"Наш кузен Адам Вавжинець Жевуський, каштелян вітебський, якого я надалі називатиму каштеляном, щоб відрізняти його від сина, якого теж звали Адамом, так от наш кузен узяв з мене обіцянку відвідати його маєток Погребище. Його діти в той час були ще зовсім маленькими, але я пишу, як ворон летить, я ширяю над подіями давно минулих днів; народження і смерті з'єдналися в моїй пам'яті, як дві крапки, і я буду розповідати про події, розділені довгими проміжками часу.

Каштелян Жевуський був людиною неабиякого розуму та широкої освіти. Він мав багато можливостей на власному досвіді розібратися в людях і справах, і, можливо, надто любив виголошувати банальні фрази про непевність життя і марноту земних благ. Його доброчесні та побожні промови іноді здавалися мені такими, ніби їх узяли з якоїсь п'єси і тепер вживають на власний розсуд. Патріотизму каштеляна, як і його побожності, бракувало віри, яка творить чудеса. Дружина і діти пройшли під його керівництвом курс принципів, як можна було б пройти курс літератури, а оскільки тільки смак може визначити вибір думок, в головах Жевуських вони хаотично співіснували, не прагнучи, щоб одна ідея перемогла іншу.

Пан і пані Жевуські виховали своїх дітей у глибині віддаленого села. Вони привчили їх за допомогою книжок до марнославних світських ідей, які були б доречними в Парижі або при дворі. Пані [Юстина] Жевуська була рішуче налаштована на те, щоб її дочки вдало вийшли заміж. Вона постійно перебирала з ними можливі варіанти одруження і муштрувала їх до візитів персонажів, яких таємно народжувала її уява. Так, одна з доньок мала тримати книгу, друга — малювати, третя — вишивати; нарешті, були й групові пози, які молоді особи репетирували, щоб зачарувати своїх майбутніх шанувальників.

Найстарша, Кароліна, була надзвичайно привабливою, і, на жаль для неї, її успіхи були надто численними. Радше через слабкість, ніж через сердечне захоплення, і хоча вона романтизувала свої помилки, приписуючи їх пристрасті, світ суворо судив її. Вона не прагнула виправдовуватися, і іноді виникало питання, чи була вона смиренною, чи безсоромною. Її сестри, Евеліна та Аліна, влаштувалися краще: вони не були щасливі, проте й не мали гірких спогадів, які мусили б приховувати від своїх дітей. Поліна, наймолодша з усіх, вийшла заміж втемну. Її чоловіком став пан [Іван] Різнич, син негоціанта, можливо, грецького купця з Трієста. Приємна зовнішність, сміливість і любов до азартних ігор ввели його в перше товариство Одеси. Легковажність Кароліни, невтомна жага задоволень і жадоба до прикрас змусили її приймати дарунки Різнича, а згодом зблизити його зі своєю сестрою Поліною. У нього не було жодних інших статків, окрім тих, які він вигравав або програвав у карти. Різнич був приємним співрозмовником; він був послужливий, точний і нагадував мені Фердинанда Вальдштайна, як фігурою, так і легкістю, з якою він будував фінансові плани. Поліна вирізнялася характером і розумом, а її поведінка завжди була взірцевою.

Генрик Жевуський був обдарований розумом і пам'яттю; він багато читав і нічого не забував. Він добре слухав свого батька і так засвоїв його розповіді про минуле, що, так би мовити, перенісся туди і може описати його так, ніби бачив на власні очі. Генрик Жевуський — видатний письменник, який не має таланту до вигадування, але світло минулих століть так сильно відбивається в його свідомості, що здається, ніби він лише змальовує те, що бачив. Він був би видатною людиною, якби жив у своєму колі, де йому не доводилось би ніяковіти, але меншовартість співмешканців, звичка до нестриманості мови і необачність додали йому вульгарності. Можна сказати, що його розум погано одягнений, і що варто було б лише змінити костюм, то він став би виглядати значно краще. 

