Roku 1732 16 Augusti, Kopia Manifestacji Urzędników Grodzkich, Łuckich. 

Venientes Personaliter My Urzędnicy Grodzcy powiatu Luckiego, niżej na podpisach wyrażenia przed Alexandrem ze Zbaraża na Rajmiejscie Korybutem Woronieckim Stolnikiem Dobrzyńskim, jako Subdelegatem do przyjęcia tego Manifestu, z Prawa od nas zasadzonym, którym non ex antiquo odio ku komu lub uchowaj Boże z prywatnego interesowania się ku czemu, bo u nas plus valet publica utilitas, quam propria  nominis ratio. Tylko że publiczna querela WW IMO PP Obywatelow Powiatu Luckiego, którzy sądzącym nam Cadentiam detulerunt, iż Pani Ludovika z Kunickich Rzewuska, Wojewodzina Belzka Hetmanowa Wielka Koronna w dobrach swoich dziedzicznych w mieście Targowicy w województwie wołyńskim a powiecie Łuckim leżących, tam stricto carcere clausa, że dla warty około stojącej, nie ma aditum człek żaden, ut in afflictione consoletur eam, ale nawet duchownych nie dopuszczając osób, sama będąc w ciemnicy przez pozabijanie okien, solitaria benignum sibi non videt solem atoli distituta od przyjaciół, ogołocona z fortuny własnej zwłaszcza multarum ditionum heredyssa, teraz praeter vitaro caetera nihil habet i od ustawnego płaczu nasycona amaritudinibus sors nec ulla ejus strictior esse potest. Dni i nocy przepędza w smutku, cuius gemitus coram hominibus non est absconditus. W czym mając doniesioną sobie i podaną przez Przyjaciół oni że Pani Wojewodziny pressure, tak zacnej damy, z pięknej krwi utraque pallade domus urodzonej et in domicillio wypielęgnowanej magnatum, cuius vulgata per orbem stant, documenta domus, zac zym Si nos taceremus, lapis de pariete clamasset et sumeret vindictam. Nie tylko ex compossione christiana uważając pogróżkę Boską, si scelus vocifer abitur, exaudias eum, ne vos et filios vestros percutiam gladio ale też ex stallis urzędu naszego będąc custodes legum proprii districtus atque prospiciendo securitati publicae, bojąc się oraz przekleństwa, co Bóg do Helego natenczas sędziego rzekł: Quia viduam innocentem oprimere permisisti, ideo non erit ex tua Domo senex, magna pars domus tuae mortua erit, nec ad virilem perveniet aetatem, i chociaż ex vulgata fama constat, że jakoby na tejże Pani Wojewodziny Bełzkiej miała być otrzymana kuratela, która by przeciwna była prawu i konstytucji Anni 1638 titulo "o kuratelach" to taż arna konstytucya wprzód inquisitionem ubi bona consistunt ediscere kazała, a po tym expeditis eisdem, jeżeli należy, kurateria wydawane z kancelaryi być mają. W tej zaś kurateryi, że żadnej in proprio territorio talio os de ossibus Województwa wołyńskiego będącej inkwizycji nie było, toć per consequens y kuraterium, jeżeliby miało być wydane jakowe, chyba ad sinistram dotationem a do tego że każda kuratora adintit. Tylko dyposytynnem fortunae non libertatem vitae, gdyż tylko ruj minalitom tam stricta bywa inkarceracya ne fuga salutem ca piat, czy meruit, że tak zacna Pani jakowej kurateli quid mali egit czy po tym tak godnym mężu mutavit vota, czy i to jest zupełnego rozumu donum, czyli się doskonałemi stanu swego nie rządziła maxymami. Wszak iniquum scelera ostentant, innocens exemplo tutarum, czyli też tak wielkich fortun swoich będąca Pani, co alegitimis alienowała sukcesorom, czyli godnemu mężowi swemu godnie nie sprawiła pogrzebu, mówi może do siebie Ille mihi praeceptis torqueor ipsa meis. Po tym nigdy Pan Wojewoda Bełzki, Hetman Wielki Koronny, którego laudanda nullis decora viabus; bo ten oczewiste probatae virtntis mający doluimenta qualem nec latiae cecineri nec graeca vetustas, którego w potomne wielu godność na nieśmiertelną sobie zarobiła elogium, illum nec Ventura silebunt lustra nec ignota rapiet sub nube vetustas. Czyliż osądził żonę swoję bydź incapacem Fortuny, y owszem testamentem ultimae voluntatis duae in quarto puncto posito, sto tysięcy rocznej intraty ad liberam jej dispositionem zostawił, jako tenże testament w sobie dostatecznej obmawia. Na dto jeszcze większa, że tenże niegdyś Pan Wojewoda Bełski lubo widział żonę swoją, że w takowej była, w jakowej i teraz zostaje pozycji, przecież in usus Onej i na własny Jej depans Dobra wydzielił, która per Omnem Fractum Jego possidebat życia. Potym zaś Pani Wojewodzina Bełzka wydawszy tak słuszną na ozdobę ojczyzny na podporę wolności aequantes spe et virtute maiorum prolem, którzy conspirent gemini titulis communibus orbes, czy meruit że za to jako ej indignacyi mówić do siebie może est mihi supplici causa fuisse…

Zaczym gdy ten Manifest z kompulsu do nas od Pani Wojewodziny Bełzkiej podanego in lucem wychodzi, w którym contente et propositiones Onej wyrażamy ut innolescat całej Rplitej prosząc actis connotari. Co otrzymaliśmy własnemi rękoma podpisując.

Року 1732, 16 серпня. Копія маніфесту урядників гродських луцьких.

З’явившись особисто ми, урядники гродські повіту луцького, нижче підписані, перед Александром зі Збаража на Воронцях, Кори́бутом Воронецьким, стольником добжинським, як субделегатом для прийняття цього маніфесту, з права нам належного, заявляємо, що не з давньої ворожнечі до будь-кого і, борони боже, не з приватного інтересу щось чинимо, бо у нас більше важить загальна користь, ніж власна вигода.

Лише тому, що публічна скарга ясновельможних панів обивателів повіту Луцького, які нам, суддям, це донесли, сповіщає, що пані Людовіка з Куницьких Жевуська воєводина белзька, гетьманова велика коронна, у своїх дідичних маєтках у місті Торговиці в воєводстві волинському, повіті луцькому, перебуває замкнена в суворій в’язниці, так що через поставлену варту ніхто не має доступу, щоб у стражданні її втішити, і навіть духовних осіб не допускають; сама ж, будучи у темниці через забиті вікна, в самотності не бачить для себе світлого сонця, позбавлена друзів, обдерта з власної фортуни, будучи дідичкою багатьох володінь, тепер, окрім життя, нічого не має, і, наситившись постійними сльозами, перебуває у гіркій долі, гіршої якої не може бути. Дні й ночі проводить у смутку, і стогін її перед людьми не є прихованим. 

Маючи про це повідомлення, подане її друзями, що така утискається пані воєводина дама шляхетна, з високого роду, вихована в домі магнатів, слава якого відома в усьому світі, якщо б ми мовчали, то камінь із муру закричав би й узяв би помсту. Тому не лише з християнського співчуття, пам’ятаючи кару божу: якщо злочин буде виголошений — вислухай його, щоб не покарав вас і дітей ваших мечем, але й із обов’язку уряду нашого, будучи охоронцями законів свого повіту та дбаючи про громадську безпеку, остерігаючись прокляття, яке бог сказав судді Ілію: "Оскільки дозволив гнобити невинну вдову, не буде в домі твоєму старого, більша частина дому твого помре і не досягне мужнього віку", і хоча за загальною чуткою нібито на ту пані воєводину белзьку встановлено опіку, яка була б супротивна праву й конституції 1638 року про опіки, то ж сама та конституція наказує спершу провести розслідування там, де є маєтки, а вже потім, після цього, якщо належить, видавати опіку з канцелярії. А в цій опіці, оскільки жодного розслідування в межах самого воєводства волинського не було, то, відповідно, і сама опіка, якщо б була видана, могла б бути лише з підступною метою; до того ж кожна опіка стосується тільки розпорядження майном, а не свободи життя, бо суворе ув’язнення належить лише злочинцям, щоб не втекли.

Чи ж заслужила така достойна пані на опіку? Чи вчинила щось лихе? Чи після такого достойного чоловіка змінила волю? Чи позбавлена розуму? Чи не керувалася належними принципами? Адже злочини доводять провину, а невинний захищений прикладом праведних. Чи, будучи пані таких великих маєтків, незаконно їх відчужувала від спадкоємців? Чи не гідно поховала свого чоловіка? Може сказати про себе: сама себе мучу власними настановами. Адже той покійний пан воєвода белзький, гетьман великий коронний, славний у чеснотах, якого ні латинська, ні грецька давнина не перевершили, і чия пам’ять безсмертна, чи ж він визнав свою дружину нездатною керувати майном? Навпаки — у своєму тестаменті, в четвертому пункті, залишив їй сто тисяч річного доходу до вільного розпорядження, як сам тестамент ясно свідчить. Більше того, той самий воєвода, навіть бачачи її в такому становищі, як тепер, усе ж виділив їй маєтки на власне утримання, які вона користувала за все його життя. А тепер, коли та пані воєводина белзька виховала таке достойне потомство на честь вітчизни і підтримку свободи, рівне славою і чеснотами предків, чи заслужила вона на таку кару?

Отже, коли цей маніфест, поданий нам пані воєводиною белзькою, виходить на світ, у якому ми викладаємо її заяви й доводи, щоб стало відомо всій Речі Посполитій, просимо внести це до актів. Що й отримали, підписуючи власноруч.

List od JW. Jmci Xiędza Kunickiego Sufragana Krakowskiego do WW Jchmci Pannow Sądowych. 

W sprawiedliwym WWm Panów sercu y tem wyznaje wizerunek prawdziwy że od wieków niesłychanym obarczona y ukrzywdzoną Matkę przez Synów sposobem, gdzie nie tylko Fortuna wydarta, Honor wzięły nawet y samo życie wyciskało się WWmci Panowie przez uczynioną оnez manifestacją z tego nieszczęścia wydźwignąć nitebamini [лат] za co ja całego Imienia mego, niskie z nie wykorzenionym nigdy związkiem zanosze dzięki. Ale ten który nie tylko z Kompasji lecz y z wrodzonego Braterskiego afektu nad Jej przypadkiem rozkwilonym sercem nieraz jęczałem y opłakiwałem Starałem się abym afflicta mógł dać Consolationem y pogrążoną podźwignąć potrafił, chciałem tej nieszczęśliwy kurateli od JK Mci otrzymać rewocationem, lecz tam gdzie tyle Senatorów Ministrów y medyków teslymonia o Akcjach JW Pani Hetmanowej zwyż pomienioną wymogły Kuratela moja jedną osobą przełamać y nic przeciwnego uczynić nie potrafiła, musiałem się ad medya pacis udać, abym JW Panią Hetmanowa Dobrodziejka omi consolatione destitutam nie zostawił czyniłem tedy cirka Authoritatem Księcia Prymasa, co teraz chciałbym effektuare, ale przy zwykłym Jej uporze dość wielką zachodzę ciężkość dla tego do WW Panów Dobr. kochanych kołaczę serca, abyście operi manum dare chcieli y jako przez ujęcie się byliście onej konsolacją tak podwy ciesz teraz rada onej ze reke, aby tej komplanacji insistere raczyła, którą nil intendit tylko securitas Synów Jej honoru y Fortuny. Te ub cipieczywszy mieć wszelką wolność będzie, a inaczej ta Ju remote Sororis amore ad wszystkiego odstąpić muszę, ctquis consolabiti Eam podobno bez wszelkiey Konsolacji y ratunku dni swoić opłakiwać będzie, bo pewnie JW Jmc Synowie emun dando Osoby swois producta chac Complanatione primatiali autenori tate firmata, przed Bogiem światem y Prawem manifestować się będą ze pomieniono Kuratele non odio Matris bote in regimen w ręce moje na wolność oddawali, non amore Fortuny, bo y tę w rząd puszczali lecz jedynie honoru swojego imienia veneritudine ductu uczynić musieli, tak ubezpieczywszy od wszystkiego odstępowali. Manifestacją WW Panów kochanych Dobr. którą Ja znasyniszszca woneracya adoracya wdzięcznością y podziękowaniem czytałem aby co nie niewdzięcznych Synach mogla wymusić y wykolatac watpie bardzo pewnie musi iść Strepitu juris, ize jest actus Regius za Dworem pro sublewation echujusce Curatela agcre należeć będzie gdzie watpie o reprobalji onej abym czasem uchowaj Boże rewolucyi strapione Dni swoje w żalach opłakiwać by musiała y w tych samych in luctu et morore lanimen nie znachodzić, a co za tym idzie z troskow śmierć pro termino obierać Synom Macierzynnym przekleństwem saluti obstare, dlatego upraszam jaknajuniżeniej abyście WW Panowie tę miłoscia którą iscie zaczęli ku niej pałać utrzymując JW Pani Hetmanowa perswadować raczyli aby tej Komplanacji przeczyć nie raczyła ale y owszem bez wszelkiey zwłoki przyjąć się chwycić chciała, ale że Ja meliora lapsi obiecuję y pisze się z Targowicy.

У справедливому серці вельможних панів і цим визнаю правдивий образ [зображення ситуації], що від віків нечуваним способом обтяжену й скривджену Матір Синами, де не тільки Фортуна відібрана, Честь віднята, навіть і саме життя витискалося, вельможні панове через учинену ту маніфестацію підняти намагалися з цього нещастя, за що я від усього Імені мого низько, з ніколи не викоріненим зв’язком, складаю подяки. 

Але я, який не лише зі співчуття, але й із вродженої братерської прихильності над Її випадком зі скорботним серцем не раз стогнав і оплакував, старався я, аби скорботній міг дати втіху й погружену зміг підняти; хотів домогтися від Його Королівської Милості скасування цієї нещасливої Опіки, але там, де стільки сенаторів, міністрів і медиків своїми свідченнями про вчинки ясновельможної пані гетьманової вимогли вищезгадану Опіку, я одноосібно не зміг ні переломити цього, ні перешкодити; мусив вдатися до засобів миру, аби ясновельможну пані гетьманову Добродійку позбавленою всякої втіхи не залишити. Добився я тоді під Авторитетом ксьондза примаса того, що тепер хотів би здійснити, але при звичайній Її впертості досить велику зустрічаю трудність. Тому до сердець вельможних панів Добродіїв коханих стукаю, аби ви докласти руку до справи захотіли і, як через заступництво за неї були їй утіхою, так і тепер подайте їй руку порадою, аби вона зволила пристати до цієї мирової угоди, яка ні до чого іншого не прагне, лише безпеки честі та Фортуни її Синів. 

