовлі Жевуський організував коронні війська для відсічі російській армії, яка мародерствувала на Поділлі. Узяв участь у поході Собеського, який завершився звільненням Язловця від 12-річної турецької окупації. У 1685 році узяв участь у плануванні і проведенні молдавської експедиції, де знов відзначився. У серпні 1686 році чолі авангарду коронних і литовських військ (4000-4500 чоловік) Михайло Флоріан здобув перемогу над головними татарськими силами під Лопушнею, але зазнав великих втрат у людях, а один з його синів Станіслав Матуеш отримав поранення руки [8]. 1 жовтня того ж року війська під командуванням Жевуського розбили татар і молдавську армію під Сучавою. 

Михайло Флоріан Жевуський раптово помер у 1687 році, коли брав участь у підготовці до облоги Кам'янця: "Під час підготовки війська з гетьманом Станіславом Яблоновським і королевичем Якубом Людвіком Собеським, за яким Жевуський мав доглядати за дорученням короля, його звалив параліч на полі бою, і його відвезли до Львова, де він і закінчив своє життя" 14 жовтня [10]. Кажуть, що Ян Собеський плакав, коли почув про його смерть, "як за мудрим і хоробрим лицарем" [5]. Поховано небіжчика було у Роздолі, в родовій усипальні при костелі кармелітів. Кульмінацією його кар'єри була посада надвірного підскарбія коронного. 

Михайло Флоріан Жевуський з полоненим пашею

Від шлюбу з Анною Дзежек (померла 1676) у Михайла Флоріана залишилися діти: 

Від другого шлюбу з Анелою Оборською (?) — донька Анеля Жевуська (?), заміжня за Стефаном Карчевським, сином галицького каштеляна. Відомий лише один їхній син Михайло (Міхал) Карчевський, який прожив довге життя аж до 1793 року.

Від третього шлюбу з Анною Потоцькою (?-1724): 

Елеонора Анна з Жевуських Красицька

Після смерті Михайла Флоріана його вдова Анна Потоцька вийшла заміж вдруге за чернігівського підчашого Каспара Куницького, теж вдівця. Станіслав Матеуш Жевуський побрався з Людвікою Елеонорою, донькою Куницкього від його першого шлюбу з Маріанною з Беневських; а Францішек Жевуський другим шлюбом одружився з племіннецею Каспара. Від Куницького Анна народила доньку Агату та двох синів: Юзеф Куницький зробив військову кар'єру, а Михайло Ігнацій Куницький (1698-1751) став значним церковним діячем, краківським єпископом-суфраганом, а з 1733 року дипломатичним представником Речі Посполитої у Ватикані. Вважається, що саме він опікувався Ігнацієм Красицьким і переконав того обрати церковний шлях. 

Адам Михайло Жевуський

Маурицій Жевуський

Юзеф Жевуський

Францішек Жевуський

Вінцент Жевуський

Ще одна пригода спіткала Михайла Флоріана через 300 років.

Після Другої світової війни, з приходом комуністів, монастир у Роздолі було розорено і поховання Михайла Флоріана пошкоджено. У 1980 році в недіючому Василіанському монастирі в Христинополі створили філію Львівського музею історії релігії та атеїзму, і забальзамоване тіло Жевуського було виставлене як один з музейних експонатів. У 1989 році приміщення храму повернули греко-католикам, а музей переїхав до Палацу Потоцьких. Після здобуття Україною незалежності атеїстичну пропаганду вилучили з експозиції і мумію зберігали у підвальному фондосховищі.

У 2010-х музей звертався до адміністрації Роздолу з пропозицією повернути тіло Жевуського до його родового склепу, проте очільники міста не зацікавилися поверненням його колишнього дідича. 3 листопада 2017 року тіло Михайла Флоріана Жевуського було перепоховане у Христинополі у каплиці родини Вишневських

Джерела