Генрик побожний і дотримується релігійних приписів; він знає, що таке добро і зло, і якби мав необхідність регулювати поведінку, керуючись власними поглядами, то міг би поводитись досконало. Але повсякденність перемогла його; його моральні сили виснажені, він балакучий, компрометує себе та інших. Він жадібний, і можливість гарно повечеряти змушує його приймати товариство людей, якими за інших обставин він би нехтував. Поганий стан справ спонукав його до безчесних вчинків. Він це усвідомлював, але його презирство до тих, хто стали його жертвами, слугувало його самовиправданням. Він приносить користь, коли може, але не шукає нагоди. Він не здатний доводити до кінця свої кроки і рішення, не має справжніх уподобань, суворий до тих, хто йому найближчий, і не втримується від спокуси поглузувати над ними на догоду глядачам. Якось він сказав знайомому пану М., який розлучився і одружився вдруге: "Але я бачив вас, пане, точніше ваші дві половинки сьогодні вранці". Ця фраза породила купу анекдотів і декілька цинічних чуток. Хіба не казав він про своїх братів і чотирьох сестер: "Щоб їх позбутися, я би радо поміняв на когось іншого". Однак його брат ним захоплюється; вони не дуже поважають, але цінують гумор та розваги один одного і складають гарну компанію. 

Адам Жевуський має гарну фігуру, і його амурні успіхи були блискучими; хоча він був безпринципним і не приховував своєї аморальності, проте не був збоченим спокусником. Не з тих, хто залишається холодним спостерігачем власних пригод, він щиро грав свою роль, і його неймовірна щиросердість підкоряла будь-яку жінку, до якої він залицявся. Так, двадцяти чотирьох років він одружився з особою, яка годилася йому в матері; і підкорився залізній волі, яку йому нав'язали. Незважаючи на численні зради, він раз по раз повертався до цієї жінки і домішував трохи кохання до почуттів, які могли бути лише синівськими. Але жінки завжди були для Адама спокусою. Так п'яниця ніколи не відмовляється від випивки, коли йому її пропонують. 

А для імператора Адам Жевуський був і сам як та пристрасна жінка, непевна в коханні свого обранця, неспокійна, бентежна, якій достатньо одного слова, одного погляду, щоб спалахнути або згаснути. Крім того, в серці Жевуського було більше амбіцій, ніж прихильності. Він не мав ані переконань, ні твердих принципів, але, як поціновувач прекрасних почуттів, колекціонував їх так само, як спекулянт, що чекає вигідної нагоди, щоб ризикнути своїм товаром. Жевуський, кинутий на хибні позиції, мав би радикально зіпсований характер, якби грандіозна легковажність не спонукала його переходити від зла до добра, не маючи чіткого плану. Початком кар'єри він завдячує безчестям старшої сестри. Такий сумнівний початок мав б зашкодити йому... але гарне обличчя, хоробрість, гнучкість характеру стали в нагоді в його становищі і навіть найсуворіших зробили поблажливими. 

Він одружився з пані [Олександрою] Жеребцовою, уродженою князівною Лопухіною, яка була набагато старша за нього. Обожнюючи її, він тисячі разів їй зрадив, знов і знову зізнаючись, щоб ніби принести їй в жертву свої нові вподобання. Вона була надто розумна, щоб довго давати себе дурити. Після однієї з болісних сцен вона вирішила, після кількох років нещасливого союзу, розлучитися. Вона була дуже щедрою і відмовилася від двохсот тисяч рублів, які Жевуський заборгував їй. Вона добре його знала і не повірила в жаль, який він вдавав. Коли вона дізналась, що імператор поступився правами на прибутки від Ковельських земель, на які претендував Жевуський, вона сказала: "Ах, ось те, що втішить його печалі". 

Після смерті дружини Адам одружився з чарівною росіянкою, пані [Анною] Дашковою, яку, здавалося, пристрасно кохав. Але щойно весілля задовольнило його марнославство, став байдужим до її щастя. Молода дружина померла з гірким переконанням, що чоловік не заслуговує на її кохання. Вона залишила дитину [Катерину], яка мала стати єдиною розрадою для своєї бабусі. Але Жевуський забрав у неї цю дитину, щоб контролювати таким чином статки своєї доньки. 

Третій шлюб з пані [Ядвігою] Ячевською, укладений поспіхом, довів надзвичайну легковажність чоловіка, який одружився б десятки разів, якби мав таку можливість.

Сім'ю Жевуських, наділену блискучими і надзвичайними дарами, ніби переслідує фатум, який перешкоджає всьому, за що вони беруться, позбавляє їх можливостей бути корисними і навіть зробити свої таланти відомими. Вони могли б сказати словами Джейн Ейр: "We might have been" ("Ми могли б бути"), словами, які стосуються їхніх талантів і талантів їхніх сестер, невпізнаних і прихованих у тіні" [6].