Забезпечивши це, матиме цілковиту свободу, а інакше я, вже відсунувши любов до сестри, від усього мушу відступити, і хто ж її втішить, мабуть, без усякої розради й порятунку дні свої оплакувати буде, бо певно ясновельможні панове Сини, очищаючи свої Особи, подавши цю Угоду, затверджену авторитетом примаса, перед Богом, світом і Правом заявлятимуть, що згадану Опіку не з ненависті до Матері, бо під управління в мої руки на свободу віддавали, не з любові до Фортуни, бо й ту в управління відпускали, але єдино керовані пошаною до честі свого імені мусили вчинити; так убезпечившись, від усього відступали. 

Маніфестацію вельможних панів коханих Добродіїв, яку я з найнижчою пошаною, адорацією, вдячністю й подякою читав, аби вона щось у невдячних Синів могла вимусити й виклопотати, дуже сумніваюся; певно, мусить дійти до судового спору, і оскільки є королівський акт, належатиме при Дворі діяти задля скасування цієї Опіки, де сумніваюся щодо її скасування, аби часом, борони Боже, через таку революцію вона не мусила свої страдницькі дні оплакувати в жалях і в тих самих скорботі й печалі полегшення не знаходити, а що за цим іде — смерть як кінець турбот обрати, материнським прокляттям до синів стати на заваді спасінню. Тому якнайпокірніше прошу, аби вельможні панове, зберігаючи ту милість, якою почали до неї палати, зволили переконувати ясновельможну пані Гетьманову, аби цій мировій угоді не зволила противитися, а навпаки, без зволікань захотіла її прийняти й за неї вхопитися, а що я обіцяю meliora lapsi [лат: покращення після падіння] і підписуюся з Торговиці.

Replikująca Laska JW Pana Dobr. przez uczyniony kompuls do sług swoich jako oczywiste dla nas dobrotliwego serca swego ostentans stigmata, tak gdy do powinnego przy nagła Dziękczynienia które przy nadloszonym najniższej adoracyi niesiemy adresie. Powinssowanszey pożądanego w ten Kraj przybycia, które virentis olivae przyszłego uszczęśliwienia JW Pani Hetmanowej przyniosło rhamum aby cossiosae lacri marum aquae swoje kiedykolwiek miełi exsykaczje do czego nietylko JW Pana Dobr. proprij sanguis amor, nie tylko wielkiego Imienia swego quos parta superbit generosus spiritus, ale nawet Protekcja animuje obligacja. A jake numquam a Tulio nisi optime cogitatum, tak JW Pan Dobr. będąc sui nominis Drusus nie chciał być optare mala, które by były in perniticm JW Pani Hetmanowej indenigrationem prześwietnego Imienia swego. Cui genus egregium fulget destirpe Potentum zwłaszcza gdy non est alius qui pugnet pro Eu animujacy superas quos in sua vota vocet. Więc gdy viso solo ne omnia videntar toć nie inna nadzieja. Omnis futura beatitudinis JW Pani Hetmanowa tylko in sacrato pectore JW Pana Dobr. tuqwoqe confugium, tu quoq portus eris. Ita komplanacja choć jest ex suis cardinibus amara, itpqor [?] medicina merbo, bo non ne mori satius quam vitae forre pudorem. Jednak gorzkie lekarstwa zwykli Dulcedinem przynosić zdrowia. Aclo tego et Themistoklis haustas quae vulnerant, scinat, zaczym wszystko na wolę JW Pana Dobr. rezygnowawszy, et incrisceribus pieknego Jego złożywszy Serca, gdyz non licuit parvum te Nile videri. Sami się tylko cum profunda piszemy veneratione JW Pana Dobrodzieja.

Ласка ясновельможного пана Добродія через учинене спонукання до своїх слуг, являючи нам очевидні знаки добротливого серця, так що спонукає до належної Подяки, яку при доданій найнижчій адорації несемо в цьому зверненні, вітаючи жадане прибуття до цього Краю, яке принесло ясновельможній пані Гетьмановій оливкову гілку майбутнього ощасливлення, аби рясні води сліз її колись осохли, до чого ясновельможного пана Добродія не тільки кровна любов, не тільки шляхетний дух великого його Імені, який пишається здобутками, але навіть Протекція спонукає обов’язком. А як Туллій ніколи не мислив інакше, ніж якнайкраще, так ясновельможний пан Добродій, будучи Друзом свого роду, не побажав би лиха, яке було б на погибель ясновельможної пані Гетьманової та на знеславлення пресвітлого його Імені, чий славний рід сяє походженням від могутніх, особливо коли немає іншого, хто б боровся за Неї, до кого б могла закликати у молитвах. Отже, оскільки, побачивши лише одне, не можна судити про все, то немає іншої надії. Уся майбутня благодать ясновельможної пані гетьманової — тільки у священних грудях ясновельможного пана добродія: тут ти будеш і прихистком, тут ти будеш і пристанню. 

Отже, мирова угода, хоч і є за суттю гіркою, як ліки від хвороби, бо хіба не краще померти, ніж у житті зносити ганьбу. Але гіркі ліки зазвичай приносять солодкість здоров’я. А до того і Фемістоклові напої: те, що ранить, те й лікує. Отже, все на волю ясновельможного пана Добродія віддавши і в глибині прекрасного його серця поклавши, оскільки не судилося тобі, Ніле, здаватися малим. Самі лише з глибокою пошаною пишемо до ясновельможного пана добродія.

Między Jaśnie Wielmożnym Panem Miaczynskim Kasztelanem Chelmskim, nad Jaśnie Wielmożną Panią Ludowiką z Kunickich Rzewuską Wojewodziną Bełską Hetmanową Wielką Koronną, ex Dispositione Jego Concessa Kuratorem z jednej, a Jaśnie Wielmożnym Xiedzem Michalem Kunickim Biskupem Arcyonenskym Suffraganem Krakowskim, tudzież Jaśnie Wielmożnemi Panami Sewerynem Podczaszym Koronnym, i Wacławem Starostą Krzeswickim Rzewuskimi, teyze Pani Hetmanowej synami z drugiej strony, stanęło pewne y w niczym nieodmiennie postanowienie. 

Iż Pan Kasztelan Chełmski Kurator mając Impedimenta swoje jak publiczne jako też z Domestica, także wiedząc że fortuna Pani Hetmanowej do dyspozycji, a ona sama do opieki indi stracto eget homine, naradziwszy się cum utraq Domo tam Kuniciana jako też Rzewusciana, y naturalnemi post sera fata Pani Hetmanowej sukcessorami pomienionemi Pani Hetmanowej synami puszcza w wolny rząd cału fortunę Juri Hereditario et abvita litio, tejże Pani Hetmanowej podległu księdza Suffragana Krakowskiego, jako proximioris ex Domo Kuniciana. 

JW zaś ksiądz Suffragan obliguje się naprzód Imci Pani Hetmanowej według urodzonego affektu swego powinna Opiekę praestare, potym omnimodas z Prowentów tejże substancyi commoditates providere, intraty wszystkie exigere, nikomu ex omni titulo et praetextu z nich non responsunus, kommisarzow pro libitu suo do dysponowania dobrami constituere, jako też ludzi do dworu, dobra do dezolacij wszelkich, y owszem w jak najlepszym stanie conservare, wszyski oraz peragere cokolwiek Tuturem concernit. 

Co Imci Panowie Podczaszy koronny y starosta Kruswicki Bracie pro rato et grato mieć powienuja y praesentibus obowiązują się y owszem ze żadnej prepedyciy czynić nie będą, fide, honore, et conscientia przyrzekają. Cavent zaś sobie strciej azebu sub hac tutela księdza Suffragana Pani Hetmanowa nihil quidquam in posterum aż ad jera fata sua przeciw kuratelij, która in salvo et integro bydz powinna nie mogła nic czynić, żadnych in actis publicis tak ad alienando fortuną jako do dyspozycyi czyli zapisów sum, jakich, tak ad nocendum honorowi Synów swoich transakcji zeznawać. 

A że zachodzi słuszna y prawna od Panów Podczaszego Koronnego y Starosty Kruszwickiego intuitu Summy Trzech Kroc Sto Tysięcy post oblitum SP Pani Maryanny Potockiey Straznikowey Siostry swojej rodzonej, Jure Sucussionis na siebie y na Pannę Zuzannę siostrę swoję spadłey, więc agnita od tey summy prowizyj currentia maic sie ciż Panowie Podczasy Koronny y Starosta Kruszwicki ze Starostw jako Pan Podczasy Koronny Nowosieleckiego Krolewczyzney, Krzywa Wola nazwaney, a Pan Starosta Kruszwicki Starostwa Ulanowskiego cum attinentiis, secundum obloquentiam consensow y Cessij kontentować Proventibus Matce swoiey przy czynieniu Cessij assecuratis. Trzecie Sto Tysięcy dla Panny Wojewodzianki siostry swojej zostawiwszy, circa bona Tutoris Regimini subjacentia, od których na potrzebę Jej Prowizja corocznie currere powinna, które to prowenta tylko in posterum uspokajać pro Censu o Dwakroć Sto Tysięcy Panów Podczaszego Koronnego y Staroste Kruszwickiego majc. Co zaś attinet długi na dobrach bedące, y przez Panie Hetmanowa pro usu suo tylko a nie pro deportatione Dlugow Meza swojego ś.p. Pana Hetmana, tudzież tudzież nie pro emptione dóbr jakich zaciegnione, te Tutor to jest Suffragan Krakowski spłacać pro delicata conscientia sua deklaruje excepta hostilitate tudzież ep matura bron Boże morte Pani Hetmanowej po wyściu dóbr z ared, po którym te spłacenie zaczynać się powinno. 

Pałacu tu w Warszawie będącego zupełny usus permanere ma przy Panu Podczaszym Koronnym, Panu Staroście Kruszwickim, do których w nim gospodarz constitui et dependere powinien, reparacja zaś nie do Księdza Suffragana, ale do Panów wspomnianych Rzewuskich nalezyć ma. Względem rzeczy ruchomych generaliter wszystkich ex duplici parte pochodzących, taka zachodzi zgoda, te mobilia które ś.p. Pan Hetman comparavit, y które Pani Hetmanowa wzięła byla, y za nie Synom praetium zapisała zostać mają przy Panach Rzewuskich synach Jej, a oni praesenti transactione z zapisu kwituje. 

Jezeli zaś gdzie które mobilia a osobliwie srebra ex praefata parte znajdują się w zastawach, tedy te wykupować dla siebie aż Panowie Rzewuscy za własne pieniądze obiecują, y za wykupne żadnej do nikogo pretensiy mieć nie mają, inne zaś mobilia to jest srebra, kleynoty, Obicia, Cugi tak u Panów Rzewuskich znalesć się mające, jako w zastawach, u kupców, albo rzemieśników w robocie albo naprawie będące, a Pani Hetmanowej własne Panowie Rzewuscy pro festo S. Martini E. do Targowicy zwieść y oddać obligują się ad manus Ksiadza Suffragana, etiam sub juramento rzez Człowieka jakiego wiadomego explendo, jako zupełnie [...] pomienionych zas ruchomości libera dyspozycja cum Scitu Tutonis etiam circa fata Pani Hetmanowej reliquitur, kareta s.p. Panu Hetmanie Panom Podczaszemu Koronnemu, Staroście Kruszwickiemu cedere powinna.

Suo zaś ad necessaria dla Panny Wojewodzianki, te wszystkie Ksiądz Suffragan Krakowski prowidować powinien, secundum illius conditionem, a że ad omnes officiosas transactiones jest adempta facultas Pani Hetmanowej, ad sera oneyże fata więc ażeby przez to in intentionibus sanctis osobliwie w dobrze uczynieniu day Boze po długim życiu za dusze nieszkodowała, obowiązują Panowie Podczaszy Koronny y Starosta Kruszwicki co Dominikanóm Targowickim, lub gdzie bedzie się podobało samejze Matce Czterdzieści Tysięcy zlotych polskich, post fata oneyze wypłacić, albo in casum niewypłacenia censum od nich per Septem a cento pro singulis annis zapisać, aby pewne na zawsze było Suffragia. 

Processa to jest kondemnaty gdziekolwiek tak w trybunałach jako też y w ziemstwach, y grodach, ex interesse Juris Panie Hetmanowe concernentes, zaszłe Panów Rzewuskich in nexus suus involvujące Xiędz Suffragan znosic deklaruje. Także koszta ubi de jure venerit zastepywac, in futurum nexus na Panach Rzewuskich niedopuszczając, w czym sami Ichmość Strzedz się maią. Praecavent też to sobie partes Complanestes, ażeby Pani Hetmanowa do Miast wielkich ani na żadne miejsca gdzie jest publica nie wiedziała. Ostrzega to sobie Ksiądz Suffragan Krakowski że circa sera fata Pani Hetmanowej jeżliby Raty półroczne z dóbr, których aredowanych wybrał Księdz Suffragan, z tych nikomu rationem reddere niema ale pijs Hicys et suffragijs pomienione putroczne razy pieniężne impedire ma. Dobra zaś inne nieruchome ex utraque fortuna nullis paenitus excaptis cum omnibus emolumentis nic post sera fata niewywożąc, zostawione bydz mają plena et integra proprietate Panóm Rzewuskim synóm Imci Pani Hetmanowa.

Dobra przez komplanacyą Podhorecka przez Panią Hetmanową synom ustąpione, y vigore huius complanationis w posesyj będące zostawać mają przy Panach Rzewuskich Braciach, absque ulla dubietate. Ponieważ zaś debetur provisio od wspomnianey wyżey dwochkroć sto tysięcy sumy posagowej po ś.p. Pani Strażnikowej Spadlej Panom Rzewuskim Braci, za lat cztery a fatis ś.p. Pana Hetmana niewypłacona, tedy w tym moderamine adinvento Rzewuscy kontentować się maią srebrami, których plus minus sto trzydzieści Grzywien w jednym miejscu u Pana Reokura dawniej zastawnemi a pieniędzmi z tryoru szczęście tysicej plus minus siedmiuset tynfów przez Panów Wieckowskich wykupionemi, maiąc wzgląd na tenże w regestrze expensy, na Pannę Wojewodziankę Bełzką od Pana Wireszczynskięgo Pisarza Grodzkiego Chełmskiego podanym suknie, koronki, płótna i inne rzeczy ad mundum … niesa wyrażone tedy corok czyli co pulroku … z podpisania rek Panny Wojewodzianki Bełzkiej Panów Rzewuskich Braci Księdzu Suffraganowi Krakowskiemu ma bydz podany, niewynosząc expensy ultra proportionem et honestum kondycji Panny Wojewodzianki, a Ksiądz Suffragan praetium pomienionych expensy corocznie wypłacać ma. Expensa zaś przez Pana Wereszczynskiego podana, kwartałami ma być wypłacana.

Po zakończonej finalnie do Bog komplanacij, ieszcze tej strony mutue et ad invicem wszystkie in generali et in particulari pretensje umarzają y urazy y uspokoiaja klejnoty, które zostaly między ruchomościami Pani Hetmanowej, a u Panny Wojewódzanki Bełzkiej znajduią się, te do Targowicy pro Festo S. Martoni komportowane, y Pani Hetmanowey oddane bydz maią, a Ksiądz Suffragan Krakowski ma interponere studium et officium u Pani Hetmanowey, aby cedant Pannie Wojewodzance, inne zaś kleynoty zastawne Panowie Rzewuscy cere proprio wykupić maią, et in ujum sui communer obrócić, rzeczy jakiekolwiek czyli do sprawienia ordynowane albo za datkiem jakim do Pani Hetmanowej należące, czyli u rzemieślników w naprawie bedace czyli gdziekolwiek a quicunq titulo do Pani Hetmanowej należące mające res mobiles, te wszystkie oprócz wyrażonych w tej komplanacyi Pani Hetmanowej spectare maią, która to komplanacya, y w niey wyrażone punkta cum omnibus clausunis conditionibus annexis jako partes complanantes, quam exactissime dotrzymać fide, honore et conscientia obowiązuiąc się, y mutuo et ad invicem przyrzekaią, tak authoritate Primitiale jako tutoris inscripti et utriusque domus, ex nexu propinquo protectorís adhibita rękami własnemi podpisawszy y pieczęciami stwierdziwszy jak najprędzey roborować in actis publicis obliguią się. 

Datum w Warszawie die 4 Octobris A.D. 1732.

Між ясновельможним паном Мйончинським каштеляном холмським, над ясновельможною пані Людвікою з Куницьких Жевуською воєводиною белзькою, гетьмановою великою коронною за наданою диспозицією Куратором з одного боку, а ясновельможним ксьондзом Михайлом Куницьким єпископом аріоненським, суфраганом краківським, також ясновельможними панами Северином підчашим коронним, і Вацлавом старостою крушвицьким Жевуськими, тієї ж пані гетьманової синами, з другого боку, сталося певне і в нічому незмінне постановлення.

Що пан каштелян холмський Куратор, маючи свої перешкоди як публічні, так і домашні, а також знаючи, що фортуна пані гетьманової підлягає диспозиції, а вона сама для опіки потребує людини, порадившись з обома домами, як Куницьких, так і Жевуських, і природними після смерті пані гетьманової спадкоємцями, тобто згаданими її синами, віддає у вільне управління всю фортуну правом спадковим і родовим під владу того ж ксьондза суфрагана краківського, як найближчого з дому Куницьких.

Ясновельможний же ксьондз суфраган зобов’язується передусім пані гетьмановій, згідно з природною своєю прихильністю, належну опіку надавати, потім усілякі вигоди з доходів з тієї ж власності забезпечувати, всі прибутки стягувати, нікому під жодним титулом чи приводом за них не звітувати, комісарів за своїм уподобанням для розпорядження маєтками призначати, а також людей до двору, і маєтки від усякого спустошення в якнайкращому стані зберігати, і взагалі виконувати все, що до опікунства належить.

Що ясновельможні панове підчаший коронний і староста крушвицький, брати, приймаються це за належне і прийнятне і цим зобов’язуються, і навіть що жодної перешкоди чинити не будуть, вірою, честю і сумлінням обіцяють. Застерігають же собі далі, щоб під цією опікою ксьондза суфрагана пані гетьманова нічого в майбутньому аж до своєї смерті проти опіки, яка має залишатися в цілості й непорушності, не могла чинити, жодних у публічних актах, чи то щодо відчуження майна, чи розпорядження, чи записів сум, чи дій на шкоду честі своїх синів, не здійснювала.

А що існує слушна і правна вимога від панів підчашого коронного і старости крушвицького щодо суми триста тисяч після смерті покійної пані Маріанни Потоцької стражникової, рідної їхньої сестри, що їм за правом спадку належить і також панні Сусанні, їхній сестрі, отже визначені від тієї суми поточні відсотки панове підчаший коронний і староста крушвицький мають отримувати з доходу зі староств, а саме підчаший коронний з маєтку з новоселецької королівщни під назвою Крива Воля, а староста крушвицький зі староства уланівського, відповідно до домовленостей, згод і цесій, задовольнятися доходами, забезпеченими матері їх при здійсненні цесії. Треті сто тисяч залишаючи для панни воєводівни, своєї сестри, при маєтках, підлеглих управлінню опікуна, від яких щорічно має виплачуватися їй процент на її потреби; і саме ці доходи надалі мають задовольняти як ценз від двохсот тисяч панів підчашого коронного і старости крушвицького.

Що ж стосується боргів, обтяжуючих маєтності, і cтягнених пані гетьмановою лише для власного вжитку, а не для покриття боргів її покійного чоловіка пана гетьмана, а також не для купівлі будь-яких маєтків, то опікун, тобто суфраган краківський, заявляє, що сплатить їх задля спокою свого сумління, за винятком ворожого нападу, а також передчасної, боронь боже, смерті пані гетьманової, після виходу маєтків з оренди, по чому це погашення й повинно розпочатися. 

Палац тут, у Варшаві, має залишатися в повному користуванні пана підчашого коронного і пана старости крушвицького, для яких у ньому має бути встановлений і від яких повинен залежати управитель; ремонт же належить не до ксьондза суфрагана, а до згаданих панів Жевуських.

Щодо всіх загалом рухомих речей, які походять з обох сторін, досягнено такої згоди: ту рухомість, яку придбав покійний пан гетьман і яку пані гетьманова була взяла та за неї синам вартість записала, мають залишитися при панах Жевуських, її синах, а вони цією теперішньою транзакцією з запису квитують.

Якщо ж якась рухомість, а особливо срібло з вищезгаданої частини, знаходяться в заставах, тоді пани Жевуські обіцяють викупити їх для себе власним коштом і не матимуть ні до кого жодних претензій щодо викупної суми. Інші ж рухомості, тобто срібло, коштовності, оббивки, упряжі, які знаходяться як у панів Жевуських, так і в заставах, у купців або ремісників у роботі чи на ремонті, а належать пані гетьмановій, пани Жевуські зобов’язуються до свята святого Мартина звезти до Торговиці й передати до рук ксьондза суфрагана, навіть під присягою через якусь обізнану особу, підтвердивши, що цілком [...] згаданої рухомості; вільне ж розпорядження нею за відома опікуна також для самої пані гетьманової залишається. Карета по покійному панові гетьмані повинна перейти панам підчашому коронному й старості крушвицькому. 

Що ж до необхідних речей для панни воєводівни ксьондз суфраган краківський повинен забезпечувати відповідно до її стану; а оскільки пані гетьманова позбавлена можливості здійснювати всі доброчинні розпорядження аж до самої своєї смерті, то, аби через це вона не зашкодила своїм святим намірам, особливо в чиненні добра, дай боже після довгого життя за свою душу, пани підчаший коронний і староста крушвицький зобов’язуються виплатити домініканцям у Торговиці або там, де самій матері буде до вподоби, сорок тисяч польських злотих після її смерті; або ж, у разі невиплати, записати від них чинш у розмірі семи відсотків річних, щоб назавжди були забезпечені поминальні богослужіння.

Судові процеси, тобто кондемнати, де б вони не виникли, як у трибуналах, так і в земських та гродських судах, що з огляду на право стосуються пані гетьманової й втягнули панів Жевуських у відповідні зобов’язання, ксьондз суфраган заявляє, що візьме на себе.

Сторони, що укладають цю угоду, також застерігають, аби пані гетьманша не виїжджала до великих міст чи до будь-яких місць, де є публічність.

Також витрати, де за правом належить, покривати, не допускаючи в майбутньому жодних зв’язань для панів Жевуських, у чому вони самі повинні остерігатися.

Також сторони угоди застерігають собі, щоб пані гетьманова не їздила до великих міст і взагалі до жодних місць, де є публічність.

Ксьондз суфраган краківський застерігає собі, що щодо часу смерті пані гетьманової, якщо піврічні рати з маєтків, які він узяв в оренду, з них нікому звіту давати не має, але на побожні цілі і поминальні служби згадані піврічні грошові суми витрачати повинен. Інші ж нерухомі маєтки з обох частин, нічого з них після смерті не вивозячи, з усіма доходами, мають залишитися в повній і цілісній власності панів Жевуських, синів пані гетьманової.

Маєтності, за підгорецькою угодою пані гетьмановою синам уступлені, й на підставі цієї угоди вже перебуваючі в посесії, мають залишитися за панами Жевуськими братами без жодного сумніву.

Оскільки ж належить виплата процентів від згаданої вище подвійної стотисячної посагової суми по покійній пані стражникової, що перейшла панам Жевуським братам, і за чотири роки після смерті покійного пана гетьмана вона не була виплачена, то в межах досягненого компромісу пани Жевуські мають задовольнитися сріблом, якого приблизно сто тридцять гривень, колись заставленим у пана Реокура, а також грошима близько трьох тисяч семисот тинфів, викупленими панами Венцковськими; при цьому беручи до уваги внесений паном Верещинським писарем гродським холмським реєстр витрат на панну воєводівну белзьку: сукні, мережива, полотно та інші речі до світу […] отже, щороку або щопівроку з підписом рукою панни воєводівни белзької панами Жевуськими братами має бути поданий ксьондзу суфрагану краківському, не перевищуючи витрат понад міру, відповідну станові та чесному утриманню панни воєводівни, а ксьондз суфраган має щороку виплачувати вартість згаданих витрат.

Витрати ж, подані паном Верещинським, мають виплачуватися поквартально. 

Після остаточного, дай боже, завершення цієї компланації, обидві сторони взаємно й одна одній загалом і в кожній окремій справі прощають та скасовують усі претензії й образи та приводять справи до спокою. Коштовності, які залишилися серед рухомості пані гетьманової, а знаходяться при панні воєводівні белзькій, мають бути доставлені до Торговиці на свято святого Мартина й передані пані гетьмановій; а ксьондз суфраган краківський має докласти старання та свого уряду перед пані гетьмановою, щоб вона уступила їх панні воєводівні. Інші ж заставлені коштовності пани Жевуські мають викупити власним коштом і обернути на спільний ужиток. Усі речі, призначені до виготовлення або придбані за якийсь завдаток для пані гетьмановій, чи то в ремісників на ремонті, чи будь-де й на будь-якій підставі належні пані гетьмановій як рухомі речі, усі вони, окрім особливо зазначених у цій компланації, мають належати пані гетьмановій.

Цю ж компланацію і всі виражені в ній пункти з усіма доданими застереженнями й умовами сторони, що укладають угоду, зобов’язуються дотримувати якнайточніше вірою, честю й сумлінням і взаємно та одна одній обіцяють, за участю як примаса, так і вписаного опікуна та обох домів, як близького родича й протектора; власноручно підписавши й печатками затвердивши, зобов’язуються якнайшвидше надати їй сили через внесення до публічних актів.

Дано у Варшаві дня 4 жовтня 1732 року.

Actum in Curia Regia Varsaviensi Sabbatho ipso Dire Festi Sancti Francisci Consesoris, Anno Domini Millesimo Septingentesimo Trigesimo Secundo. 

Coram Officio Actisque praesentibus Castren Capitan Curia Varsavien personaliter compareni Illustris & Reverendisimus Michael Kunicki Episcopus Arsimensis Suffraganeus Cracoviensis & Illustris ac Mci Severinus Pocillator Regni & Venceslaus Capitaneus
Crusviciensis Rzewuscy, sani mentibus corporibus existentes jurisdictione suaquauis propria amissa, & presenti incorporame facta palani ac libere recognoverunt & quiliber illonum suo pro interesse recognait. Quia ipsi  Complanationem certam, rame certarum ocni & cenditionum in ibidem expressarum de data  eius hic Varsaviae die quarta Octobris  Anno praesentis inter Illustrem & Magnificum Miaczynski Castellanum Chełmensem, Illustris & Magnifica Ludowica de Kunice Rzewuska Palatina Belzensis Suprema Exercitum Pry Ducissa ex Dispositione sacra Regne Maiestatis lege concepta Curatorem ab una, atg se recognoscentes, parte ab altera inctant & conscriptam manibus sui recognoscentibus et Cessissimi, Illustrissimi & Reverendissimi Primatis Rni proprys Subscriptam sigillis communitam. Vadio in eadem Complanatione specificato firmatam, in omnibus eiusdem Complanationis conditionibus punctis, clausulis, articulis, nexibus & ligamentis approbant suo pro interesse quisque illorum, eidemi Complanami in toto et satisfacere submittunt gseng declarant.  

Hac sua personali recognitione ad praemissa media Correxit Lempicki

Manifestacya JW Jeymci Paniey Rzewuskiej Woiewodziney Bełskiey HWK p[rzeci]wko JW Rzewuskim Synom Córce i innym z racyi Substancyi Mobiliów y Dokumentow gwałtownie zabranych Matki więzienia krzywdę zabranie prowentow z Dobr Rozdołu i wziętych pieniędzy za sprowadzone do Rozdołu wieku i szkód różnych poczynienia Ad 1733 D. 9 Maji ex Fasci 3tio ad Rozdoł

Wypis z Xiąg Grodzkich Zamku Luckiego Roku Tysiąca Siedmset Trzydziestego Trzeciego Miesiąca Maja Dziewiątego Dnia

Nа Urzędzie Grodzkim w Zamku Jego Krolewskiey Mosci Łuckim przede mną Jozefem Mikolaiem z Czarnołoz Czarnołoskim Regentem Sądów Kapturowych Woiewodztwa Wołynskiego Powiatu Włodzimirskiego Namiestnikiem Burgrabstwa y Zamku Łuckiego y Xiegami ninieyszemi Grodzkiemi Łuckiemi.

Comparens personaliter Jasnie Wielmożna Jejmość Pani Eleonora Ludowika z Wielkich Kunic Rzewuska Woiewodzina Bełska Hetmanowa Wielka Koronna w ciężkiey swoiey Krzywdzie solenniter Protestuiąc Manifestowała się przeciwko Jasnie Wielmożnym Ichmosciom Panom Sewerynowi Podczaszemu, Wacławowi Pisarzowi Urzędnikom Koronnym Synom y Zuzannie Woiewodzance Bełskiey Córce Rzewuskim Dzieciom swym, o to, Iż ci Jasnie Wielmozne Ichmość Panowie Rzewuscy Synowie y Corka Jasnie Wielmożney Manifestantki zapomniawszy legem Naturae ktora zawsze z wrodzoney istoty do powinney ciągnie wdzięczności, iako et legem Divinam ktora że nie tylko kazdego Injuriare zakazuie ale owszem wszelkim Machinatiom od Dzieci ku Rodzicom czynionym perpetua Maledictione y odsądzeniem od Czci y Fortuny grozi.

Ichmość zaś obwinieni nie zwazaiąc takowej pogrozki za ktorą tradykacya następuie smieli y wazyli się Jasnie Wielmozney Manifestantce nie praktykowaną w Wolnym Narodzie Korony Polskiej krzywdę uczynić, to iest naprzod Jeymość Panna Woiewodzanka Bełska będąc in tutella naturali Matki swej praesentis Comparentki nie chcąc pati opieki ktora do dobrey y nalezytey edukacyey kożdemu Młodemu utorowaną iest drogą wziowszy Convenientiam przez Błonskiego z rodzinymi swemi y uczyniwszy Machinationes na Manifestantkę Matkę swoią rodzoną y doniosłszy ze Pryncypalissa ktora należycie iako stan y honor wyciąga oney do Warszawy wybrała się przysposobiwszy się w Cugi wyborne Karety kosztowne Szory Srebra Kleynoty bogate Obicia Portrety y Suknie wyborne Gotowalnie łite z Kompanami Lużka bogate futra, Krzesła, Kanapy, Zygary, manuety graiące y Inne Złote Zwierciadła Szafy Szkatuły, Girydony wyborne Lichtarze na nich stoiące Parawany Karmianonowe Wazy na Stoliki Lustry wiszace wsrodku Pokoiów rzadko widziane gdzie y poboczne Dywany ze Złotem iedwabne y Perskie drogie tolety kosztowne Portrety axamitne na Stoliki nakrycia wielkie srebrne Kabary z wielą Imbrykow Srybrne wanienki faierki Porcinele Filizamy z Porcinelami wybornemi co tylko dla Zufałey y wspaniałej splendecyi być mogło y Innych nie mało apparencyi iedno drugiemu konfrontuiąc y cokolwiek do Senatorskiey apparencyey y roschodu nalezy iako to z wiktow z rożnych Liquorow Szampanskich Bergunskich Laurenty Pontakow zamorskich Sektow Kanar Sektow Muszkatel, Alakantow Percetymentow Małmazyi Bastardow Rynskich Win Dublanizow Rosalisow Persikow rata fie Alkiermasow wina Przedniego Węgierskiego Beczek Szesćdziesiąt Cukrow robionych y Nie robionych Korzenia Wszelkiego Beczkami Ryb Zamorskich Mnustwo Maszkar do oper Sukien Aptykę wszytkę Xiag do Medycyny y Inszych tak wiele korun Brabrabanskich Złotych, rękawow Sobolich, takichże materyi sztukami bogatych y rożnych Sztęgierek Bluzgierów Palatynek Litych Wachlarzow Gorsetow wyborycznych, Umbrelow drogich, Kwetow z Korun Kanty Axamitne lite y Szory bogate y Cugi y do Nug apparament bogaty tych niezliczone rzeczy Sukna Postawy Galony Złote Pakami postumenta, ekipaze do Pasa, Tabakiery Pacholcze Barwy nowe y Srebra Pacholczę te barwy tak dla Pachołków iako y Woznić z Sukna Francuskiego Moderunki Żołnierskie Statuy wyborne na kominy dla kapeli Paziow y Lokaiow Barwy bogate y tak wiele sprzętow na zaszczyt Imienia mego tak przed Nayiasnieyszym Krolem Jegomoscią bom Krolowi Siebie y Dzieci po Smierci męża mego chciała rekommendować, zeszłemu teraz z tego Swiata Swiętey Pamięci Augustowi Wtoremu iako y przed całą Rzeczą pospolitą co do zuchwałey y wspaniałey Splendecy nalezy do Pałacu własnego swego w Warszawie będącego zprowadzić kazała, za tym Obwinieni Ichmość maiąc Notitiam że ze wszytkim Warszawie zostaie zbiegli y potym sub dole poszedłszy z Manifestantką a Matka swoią przez Sług iey exposcebant aby dla Dobr dla Przeciągu Karnawału ziechała ktora nie wiedząc Fomentów zostawiwszy tu wszytkie mianowane i nie mianowane Mobilia na Paradę Warszawską zprowadzone z Warszawy wyjechała. 

Tam tedy Obwinieni Ichmość te wszytkie rzeczy apparamenta własnym kosztem y Sumptem Już po Smierci męża swego Jasnie Wielmoznego Jegomości Pana Rzewuskiego Woiewody Bełskiego z Dobr własnych y Dziedzicznych na kilkakroć Sto Tysięcy Sprawione naiechawszy Pałac de integro funditus zabrali przez Urodzonego Wrzysca y Iryka posłanych po to Manifestantkę Matkę swą rodzoną naiechawszy w Dobrach iey wzięli y do więzienia wsadzili Ciężkiego y do niesłychanego nigdy przez Dzieci Rodzicow więzienia miauszy wprzód kondykt z siostrą swą rodzoną z Urodzonemi Więckowskiemi, Iwanowskim, Switeckim y Błonskim u ktorych kilka kroć Sto Tysięcy było w Dyspozycey rachunku żadnego Manifestantce czynić nie przyszło ktorzy per Omnia tenentur ad Calculum tudziez Switecki y Iwanowski Summ za Zboże iey gotowizny także do kalkulacyey nalezące ktorych Obwinieni Ichmość wiedząc że tak Fortuny y Dworu całego dyspozycyey praesentis Komparentki na kilka kroć Sto Tysięcy Pieniędzy in Manibus ad dispositionem Suam danych różnemi czasy mieli z Onymi Inito Condictamine y zabrawszy od nich resztę Pieniędzy Im kondonowali do Oppressyi Manifestantki aby byli radą y pomocą y o Jey Nieszczęsciu qua Ventura manebant nie przestrzegali, gdzie obwinieni Synowie y Corka teraznieyszey Manifestantki w cięzkie a cale nie tylko na Prawo Boskie y Swieckie, ale y na przyrodzoną miłość zapomniawszy rodzona Matkę swą Jasnie Wielmozną Jeymość Panią Woiewodzinę Bełską Hetmanową Wielką Koronną przez trzy Cwierci Roku w więzieniu trzymali o czym osobliwszy Dyaryusz swiadczy ktory tu Podaie od Urodzonych Wojciecha Więckowskiego y Jarockiego ze Gdanska z Statkow powracaiących tak Pieniądze iako tez rzeczy we Gdańsku pokupione odebrali, a tak praesentem Comparentka będąc okolicznie Wartą otoczona straciwszy Omnem Fortunae Dispositionem y owszem Jey Dobra Podlaskie Wielmoznemu Jegomosci Panu Rzewuskiemu Łowczemu Łukowskiemu y Urodzonemu drugie Błonskiemu co pod Dozywociem zostawały Manifestantki nie implikuiąc tych co stante Vita Swiętey Pamięci Jegomość Pan Woiewoda z Starostw y Dobr Synom Manifestantki disposuit co y to in Praejuidicium advitalitatis o nabycie Dobr stante Vita utrorumq Conjugum communi advitalitati podpadac powinni ale nawet y te co indisputabiles być maią iako to Rozduł Jegomosci Panu Rzewuskiemu Krayczemu Koronnemu magno Conatu Czyniące Dwadziescia Cztery Tysiące Rocznet Intraty oddali tenże Jegomość Pan Krayczy zabrał Wudek akwawitych ku węgrom sprowadzonych więcey nad Czterdziesci Tysięcy z Targowicy do Rozdołu przywiezionych cum dato Jegomosci Panu Krajczemu z łaski moiey Trzydziesci Tysięcy, aże z tym Prawem Rozdol wzioł a mnie Praw za ten affront bo od Niewdzięcznych Bog dary odbiera, Ja tez tę Summę inkorporuię do Siebie nazad, azeby mi oddał o co Manifestuie się iako y ten Rozdoł zabranie Intratny o wudkę o Część Czudnicy co mi należy Prawem od Męża Mego uczynionym Pałac będący w Warszawie ex decreluta Successione na Komparentkę de Congruo nalezący z Onego Summę Sześćdziesiąt Tysięcy podniesli Zwanczyk y Starostwo Ułanowskie na którey Nowosieleckie Starostwo żadnej Cessyey nie czyniła in usur suum zabrali, a chociayby Iaka Cessya znaidywała się, to chyba za restryktem sub Specie Plenipotencyey subreptitua(e?) napisana była ktore to iak Cessye iako y Plenipotencye y inne transakcye y Spatia zostawione a Komparentki reką podpisane w Grodzie Warszawskim y iako Sługom wyżey wyrażonym w Grodach Plenipotencye czynione iako nie na zadną ruinę Fortuny ani też przeciwko sobie zabiegaiąc azeby iakowych podstępkow nie było, terazniejsza Komparentka Manifestuiąca się annihiluje co dała tym Sługom y komukolwiek po Smierci Męża Swego tudziez Ichmosciom Panom Bieniewskim kassuje Plenipotencye wycowszy w Warszawskim Grodzie co Sama podpisała przeciw Synom Manifestacyą w Roku Tysiącznym Siedmsetnym Trzydziestym Wtorym Marca Miesiąca iako y w Stężycy czyniła Manifest nie dopuszczaiąc Roku po Smierci Męża swego przeciwko wszytkim transakcyom Jego szkodzącym Mnie Manifestantce a tak siedząca Komparentka przez nie mały czas w więzieniu Ciężkim a nie mogący Sobie rady dać praestricta Incarceratione nawet od Przyiaciół Swoich nie mogąc wyiąć Suppetias, bo Ciż Ichmość obwinieni na tenczas gdy wzieli w więzienie Matkę swą rodzoną y wszytkie Papiery ktore były tak od Obwinionych Synow Dożywocia na Dobra Krolewskie słuzące, Iura Communicativa Spadłych Sukcessyi quae et quanta na Osobę Komparentki przyszłe dokumenta z Dziadow tak te ktore partycypuie y co się spodziewa partycypować aby żadney nie było in posterum inwestygacyey Fortuny iako też do Windykacyey w Narodzie Polskim nie praktykowaney Lezyey, zabiegaiąc zabrali Intraty z Dobr wszytkich y Włosci roczne powybierali Zboża wszytkie pomłocili et in Usum fructum Obrucili Ciż obwinieni Synowie Stada Bydła pozabierane y cokolwiek moze wymyslić Malignitas to wszystko in Oppressionem Komparentki czynione były y nie tylko przez Siebie ale przez Sług swoich obwinieni Ichmość, tak w Dobrach Intratach y wszelkich Pożytkach ktore ninieysza Komparentka osobliwym swym Regestrem z ruchomosciami tudzież na Pogrzeb Swiętey Pamięci Jasnie Wielmożnego Jegomosci Pana Rzewuskiego Woiewody Bełskiego Hetmana Wielkiego Koronnego Męża swego Sto Kilkadziesiąt Tysięcy iako też po Smierci tegoż Jasnie Wielmożnego Jegomosci Pana Hetmana Wielkiego Koronnego Dekretem nakazaney Summy inne Prawa rożne na Sto kilkadziesiąt Tysięcy w Rozniatowskiey nazwaney takze po Smierci wzwyż wyrazonego Małzonka Swego Successoro[?]m zebrawszy z Intrat Summy z roznemi rzeczami Komparentka na Trzykroc Sto Tysięcy dała wyderkafy płacone co mąż na Dobrach zatrzymał, a Manifestantką ani w Dożywociu iey ale tylko ledwie w Prowizyey Częsci od pretensyey Swoiey należącey zostawała także Mobilia wzwyż wyrazone iey iako dokumenta Papierow do Milionowych ieszcze iey odbierać Fortun nie oddane po Smierci Oyca ich od Obwinionych Synow zabraney y sub dole dożywocia od Oyca z tychze, a Intraty na kilka Milionów spadkowych Intrat wziętych co na Osm Millionow wszytkiego wszytkiego tu skomputowawszy wszytko suo tempore probować będzie iako Intraty w teraznieyszym więzieniu iey z Dobr zabrane więc przestrzegaiąc każdego Grodowie aby się Nikt nie ważył na Dobra tym Obwinionym Synom y Corki gdzie iest Posag iey Oyca aby żadnych Summ nikt nie dawał ani Ciż Obwinieni podnosić nie mogą gdyż pierwsze Prawo Komparentki od Oyca ich uczynione nim Oni Ci Żyć zaczęli y tak wielkie Praetensye do tychże Synów y Córki zas et Personales od tychże Sług Obwinionych cierpiąc iako to od Urodzonych Wolskiego, Korytkiewicza, Kwiatkowskiego, Dyminskiego Chmielewskiego Kapitana Malinskiego Porucznika Józefa Faleckiego y Innych Injurias bo nie tylko lzenia y łaiania ponosiła ale tez szarpanie y tłuczenie w tym więzieniu sustinere musiała przeciwko to ktorym Sługom Komparentkę solenną inferendo z quaerelam do wspomnienia się sobie reservet Viam, A że ci Obwinieni Synowie iakoweś Sub re chcie Sami i przez Subordynowanych od Nayiasnieyszego Krola Jegomosci Augusta Clandestynę podawszy do Podpisu otrzymali podrzucony Instrument non ad Mentem Prawa czego in Veritate niebyło aby Jasnie Wielmożna Jeymość Pani Hetmanowa Wielka Koronna na Zdrowiu Szwankować Miała to tylko żeby dalszey dyspozycyey zabronić Fortuny w ktorym Instrumencie iest ta prekaucya żeby za dowodami Medykow y Zacnych iako Prawo mieć chce dopiero naznaczeni interessowali się do Intrat a iak do Zdrowia przyidzie do Szeląga iey oddać kalkulacyę, y do niczego się więcey nie interessować, ale nie kazano rozdawać Dobr ani komu brać, ani ruchomości tykać, ci zaś łakomstwem uwiedzieni Obwinieni Synowie et has solenitas opusciwszy wszytko zagarnęli Matkę w więzieniu trzymaią co gdy Urząd Grodzki Łucki iako Custodes Legum proprij districtus widząc taką krzywdę ze niezwypełnionemi Kondycyami Prawa adq absq solennitatibus debitis tylko ad Nudam Allegationem cum Veritate non Connexam wydany był Instrument przeciwko czemu Manifest zaniosł Ichmość, zaś Obwinieni chcąc suam tegere Culpam y nadgrodzić priorem errorem w Komplenacyę w Warszawie weszli y bez wiadomości Manifestantki a in praejudicium Oney Fortuny y Honoru sine illa de illa absq quovis Consensu Komplanacyę spisali gdzie za Opiekuna Jasnie Wielmożnego Jmsci Xiędza Michała Kunickiego Szuffragana Krakowskiego obrali ktora lub Jasnie Wielmożna Jeymość Pani Woiewodzina Bełska Hetmanowa Wielka Koronna teraz stawaiąca iako in Viduali statu będąca Pani oprawna y Dożywotnia y Swoich Fortun Dziedziczka żadnego z prawa nie potrzebuie Opiekuna iednak Jasnie Wielmożny Jegomość Xiądz Szufragan Krakowski widząc że in tanta oppressione et tam Stricto Carcere Siostra Jego Jasnie Wielmożna Jeymość Pani Woiewodzina Bełska zostaie bardziey ex Compassione Naturali aby ią wyciągnoł z tey toni quam ex necessitate tutella tey się podioł opieki o co Manifestacyą swoią przez Plenipotenta uczynioną ze Volens Nolens y Prawie coactus tę acceptavit Komplanacya wyrażoną przeto zwazywszy taż Jasnie Wielmożna Jeymość Pani Hetmanowa Wielka Koronna evidentes injurias Sui y niesłychana od wiekow nigdy przez Dzieci Matce takową zadaną lezyą wszytkie Krzywdy swoie fideliter et realiter wyraziwszy aby Potomnym innotescat wiekom co to Malignitas dla iedney appetytu Fortuny przeciwko Bogu y Naturalnemu Prawu wdzięcznosci czynić zwykła komplanacyey inhaerendo Manifestacyey Jasnie Wielmożnego Jegomosci Xiędza Szufragana Krakowskiego y wszelkich nie słusznych innych komplanacyi y transakcyi podstępnych manifestuie się Instrument Praejudiciose Honorowi y Fortunie teraznieiszey Komparentce czynionych transakcyi do reindukowania w Aktualną Possesyę Manifestantki y Dziedzicznych y Krolewskich Jure Communicativo nalezących a przez Obwinionych Ichmosciow per Violentiam Zabranych Rozdoła y Innych generaliter Dobr iako też Summ komportacyey dokumentów Delatorce Słuzących y wszelkiey podług osobliwego Regestru ruchomości nie należycie zabranych przywrucenia do Statuiciey Sług iey wyrażonych do uczynienia Kalkulacyey do wskazania Pen z Prawa pospolitego na takowych gwałtowników zapamiętałych zaciągaiących do Obwarowania Securitatem zdrowia y Fortun od wszelkiey impetycyey Subordynowanych Obwinionych Ichmosciów do nadgrodzenia wszelkich krzywd y Szkod Sowitoscią Iterum atq iterum manifestatur deklaruiąc się o to Prawnie czynić nie zaniechać Salva Protestatione Manifestantki praesentis Melioratione si Opus fuerit o teraznieyszey Protestacyey do Akt przyięcia mnie Urzędu taż Jasnie Wielmożną Jeymosc Komparentka upraszała co y Otrzymała Ludwika Rzewuska Woiewodzina Bełska Hetmanowa Wielka Koronna z ktorych Xiąg y ten Wypis pod Pieczęcią Grodzką Łucką iest wydany Pisany w Zamku Łuckim.

Correxit Zahordski | 

Ad 1733 ..3 Junij

Ex …. …. | Cas [trum] Luc[ensis]

…. …. …[Castrum?] Saykowsky (?)

На уряді гродському в королівському замку луцькому переді мною Юзефом Миколаєм із Чарнолозів Чарнолозьким, регентом каптурових судів воєводства волинського, повіту володимирського, намісником бурграфства і луцького замку, та книгами нинішніми гродськими луцькими.

Особисто постала ясновельможна пані Елеонора Людовіка з Великих Куниць Жевуська воєводина белзька, гетьманова велика коронна і, офіційно протестуючи щодо завданої собі тяжкої кривди, внесла маніфестацію [офіційну скаргу до актів] проти ясновельможних панів Жевуських Северина підчашого, Вацлава писаря, урядників коронних, синів, а також Сусанни, воєводівни белзької, дочки Жевуських, дітей своїх, за те, що ці ясновельможні пани Жевуські сини і дочка ясновельможної Маніфестантки [Жевуської, яка складає протест], забувши про природне право, яке із самої природи спонукає до належної вдячності [тобто вдячності дітей до батьків], а також про право боже, яке не лише забороняє всяке безправ’я, кривду й наругу над гідністю, а й погрожує вічним осудом і прокляттям за всілякі підступи, інтриги й замахи дітей проти батьків, а також позбавленням честі й маєтку. 

Згадані ж обвинувачені, не зважаючи на таку погрозу, за якою tradykacya [невідоме слово, з контексту відплата] настає, насмілилися й наважилися ясновельможній Маніфестантці вчинити кривду, не практиковану у вільному народі Корони Польської, а саме: найперше ясновельможна панна воєводівна белзька, перебуваючи під природною опікою своєї матері, особисто тут присутньої та з’явленої, не бажаючи зносити опіки, яка для доброї й належної освіти кожної молоді є проторованою дорогою, дійшовши до порозуміння через Блонського зі своїми родичами та інтригуючи проти маніфестантки своєї рідної Матері, довідавшись, що Пані Дому, яка належно, як того вимагає її стан і честь, вирушила до Варшави, спорядившись у кращі кінні запряги, коштовні карети, кінські упряжі, срібла [тобто столове срібло], багаті клейноди, гобелени, портьєри та дорогі сукні, суцільнодерев’яні туалетні столики з комплектами, ліжка, дорогі хутра, крісла, канапи, годинники, що грають менуети, та інші золоті [годинники], дзеркала, шафи, скрині, чудові геридони, свічники, що стояли на них, кармазинові парaвани [ширми], вази на столики, люстри, що висіли посеред покоїв, рідко де бачені, і бічні [світильники], дорогі шовкові та перські килими із золотом, коштовні туалети, оксамитові портьєри, великі срібні накриття на столики, сервізи з багатьма чайниками, срібні ванночки, файерки [підставка, радше металева], порцеляни [може йтися не лише про посуд для сервірування, а й про декоративні вази/фігурки], чашки з добірними порцелянами — усе, що тільки могло бути [тобто усе належне] для зухвалого й пишного розкошування та інших недрібних нагод, одне з другим конфронтуючи [зіставляючи одне з другим, обидва випадки ?]. І все, що до сенаторського оснащення і видатку належить, а саме з харчів, із різних лікерів шампанських, бургундських, ляврентів [вино або зі сорту винограду St. Laurent, або з такої місцевості], понтаків [бордо, вино Pontac із Bordeaux], заморських сектів [солодких імпортованих вин], канарських сектів [солодких вин із Канарських островів], мушкателів [солодке вино зі сорту мускат], алакантів [іспанських вин з околиць Alicante або Valencia], перцетиментів [можливо іспанське вино], мальмазій [солодке вино з сорту Malvasia з Криту або Мадери], бастардів [португальське вино], рейнських вин, дублянізів [анісових лікерів], розалісів [трояндових лікерів], персиків [персикових лікерів], ratafie [фруктових наливок], alkjermesów [пряної наливки, фарбованої кошеніллю], добірного угорського вина бочок шістдесят, цукрів роблених і нероблених [солодощів і цукру], усякого коріння [приправ], бочками риб заморських безліч. Маскарадів [тобто вбрання для балів], до опер суконь, цілу аптеку, усіх книг по медицині та інших так багато; золотих брабантських мережив [з регіону Брабант, Бельгія], соболиних рукавів, так само численних і різних матерій: хусток, bluzgierów [верхня частина ліфа, перед на декольте і шию], палатинок [накидок на плечі й шию] литих [тобто з тканин, тканих золотою або срібною ниткою], віял, корсетів добірних, парасольок дорогих, мереживних квітів, кантів [стрічок, обшиття країв тканини] оксамитових суцільних і шорів [кінська упряж] багатих, і запрягів, і до ніг спорядження багатого. 

Тих незліченних речей рулонів сукна, золотих галунів паками, postumentów [може у традиційному значенні, а може помилка запису, напр. posament/pasamon/pasmanteria — як різновид декоративної стрічки], екіпажів до пояса [ймовірно якісь прикраси до пояса типу пряжок або ґудзиків], табакерок, нових лівреїв для пахолків [слуг] і похолкових срібер [оздоблення лівреї пахолків]. Ті ліврeї як для пахолків, так і для візників із французького сукна, мундири жовнірів, добірні статуї на каміни для капели [двірської капели або палацової каплиці], багаті ліврeї для пажів і лакеїв, і так багато спорядження для уславлення мого імені перед Найяснішим Королем Його Милістю. Дім, себе і дітей після смерті мого чоловіка хотіла рекомендувати королю, тепер покійному, святої пам’яті Августу ІІ, так само як і перед усією Річчю Посполитою. Те, що до зухвалої й пишної розкоші належить до Палацу свого власного, що у Варшаві знаходиться, наказала звезти. Після того обвинувачені їхмості, маючи про те відомість, що з усім у Варшаві залишається, збіглися і потім, підступно вчинивши із маніфестанткою своєю матір’ю, через її слуг зажадали [тобто переказали запрошення], аби до маєтків на час карнавалу приїхала, і вона, не знаючи про інтриги, з Варшави виїхала, залишивши тут усе згадане й незгадане [тут у переліку] майно рухоме, на варшавський парад [на показ у Варшаві] звезене. 

Тоді там обвинувачені їхмості всі ті речі, майно власним коштом і на прибуток уже по смерті свого чоловіка ясновельможного пана Жевуського воєводи белзького з власних і спадкових маєтків куплені на кількасот тисяч, наїхавши на палац, повністю забрали через уроджених Вжища [Wrzeszcza] та Ірика, посланих по це. Маніфестантку Матір свою рідну, наїхавши, в її маєтку схопили й до ув’язнення посадили тяжкого та нечуваного ніколи від дітей щодо батьків ув’язнення [повтор у оригінальному тексті]. Заздалегідь будучи у змові зі своєю рідною сестрою, з уродженими Венцковськими, Івановським, Світeцьким і Блонським, у яких кількасот тисяч перебувало в диспозиції [розпорядженні] аби жодних розрахунків з Маніфестанткою не робили, які мали за зобов’язанням до розрахунку, так Світeцький і Івановський сум за її збіжжя, готівкою також до калькуляції належних, про що обвинувачені їхмості, знаючи, що так фортуною і всім двором розпорядженням теперішньої позивачки на кількасот тисяч пені на руках до власної диспозиції даних у різні часи мали [написано заплутано, але йдеться про звільнення від сплати відсотків за якісь позики], з ними дійшовши порозуміння й забравши у них решту пені їм дарували задля утиску Маніфестантки, аби були радою і допомогою та про Її нещастя, що має настати, не застерігали, коли обвинувачені Сини й Донька теперішньої Маніфестантки, тяжко й цілковито забувши не тільки про право Боже й світське, а й про природну любов, свою рідну Матір ясновельможну пані воєводину белзьку, гетьманову велику коронну три чверті року в ув’язненні тримали, про що спеціальний щоденник свідчить, який тут подає [тобто долучає до актів]. 

Від уроджених Войцеха Венцковського й Яроцького з Гданська, зі статків повертаючих як пеню, так і речі, у Гданську куплені, відібрали; а так теперішня позивачка, будучи довкола вартою оточена, втративши всяке розпорядження фортуною, і цілковито її підляські маєтки вельможному пану Жевуському ловчому луківському, а інші уродженому Блонському, що на доживоття залишалися Маніфестантки, не враховуючи тих, що за життя світлої пам’яті пан воєвода зі староств і маєтків синам Маніфестантки роздиспонував [скерував], що і це на шкоду доживоттю, бо набуття маєтків за життя обох подружжя під спільне доживоття підпадати повинні. Але навіть і ті, що безспірними бути має, як Розділ, йогомості пану Жевуському крайчому коронному з великим зусиллям що приносив двадцять чотири тисячі річного доходу, віддали. Той же йогомость пан крайчий забрав горілок оковити, з Угорщини звезених, більш ніж на сорок тисяч, із Торговиці до Роздолу привезених на той час. Йогомості пану крайчому з моєї ласки тридцять тисяч, а що з тим правом Розділ узяв, а моїх прав [тобто зазіхнув на мої права], за той афронт [публічна образа], бо у невдячних Бог дари відбирає, я теж ту суму інкорпорую [включаю] назад до себе, аби мені віддав, про що маніфестуюся, так само як і про той Розділ, забрання інтрат [доходів] і про горілку.

Про частку Чудниці, що мені належить за правом від чоловіка мого учиненим. Палац у Варшаві, який із припалого спадкування позивачці згідно з правом належав, з нього суму шістдесят тисяч стягнули; Жванчик і Уланівське староство, на яку [суму] новосілецьке староство жодної цесії не чинила, на власний ужиток забрали, а хоч би якась цесія [тобто перенесення прав] і знаходилася, то хіба за рестриктом під приводом пленіпотенції [довіреності на повноваження] підступом написана була, які то як цесії, так і пленіпотенції й інші транзакції та spacje [прогалини] залишені, а рукою позивачки підписані. У гродському суді варшавському, а також слугам вище згаданим в інших судах гродських пленіпотенції, як не на жодну руїну фортуни, ані також проти себе, остерігаючись, аби не було якихось підступів, теперішня позивачка, що маніфестується, уневажнює; те, що дала тим слугам і кому-небудь після смерті свого чоловіка, так само й їхмостям панам Беневським, скасовує пленіпотенції, відкликаючи у варшавському суді гродському те, що сама підписала, проти синів маніфестацією в році тисяча сімсот тридцять другому, місяці березні. Як також і в Стежиці опротестувала за рік після смерті чоловіка проти всіх його транзакцій, що шкодили мені, маніфестантці. А оскільки позивачка, сидячи вже немалий час у тяжкій в'язниці й не можучи дати собі ради через тісне ув’язнення, навідь від приятелів своїх не можучи отримати допомоги, бо ті ж їхмосці обвинувачені, коли ув’язнили матір свою рідну, забрали всі папери, які були від обвинувачених сінів, доживоття на королівські добра, права комунікативні [частки] з одержаних спадків, що припадають на особу позивачки, отримані документи від Дідів, як ті, в яких вона має частку, і ті, в яких сподівається її мати, аби жодного не було в майбутньому слідства щодо фортуни, як також щодо відшкодування кривди, в народі польському нечуваної, річні доходи з маєтків забрали, усе збіжжя обмолотили та обернули на власний ужиток ті ж самі обвинувачені сини. 

Стада худоби позабирані, і все, що тільки могла вигадати злісність, усе те для утиску позивачки чинилося. І не тільки самі, а й через слуг своїх обвинувачені їхмості, однаково в маєтках, доходах і всіляких користях, які нинішня позивачка спеціальним своїм реєстром разом із рухомостями, а також на похорон святої пам’яті ясновельможного пана Жевуського воєводи белзького, гетьмана великого коронного, свого чоловіка, сто кільканадцять тисяч, також й після смерті того ж ясновельможного йогомості пана гетьмана великого коронного декретом наказаної суми, інші різні права, на сто кільканадцять тисяч у Рожнятівській названої [тобто записаної на Рожнятові], також після смерті вище названого свого чоловіка спадкоємцям, зібравши з доходів суми з різними речами, позивачка на триста тисяч дала, видерки [вид застави маєтків через їх продаж із правом викупу] плачені, що чоловік на маєтках затримав, а маніфестантка ані в своєму доживотті, але лише ледве у провізії частки від своєї претензії належної залишала, також її вище названі рухомості, як і документи паперів до ще мільйонної фортуни, що їй належали до одержання, не віддані після смерті їхнього батька, обвинуваченими Синами забрані, і підступно доживоття від батька з тих же, а доходи на кілька мільйонів спадкових прибутків узятих, що на вісім мільйонів усього тут, скомпутувавши, все у свій час доводити буде, як доходи в її теперішньому ув’язненні з маєтків забрані, тож застерігаючи кожен грод [гродські суди], аби ніхто не насмілився на добра тим обвинуваченим синам і дочці (де є посаг її батька), аби жодних сум ніхто не давав, ані ж ті обвинувачені домагатися не можуть, і такі великі претензії до тих же синів і дочки, бо перше є право позивачки, їхнім батьком учинене, ще перед тим, як вони почали жити. 

А також особисті від тих же слуг обвинувачених терплячи зневаги, а саме від уроджених Вольського, Кориткевича, Квятковського, Димінського, Хмелевського, капітана Малінського, поручника Юзефа Фалецького та інших, бо не тільки зневажання і лайку переносила, але також шарпання й штовханину в тому ув’язненні зносити мусила, проти цих слуг позивачка урочисто вносячи скаргу, резервує собі дорогу до домагання [відшкодувань]. А що ті обвинувачені сини якось в справі хотіли самі і через підлеглих таємний документ подавши до підпису від найяснішого короля його милості Августа [II] отримали підкинутий документ не в дусі права. Чого в дійсності не було, аби ясновельможна пані гетьманова велика коронна здоров’ям занепадала. То тільки [вчинено], аби подальшого розпорядження маєтками заборонити. У кторому документі є те забезпечення, аби на підставі доводів медиків і чесних [тобто шанованих, поважних людей], так як того вимагає право, щойно [тоді] особи, призначені, отримували користі з зисків, а коли видужає розрахуватися з нею до шелега, і не користуватися нічим більше, але не казано ані роздавати маєтки, ані нікому брати чи чіпати рухомості. Ті ж, спокушені жадобою обвинувачені сини, і ті процедури полишивши, усе загарбали, Матір в ув’язненні тримають. 

Коли уряд гродський луцький, як сторожі прав власного повіту, бачачи таку кривду, що виданий був документ із невиконаними умовами права, без потрібних і належних формальностей, а тільки на підставі голослівного обвинувачення, не пов’язаного з правдою, проти чого склав маніфест. Їхмості ж обвинувачені, бажаючи приховати свою провину і виправити попередню помилку, через угоду у Варшаві вступили і без відома маніфестантки, а на шкоду її маєткам і честі, без неї про неї, без будь-якої згоди, склали угоду, де за опікуна обрали ясновельможного ксьондза Міхала Куницького суфрагана краківського, хоча ясновельможна пані воєводина белзька гетьманова велика коронна, яка тепер постає як особа, що перебуває у вдовиному стані, пані, що має як оправу, так і доживоття, і є спадкоємицею власного майна, жодного з права [за законом] не потребує опікуна. Однак ясновельможний ксьондз суфраган краківський, бачачи, що в такому великому утиску і в такому суворому ув’язненні його сестра ясновельможна пані воєводина белзька перебуває, більше з природного співчуття, аби її витягнути з тієї безодні, ніж через необхідність опіки, до тієї справи взявся. Про що він через свого пленіпотента зробив маніфестацію, що, хочучи чи не хочучи, майже змушений був прийняти цю згадану угоду. 

Отже, зваживши явні їй кривди та нечувану споконвіку ніколи дітьми таку матері завдану шкоду, та ж ясновельможна пані гетьманова велика коронна, усі свої кривди вірно й реалістично висловивши (аби нащадкам майбутнім стало відомо, що то заздрість лише через апетит до маєтку всупереч богові й природному праву вдячності чинити звикла), у зв’язку з угодою, маніфестацією ясновельможного ксьондза суфрагана краківського та всіляких інших несправедливих угод і підступних транзакцій оскаржує документ [як такий, що] на шкоду честі й майну теперішньої позивачки учинених транзакцій. 

[Вимагається] повторне введення маніфестантки у фактичне володіння як дідичними, так і королівськими маєтностями, що належать їй за комунікативним правом, Роздолу та інших маєтків загалом, насильно відібраних обвинуваченими, а також сум згідно з поданими документами, що служать на користь позивачки, і всього рухомого майна, безпідставно забраного, відповідно до спеціального реєстру; повернення на попереднє місце її згаданих слуг для проведення розрахунків; визначення кар за правом посполитим для таких завзятих насильників, із метою забезпечення охорони здоров’я та майна від будь-яких претензій підвладних; зобов’язання обвинувачених до щедрого відшкодування всіх кривд і збитків; багаторазово протестувати, декларуючи це право, не відмовляючись від цього (із збереженням права заперечення маніфестантки), з можливістю виправлення цього документа, якщо буде потреба в майбутньому. 

Про прийняття до актів цієї протестaції мене уряд просила та ж ясновельможна позивачка, що й отримала, Людвіка Жевуська воєводина белзька, гетьманова велика коронна. 

З тих книг також цей випис із гродською луцькою печаткою виданий, писаний у замку луцькому.

List JW Jmci Pani Rzewuskiey H. W. K. do Naj. Krola Jmci. 

Głos chwalebnego panowania WKmci P. Mgo który nie tylko całego narodu Polskiego z zupełnym ukontentowaniem zostaje nasyceniem, ale też z zazdrością postronnych sąsiadów publiczne światu wydający echo, ze niegdy Polska godniejszego nad WKMc nie miała kochania, który z wołnesc ojczysta utrzymuiesznie naruszenie y Prawa w nieskazitelnej Konserwujesz istocie nato wszyskie obracając starania aby w stateczney fortunie przy miłych swobodach y złotego Pokoju korzyści niezalterowaną żadną przeciwnością Poddanych serca pomyślnego mogli zażywać Błogosławieństwa. Jam tylko jedna daleko zostaje od tego uszczęśliwienia, bo wypogodzoney niemająca twarzy Smutna we Łzach codziennie załapiam posturę, y niezal temu cierpieć kogo sluszna Kara nęka y pogrąża, ale niewinny cięsżko boleć musi, gdy pod niesłuszne podpada cenzury, bo cóż mie przed WKmcią uskarżyć może, abym pod takowa Jego Pańskie podpadała Indygnacya nie implikowałam się nigdy do żadney Intrygi, ale spokoyne przy zabawach Domowego cienia mając myśl nachylona ku starości prowadziłam życie, krewnie żarobioney Fortunki przez Antecessorow moich zażywając, wierność z trybutu należytego Majestatowi oddając, a kochanej Ojczyźnie niezblakowaną miłość. Któryzmie tedy grzech zawstydzi przed Obliczem WKMci, abym na takie przez wydanie Kurateli zasłaza, ta Karanie opaczna to nay M Panie Interpretacja y fałszywego sposobu excogitacya w niesłuszna mie oblekla sukienke, jako bym cos przeciwko zdrowemu czyniła rozsądkowi y gdybym w takowej była pozycji, nie miałabym należytego o sobie co teraz czynię starania, Pewnie by y Godney Pamięci mąż moy z którym tak wiele lat przeżyłam, nie obwarował by bezpieczeństwa Fortuny dla mnie umierając Testamentem, ani by do wolnego szafunku za żywota swego puszczał Intraty, gdyby o moim rozsądku był innego rozumienia. Zazdrość to Fortuny Nay Panie w Dzieciach moich sprawiła, abym zostająca w takowej Kabale, wolnego rządu swey nie miała własności. Y lubo pod innym tytułem swey exporyoneyi [ймовірно exporcyja] wystawili fabryke przez obrzymanie na mnie Kurateli, az tąd w wieczną mię wprawili hanbę. Jednakże kto czyni przez kogo, jest to jedno jakoby sam był tego Autorem. Niechay za Dni Panowania WKMci przeciwne Bogu u kontrapunkt idące naturze od wieków niesłychane nigdy potomnym czasom do dziwienia się nie będą zgorszeniem, wszak grzech jednego popełniony by ważę Kara na całe ściąga Państwo, a może bydź większy Kryminał nad ten, który przeciwko przykazaniu Boskiemu, przeciwko Prawu Natury, przeciwko powinnej wdzięczności wrodzonej obligacji, nacoby samych nawet Dzikich zwierząt nie ważyła się powstać srogość, którzy do ujęcia swego Honoru powinni by należało dawać tujcya [tuicja], do ochydy Publicznej przez suptelny wynalazek zostali przyczyną. Któryż tedy Naj. y Miłościwy Panie Kapłan w takowej rozgrzeszy Materyi bocizeli partykularnej uszczerbek Honoru do restytucji należy, coż do pióro publicznie ogłoszona Kalumnia, aieszcie na Matkę włożona na jaka oglądać się powinna nadgrodę, stawaja mi w oczach y Domu mojego zasługi, które chwalebnymi w Ojczyźnie przy Panach y Królach swych kwitnęli ozdobami, z Kalwakowane [імовірно kalekowane] nawet y sobie do dobrego mienia wspaniałey reputacyi złą włożyli konsekwencją, bo z Substancji Matki według Naturalio toa dług Naturalisteu biorą istotę Dzieci, toc przyznać muszę że nie wiedzą co czynią. Zabiez temu wszystkiemu WKMć Pan Moy M. gdy tak szkodliwego edyktu wydasz dla mnie rewokacya, A ztąd Ojcowskie nade mną pokażesz politowanie, wszak Królowie są Słońcem Państwa swego, niechże y moje troski ustawne smutki pocieszonym  będą objaśnione z dobrotliwego Serca Pańskiego wynikającym Promieniem. Niech te przeklęctwa które słusznej żal swoiey szukazem sły [?] daley się na niewdzięcznych nie rozszerza Dzieci, niech na ostatek y Dusza przez pomieszane alternaty w takowych okolicznościach rożnych chwytającą się Passyi ubezpieczenie zbawienia swego znajdzie. Co wszystko od WKMci P. MM. zawisło Łaski, bo gdy odbiorę niewinnie na mnie włożoney Kurateli sublimacja wszystkie się moje uspokoja żale, które gdy mieć będę nie tylko WKMci Sławniejsze y Gruntowniejsze fortunnego Panowania swego wystawisz kolory, o które odgłos Poddanych obiać się będzie że żadnej nie czynisz przykrości onym, ale też wieczna Pamięć ztąd zakwitnie że Synom Matkę pohanbic nie dopuszczasz a Ją do zgonu życia mego co tylko samemu Sercu pełnemu wdzięcznosci należeć będzie, za długoletnie Panowanie WKMci Pana Boga aby żył w niezamierzenie lata y panował jak najdłużej chwalebnie prosić będę pisząc się &c.

Слава хвалебного панування Вашої Королівської Милості, Пана мого, яка не тільки весь народ польський цілковитим задоволенням насичує, але також, на заздрість сторонніх сусідів, публічно світом відлунює, що ніколи Польща не мала гіднішого улюбленця за Вашу Королівську Милість, який свободу вітчизни утримуєш непорушною і Права зберігаєш у непорушній їхній сутності, на те всі свої старання спрямовуючи, аби в постійній Фортуні, при милих свободах і золотого спокою користях, незбурені жодним супротивом серця Підданих могли зазнавати щасливого Благословення.

Тільки я єдина далеко залишаюся від цього ощасливлення, бо, не маючи проясненого обличчя, Сумна у Сльозах щоденно перебуваю, і не жаль тому терпіти страждання, кого справедлива Кара мучить і погружає, але невинний тяжко боліти мусить, коли під несправедливу підпадає цензуру, бо в чому ж можна перед Вашою Королівською Милістю мене звинуватити, аби я під таку Його Панську підпадала Неласку [Indygnacya]? Не вплутувалася ніколи в жодні Інтриги, але, маючи спокійний розум, схильний до занять домашнього затишку, провадила життя, наближаючись до старості, користуючись кревно заробленою Фортуною Предків моїх, віддаючи Маєстатові належну данину вірності, а коханій Вітчизні незаплямовану любов. Який же тоді гріх засоромить мене перед Обличчям Вашої Королівської Милості, аби я заслужила на таке покарання через встановлення Опіки? 

Це помилкове Покарання, Найясніший Милостивий Пане, Інтерпретація й вигадка фальшивого способу в несправедливу мене вбрали сукенку, буцімто щось усупереч здоровому глузду чинила, і якби я в такому була становищі, не могла б так належно про себе дбати, як зараз. Певно й гідної пам’яті чоловік мій, з яким стільки років прожила, не забезпечив би безпеки Фортуни для мене, помираючи, у Заповіті, ані за життя свого не віддавав би Доходів у вільне моє розпорядження, якби про мій розсуд був іншої думки. Заздрість до Фортуни, Найясніший Пане, це в Дітях моїх учинила, аби я, залишаючись у такій Кабалі, не мала вільного управління своєю власністю. І хоча під іншим титулом [заради] своєї частки майна вибудували справу, домігшись встановлення наді мною Опіки, а тим прирікши мене на вічну ганьбу. Однак хто чинить через когось, це те саме, ніби сам був того Автором. 

Нехай за Днів Панування Вашої Королівської Милості противні Богові і всупереч природі, від віків нечувані [вчинки] ніколи для потомних часів не будуть приводом до подиву й згіршення, адже гріх одного вчинений, буває, Кару на цілу стягає Державу, а чи може бути більший Злочин за той, що проти Божої заповіді, проти Права Природи, проти належної вдячності, вродженого обов’язку, на що навіть самих диких звірівят жорстокість не наважилася б повстати; ті, хто для захисту своєї Честі повинні були б належно захищати, до огиди публічної через хитромудрий винахід стали причиною. Який же тоді, Найясніший і Милостивий Пане, капелан такий гріх відпустить, бо якщо навіть приватна образа Честі підлягає відшкодуванню, то що ж [казати про] публічно пером оголошений Наклеп, та ще й на Матір покладений, на яку винагороду вона повинна сподіватися? Постають мені перед очима й заслуги Дому мого, які хвалебними у Вітчизні при Панах і Королях своїх квітнули оздобами. Скалічивши [їх], навіть і собі щодо доброго імені та славної репутації створили погані наслідки, бо із Субстанції Матері, згідно з природою, беруть свою сутність Діти, тож мушу визнати, що не знають, що чинять.

Запобіжи всьому цьому, Ваша Королівська Милість, Пане мій Милостивий, коли видаси для мене відкликання такого шкідливого едикту, а звідси Батьківське наді мною покажеш милосердя, адже Королі є Сонцем своєї Держави, нехай же й мої постійні турботи й смутки, утішені, будуть осяяні Променем, що походить із добротливого королівського серця. Нехай ті прокляття, яких справедливий жаль шукає [цей фрагмент нерозбірливий], не поширюються далі на невдячних Дітей, нехай, нарешті, й Душа, через перемінні обставини в таких різних неприємностях хапаючись за Пристрасті, знайде убезпечення свого спасіння. Усе це залежить від Ласки Вашої Королівської Милості, Пана мого Милостивого, бо коли отримаю звільнення від безвинно накладеної на мене Опіки, всі мої жалі заспокояться; коли ж це матиму, не тільки Ваша Королівська Милость славніші й ґрунтовніші щасливого Панування свого барви проявиш, про які розголос Підданих розходитиметься, що жодної не чиниш їм прикрості, але також вічна Пам’ять звідси розквітне, що Синам Матір зганьбити не дозволяєш, а я до кінця життя мого, що тільки самому Серцю, повному вдячності, належати буде, за довголітнє Панування Вашої Королівської Милості Пана Бога, аби жив незмірні літа й панував якнайдовше хвалебно, проситиму, пишучи це і т. д.

List JW. Jmci Pani Rzewuskiey H. W. K. do JO Xcia Kasztelana Krakowskiego. 

Że Że tak częstym WXMci Dobr. inkommoduię pisaniem, z nayniszsza przepraszam Sabmissya bo niewinność Która niesłusznie zostaje pogrążona rada by jak najprędzej z takowej wybrnęła toni, a do tego kto Honor kocha żadnej na nim nie cierpi makuły, y o wszem według Prawa aby się Kuzdy jako na najpierwszym oczyszczal terminie. Nie zaluj ze tedy WXMci Dobr. acz to zfatygo Jego oczów do przeczytania tej mojej Supliki, którą wespół z sobą do nóg WXMci składam. Serca kompasji y politowania się nade mną jak do wydźwignięnia z tej mie nieszczęśliwej przepaści u której od Synów moich wtrącona zostaje, bo tylko po Bogu w WXMci wszystka moja nadzieja y wiedziałam komu wybawienie Honoru mego powierzyć tam, bo drogiej Krwi Jagiellońskiej, której nie mało na okup Szlachcie  siej wypłynęło wolności. Toć ta y teraz będzie WXMci do wydźwignięnia y poratowania Osoby mojej animować. Jakoż iszcze przykładu nie masz aby, kto u WXMci badaczy Protekcji, na swojej mial kiedy szwankować Sytuacji. Podałam Ja już do Łaski y Respekta WXMci Dobr. mojej opresji y więzienia Diariusz lubo żadnemu nie ukoloryzowany słowy bo same tylko jedynie wyrazilam istotę co od kogo y kiedy, w tym moim cierpiałam więzieniu, ale to nie tylko o wypisać lecz wymówić trudno dość na tym że miałby nade mną miłosierdzia więcej, niżeli Dzieci srogi rod Zwierzęcy. Powtórna tedy tak do WXMci Dobr. jako y JKMci Pana mego miłościwego przekładając żale moje odzywam się z Supliki, weź WXMci Dobr. w reflexya wszystkie nieszczęścia moje, którem od Dzieci  moich ponosiła, a wzbudź Serce do kompassyi, daj ratunek w oscierocialym stanie, wszak to jest Chrześcijańskiej pobożności dzieło. Dźwigi upadającą niech w tej ohydzie przy zgryzienia sumienia dni moich niepedzę. A kiedy Krewni y przyjaciele moi przeciw mnie powstali, rzuciwszy z Synami memi Los o Fortunę moją, jakoż z pod dożywocia mego Rozdola JW Panu Krajczemu uczynili Donacją. Summy na Pałacu w Warszawie będący Jmć Panu Regimentarzowi cessya. Bratu mojemu Xiedzu  Sufraganowi w opiekę, aby żadnej Kalkulacji nie czynił, Dobra podali tym sposobem, aby mię mocniej przycisnęli. Ty u mnie po Bogu Mci X Dobr. wszelka nadzieja ciężkiej komajac WXca Mc Dobr. Łaskawego żadnej nie obawiam się przeciwności. Tak gdy się w Zupełnej WXMci oddaje protekcji proszę MciX Dobr cheiey wyjednać sublewacja na tę fałszywą wymarzona glosse  a ja gdy odbiere te Łaski WXMci Dobr. nieśmiertelna na Sercu moim rysować będą wdzięczność z tym wyznaniem.

Що таким частим до вашій князівській милості Добродія писанням завдаю клопоту, за це з найнижчою покорою перепрошую, бо невинність, яка несправедливо залишається погруженою, хотіла б якнайшвидше вибратися з такої безодні, а до того ж, хто Честь любить, той жодної на ній не терпить плями, і взагалі згідно з Правом кожен має очищатися в якнайпершу чергу. Не погордуй же тоді, ваша князівська милість Добродію, хоч це й стомить Ваші очі, прочитанням цієї моєї Супліки [письмове прохання], яку разом із собою до ніг Вашої Князівської Милості складаю. Сердечного співчуття й жалю наді мною [прошу], як для піднесення мене з тієї нещасливої прірви, до якої через Синів моїх вкинута залишаюся, бо окрім Бога лише на вашу князівську милість вся моя надія, і знала я, кому визволення Честі моєї довірити, там, де дорогої Ягеллонської Крові немало витекло як викуп за шляхетські вольності. Тож вона й зараз буде вашу князівську милість до піднесення й порятунку Особи моєї спонукати. Адже ще немає прикладу, аби хтось, перебуваючи під Протекцією вашої князівської милості, коли-небудь зазнав шкоди у своєму становищі. Подала я вже до ласки і прихильності вашої князівської милості Добродія щоденник моєї опресії [утиску] й ув’язнення, хоча жодними словами не прикрашений, бо лише саму сутність я виклала: що, від кого й коли в цьому моєму ув’язненні я терпіла; але цього не тільки описати, а й висловити важко; досить того, що мав би наді мною більше милосердя лютий рід Звірячий, аніж Діти. 

Тож удруге, як вашій князівській милості Добродію, так і Його Королівській Милості, Пану моєму милостивому, представляючи жалі мої, звертаюся із Суплікою: візьми, ваша князівська милість Добродію, до роздуму всі нещастя мої, яких я від Дітей моїх зазнала, і збуди Серце до співчуття, дай порятунок у осиротілому стані, адже це є ділом християнської побожності. Підведи мене, падаючу, нехай у цій огиді при докорах сумління днів моїх не проведу. А коли родичі й приятелі мої проти мене повстали, кинувши разом із Синами моїми жереб щодо Фортуни моєї, також з-під доживоття мого Розділ ясновельможному пану крайчому передали дарчим записом. Суму на Палаці, у Варшаві що знаходилась, його милості пану регіментареві цесією. Братові моєму, ксьондзу суфрагану, в опіку, аби жодного розрахунку не чинив, Маєтності передали таким способом, аби мене сильніше притиснути. Ти для мене після Бога, милостивий князю Добродію, вся надія; маючи вашу князівську милість Добродія ласкавого, жодної не боюся супротивності. Так, коли цілковито віддаюся під протекцію вашої князівської милості, прошу зволити виклопотати звільнення від цієї фальшивої, вигаданої глоси [тут: оцінка, висновки], а я, коли одержу ці Ласки вашої князівської милості Добродія, безсмертну на Серці моєму викарбую вдячність із цим визнанням.

List WW Panow Sądowych Grodzkich Lucka do JO Xcia Kaszt. Krakow. 

Gdybyśmy w zupełnej WXMci Dobr. nie korzystali Lasce, nie ważyli byśmy się za kom pulsem JW Jmci Pani Hetmanowej tey podjąć prowincyi aby listowną nasza Submissya zwłaszcza pod ten czas gdzie circa publica zostaiesz sollicitus inkomodować mogli; ale że WXMci nostram jesteś numen adorable, toć jako suis parces subjectis, aże JW Pani Hetman. ultro naszej za sobą do Respektu WXMci requirit prośby, explenda tedy stymules oney ta nasza przy niskiej adoracyi do nóg WXMci składamy suplikę, abyś WXMci przez ujęcie sie honoru Jej treśti menti przy nieść raczył solatium Poday ze tedy WXMci rzeka niechay ex hac labe podźwignioną będzie wszak Divinum aliquid inse continet qui afflictis succurrunt, mieliśmy Honor widzieć JW Pania Hetm. y już jesteśmy innego teraz rozumienia, et viwa testimonia rekognicji oney ze tey podpadać nie powinna cenzurze, y to jest niewinna Inwektywa, jako uważamy nichil in se veri habens nisi fumos falso calore rubustos. A jako ta Kuratela bez Inkwizycji et absq aliis sentennitatibus in constitutione Anni 1638 expressis nastąpiła, tak przy protekcji W Xci Dobr. Swoja odbierze sublewacya ktorey gdy flebile principium melior fortuna sequet wiecznie WXM Obligowaną mięc sie będziesz ad  omnes usus. Sami zaś z powinna do nóg WXMci Dobr. upadłszy submissya  piszemy się.

Якби ми не користувалися цілковитою Ласкою Вашої Князівської Милості Добродія, то не наважилися б ми за спонукою ясновельможної її милості пані гетьманової взяти на себе цього доручення, аби листовною нашою покорою, особливо в цей час, коли справами публічними заклопотаний перебуваєш, завдавати незручності; але оскільки Ваша Князівська Милість є нашим обожнюваним іменем, то як своїх підданих щадитимеш, а оскільки ясновельможна пані гетьманова сама вимагає від нас клопотання щодо прихильності Вашої Князівської Милості, тож, задовольняючи її спонукання, цю нашу супліку при низькому поклонінні складаємо до ніг Вашої Князівської Милості, аби Ваша Князівська Милість, заступившись за її честь, зволив принести засмученому розумові розраду. 

Подай же тоді, Ваша Князівська Милосте, руку, нехай із цієї ганьби буде піднята, адже щось божественне містять у собі ті, хто приходить на допомогу стражденним. Мали ми честь бачити ясновельможну пані гетьманову і тепер уже маємо про неї іншу думку і живі свідчення, визнаємо про неї, що вона не повинна підпадати під цю цензуру, і є невинно звинуваченою, як вважаємо, не має [звинувачення] в собі нічого правдивого, окрім диму, роздмуханого фальшивим жаром. А як ця Опіка без Інквізиції і без інших формальностей, визначених у конституції 1638 року, настала, так при Протекції Вашої Князівської Милості Добродія отримає своє полегшення, за яке, коли за плачевним початком краща доля настане, навіки матимеш її зобов’язаною Вашій Князівській Милості до всяких послуг. Самі ж, із належною покорою до ніг Вашої Князівської Милості Добродія припавши, підписуємося.

Wypis z Xiąg Grodzkich Zamku Włodzimirskiego Roku Tysiąc Siedmset Trzydziestego Piątego Miesiąca Decembris Dziesiątego Dnia

Na Urzędzie Grodzkim w Zamku Jego Krolewskiej Mci Włodzimirskim przede mną Jozefem Małachowskim Burgrabią Grodzkim Włodzimirskim y Xięgami Ninieyszemi Grodzkiemi Starościńskiemi Comparens personaliter Urodzony Jmć Pan Jakub Zabłocki ten Extrakt Dekretu Trybunalskiego Koronnego Lubelskiego Między Jasnie Wielmozna Jeymcią Panią Rzewuską Woiewodziną Bełską Hetmanową Wielką Koronną a Jasnie Wiel[możnymi] Ichm Pany Sewerynem Podcz. Koronnym y Winceslawem Pisarzem Polnym Koronnym Rzewuskiemi y Innemi ferowanego ad Acta praesentia podał per Oblatam de Tenere sequenti: 

Actum Lublini in Judicijs prolixe illatis exauditis ac bene perpensis et Frutinatis Licet quidem Instrumentum Curatela super Illustri Magnifica Rzewuska Palatina Bełzensi a Serenissimo Divae memoriae Augusto Secundo Poloniarum et Magni Ducatus Lithuaniae Lege emanasse probatur. Verum Quoniam tam Illustris Magnificus Miączynski Castellanus Chełmensis Primaerus quam Illustris Reverendissimus Kunicki Suffraganus Cracoviensis Subalternus Curatores a Tutoria ejusdem Curatela sua subiecta Officiose receperunt Eademq Illustrissima Magnifica Palatina Bełzense praesenti in Termino personaliter sesistens recollectae Mentis et Rationis gaudet usu. 

Pro inde Judicium Eandem pro Capaci Dispositionis propriae declarat, Eademque Libertatem Possidendi et uti fruendi Substantia sua propria dummodo utatur non abutatur dat et concedit.

Contractus non nisi Arendatorios non tamen ultra Triennales Idq pro adaequato proporcionato et Correspondenti Proventibus Annuis pretio ne vim Obligationis praeseferant et sapiant in eundos permittit. 

Iam vero eandem sui Substantiam monerare aut invadiare vel alienare ullatenus nondebebit sub Nullitate Actuum et Transactionum Quarumvis, Secus et incontrarium Subsequendarum irrepetibi litateq Summarum per quosvis Contrahentes vel Jurium Quesitores Impotrandarum Inhibet praemonet et praecustodit. 

Bona vero Illustrium et Magnificorum Pocillatoris et Notarij Regni Rzewuskich Paterna Omnia Rzewusciana Fatis Olim Illustris Magnifici Palatini Bełzensis Supremi Exercituum Regni Ducis Parentis eorum derelicta habita ratione Conservationis Hominis Paterni in Filijs et Decore eorum ad usus publicos ac Obsequium Reipublicae ad Decus et Solatium Maternum Accommodationis, Tisdem Illustribus et Magnificis Filiijs cedenda Nec amplius per Illustrem Magnificam Matrem Sibi ullo Jure vendicanda Quinimo ijsdem Filijs deoccupanda declarat Materna quoque per Filios Possessa praeter per eandem Matrem in eosq disposita Eidem Illustri Magnifica Matri dimittenda censet. 

Necessariamq esse eo Nomine Condescensionem Officiorum et quidem pro Parte Illustris Magnifica Palatina Bełzensis Matris Lucoviensis vel Bełzensis seu Vinnicensis aut Ovrucensis sive Cremenecensis, vel Zydaczoviensis, aut Lublinensis seu Stenzycensis. 

Pro parte quoque Illustrium Magnificorum Pocillatoris et Notarij Regni Filiorum Leopoliensis sive Zydaczoviensis, aut Trembovliensis vel Lublinensis seu Crasnostaviensis, aut Zytomiriensis, vel Bełzensis, sive Grabovecensis aut Łukoviensis vel Judicij Terrestris, sive Officij Castrensis Camenecensis Podoliae, seu Latyczovien[sis] Unius duorumve, ubi Tres ac unius ubi duo, ex Generosis Officialibus et etiam unius ex Officijs Absentia non Obstante, hinc et pro Feria secunda, post Festum Sanctorum Trium Regum in Anno Deo dante venturo Millesimo Septingentesimo Trigesimo Sexto, proxime incidenti, in Fundum primo Bonorum Podlodow, mutuo Partium Sumptu, conducendorum vel conducendi censet. 

Qua Officia sive Officium sub Paenis Statuto Regni descriptis Condescensura vel condescensur de Bonis ad Bona consequenter sese transferendo et Terminum praefiendo, Bona tam Paterna per Illustrem Magnificam Palatinam Bełzensem, quam Materna per Illustres Magnificos Filios deoccupari facient vel faciet, Eadem que Paterna Illustribus Filijs, Materna vero Illustri Matri praecluso de Proventibus abutrinq reddendo calculo, non attenta cujusvis Creditoris vel Possessoris, Contumacia et Oppositione tradent et dimittent vel dimittet. 

Facturae sunt praemissa Partes sub Paena Banitionis perpetuae Illis coram Officijs sive Officio, aut Officiali, Condescensuris vel Condescesuro per Partem super Parte, contraveniente publicanda Luita Paena Quatvordecem Marcarum Polonicalium per Partem Parti compensanda, et Judicio suo medietatis per utramque in instanti solvenda Pro quo Condescensionis Termino, Illustres Magnifici Pocillator et Notarius Regni Rzewuscy Res Mobiles in quavis Materia et Forma existentes, Illustri Magnificae Matri interceptas, Ejusdemq Matris proprias comportare, realitatem Comportationis comprobare, et Illustri Matri ad Manus et quietationem ejusdem extradere tenebuntur, Sub Rigore suprascripto, Actus vero quosvis Laesivos et Transactiones circumscriptitias in quibusvis Actis reperibiles Honori ac Fortunae, tam Illustris olim Palatini Bełzensis supremi Exercituum Regni Ducis, quam Filiorum ejus et suorum aliarumque Personarum, praecipue Primorum Regni derogantes, cum eorum Oblatis Judicium tollit, cassat et annihilat, ex Actis que Publicis in quibus reperiuntur, in Spatio et intra decursum Quatvor Septimanarum omnino eliminandas nec amplius extradendas demandat. 

Extraditas vero nil quidquam tam pijs Manibus Dignissimi Sago Togaque Parentis Senatoris simul et Ducis, Pacis et Belli Ministri Emeritissimi, quam plenissimae AEstimationi et integerrimo Honori Illustrium Magnificorum Rzewuskich Filiorum ab Inclyto Sangvine et Virtutibus Meritisq in Patria Paternis non degenerantium, Quinimo Vestigijs clare et rectefactorum ejus ac Majorum Suorum gloriosis Exemplis, per Templum Virtutis, ad Templum Honoris gradientium ac aliorum Dignorum Reipublicae Civium emeritae Virtuti praesertim Supremae Primorum Regni Capitum Authoritati et Dignitati, Nocere vel derogare debere declarat et Sententiat. Quinimo Salvam Viam agendi in tuitu Paenarum cum Officijs talia Scommata per Legem Suscipi inhibita ad Acta publica per Oblatam Suscipientibus reservat et praecustodit. Ne vero in Subsequens Officia quaevis, Actus quosvis Laesivos Honori et Substantiae Illustrium Magnificorum Rzewuskich ac aliorum quarumvis Personarum Nocivos, Suscipere audeant et praesumant, Vetat et inhibet, Sub Paenis Rigidissimis, contra Calumniatores ac Convulsores Decretorum Tribunalitiorum Sancitis et interpositis, Recognitiones vero quasvis etiam Cessionarias Ante Curatelam emanatam in Rem Illustrium Filiorum per Illustrem Magnificam Palatinam Bełzensem Matrem factas, non obstantibus earundem Importunis Reclamationibus, Judicium approbat et Ratificat. Quoniam Autem Illustres Magnifici Pocillator et Notarius Regni inter se Fratres Filij Rzewuscy, Incommodationi Illustris Magnificae Palatinae Bełzensis Matris Suae Sese per Subministratas Sui Personas immiscuisse et ad Laesiones ejus contribuisse arguuntur. Proinde eosq utrosque Judicium punibiles esse censet et decernit, Quatenus Turrim Castri Crasnostaviensis in Quatvor post Festum Sanctorum Trium Regum in Anno Deo dante venturo, Millesimo, Septingentesimo, Trigesimo Sexto incidens, Septimanis proximis, ingredientur. Ejusdemque Sessionem per Spacium Duarum Septimanarum Quilibet ex Persona sua, sine Intermissione continuent et expleant, Nec non per Mille Marcas Polonicales Parti Illustri Matri in Eggressu de Turri Judicio vero Suo per Quingentas in Instanti Solvant; Facturi Sunt praemissa Sub Paena Banitionis perpetuae illo coram Officio in Casu Contraventionis Super Se distinctim circa Manifestationem publicanda, Illustrem quoque Magnificam Palatinam Bełzensem pro Circumscriptione Primorum Regni Capitum Proprijque Dignissimi Mariti de mortui, atque Magnificorum Kunicki Capitanei Rudnensis et Wereszczynski Notarij Castrensis Chełmensis, Paenas habita Ratione Aetatis Sexus et Debilitatis ejus Crumenales non nisi promeruisse adinvenit et decernit. Quatenus praefatis Magnificis Kunicki, et Wereszczynski unicuique Eorum distinctim per Vadium Capitaneale Duplex circa Eggressum Illustrium Filiorum Suorum de Turri, Sub Paena Banitionis in ibidem circa Manifestationem et Judicio Suo per Simplex in instanti ex Regestro Paenalium publicanda Solvat. Jam vero Generosos Wolski, Falędzki, et Korytkiewicz, Qui indiscrete quinimo Crude et Rigide circa vecturam Illustris Magnificae Palatinae Bełzensis eandem tractasse et disgustasse arguuntur, Punibiles adinvenit et decernit. Quatenus Turrimo Castri Chełmensis in Quatvor ab Actu praesenti Septimanis proximis ineant, Ejusdemque Sessionem quisque eorum ex Persona per Duodecem Hebdomadas Sine Intermissione continuent et expleant. Nec non pro quolibet eorum intercedendo Illustres, Magnifices Rzewusci per Vadium Capitaneale Duplex Parti, Illustri Magnificae Matri Suae in Eggressu Eorum de Turri et Judicio Suo per Simplex in Instanti Solvant. Quoniam vero Generosus Czarnołuski Susceptans Actorum Castrensium Luceoriensium Protestationem crudo Calamo etiam Primorum Regni Omni Exceptione Majorum Rectefactis Suis in Publicum clarescentium circumscriptivam imo calumniosam vetante Id Lege ad Acta Castrensia Luceoriensia Suscepisse et Ingrossasse, Oblatas ejusdem Protestationis in Varijs Actis disseminatas causasse arguitur. Proinde Judicium eundem tanquam Calumniatorem Jurique Publico Rebellem, Paenas exemplares Infra scriptas promeruisse Sententiat et decernit, Quatenus eluendo hunc Suum Ausum Turrim Castri Chełmensis in Quatvor ab Actu praesenti Septimanis proximis ingrediatur, Ejusdemque Sessionem per Spacium unius Anni integri Sine Intermissione continuet et expleat, Nec nom Mille Marcas Polonicales Parti Illustribus Rzewuskim Fratribus in Eggressu ejus de Turri, et Judicio Suo Quingentas, Illustris Magnifica Palatina Bełzensis pro Eodem in instanti, Salva apud Eundem, earundem Repetitione Paenarum Solvat. Facturi Sunt praemissa omnia Suprascripti omnes Sub Paena Banitionis perpetuae illo coram Officio Castrensi Chełmensi in Casu Contraventionis, Super uno quoque contraveniente distinctim circa Manifestationem publicanda. Jam Autem Magnificos Mogilnicki Capitaneum Nieszaviensem et Błonski Regentem Castrensem Leopoliensem, adcitatos, Judicium a Causa et Impetitione quavis de plano Liberos facit et pronunciat de Verbo ad verbum prout in Protocollo Decretorum continetur extradere mandavit. U tego Extraktu przy Pieczęci przycisnioney Ziemskiey Correkta wte Słowa Correxit Brzeskim, Podpis zas Ręki Jmci Pana Pisarza Ziemskiego Lubelskiego temi Słowy Casimirus Silvester Suffczynski Notarius Terrestris Lublinensis, ktory to Extrakt per Oblatam podany za ustnym y oczewistym wyz Rzeczonego Jmci podawaiącego podaniem y prosba a za moim Urzędowym przyięciem do Akt Ninieyszych Grodzkich Włodzimirskich de Verbo ad Verbum iest Ingrossowany z Ktorych y ten Wypis pod Pieczęcią Grodzką Włodzimirską iest wydany pisany w Zamku Włodzimirskim

Correx Zurowski 

… ad Actis Miraszewski

Oblata Dekretu Trybunalskiego Koron[nego] Lubel[skiego] między JWIeymcią Panią Woiewodziną Bełską Hetmanową Wielką Koronnną a JWiel[możnymi] Ichm[ość] Pany Podczaszym y Pisarzem Koron[nym] Rzewuskiemi Matką y Synami y Innemi ferowany

Ano 1735 die (?) 10 Xbris

Sabbo post Nattis [Nicolai?]

1735ti

Respectu Curatele

Випис із Книг Гродських Замку Володимирського
Року тисяча сімсот тридцять п’ятого, місяця грудня, десятого дня.

На уряді гродському в замку його королівської милості Володимирському переді мною, Юзефом Малаховським, бурграфом гродським володимирським, і книгами нинішніми гродськими старостинськими, постав особисто уроджений йогомость пан Якуб Заблоцький цей витяг декрету трибунального коронного люблінського між ясновельможною пані Жевуською воєводиною белзькою, гетьмановою великою коронною та ясновельможними панами Северином подчашим коронним і Вінцеславом [Вацлавом], писарем польним коронним Жевуськими та іншими, виданого, до поточних актів подав через облату [впис до судових книг], такого змісту: 

Діялося в Любліні, в судах. Після докладного подання, вислухання та належного розгляду і дослідження справ, хоча й доведено, що акт опікунства над ясновельможною Жевуською воєводиною белзькою походить від Найяснішого Августа II світлої пам’яті і чинний за законом Королівства Польського і Великого князівства Литовського, однак оскільки як ясновельможний [Петро] Мйончинський каштелян холмський, головний опікун, так і ясновельможний преподобний [Міхал] Куницький суфраган краківський, підлеглий опікун, належним чином прийняли на себе виконання цієї опіки, а сама ясновельможна воєводина белзька, особисто з’явившись на нинішній судовий розгляд, користується повнотою розуму та здоровим глуздом, то суд визнає її здатною до самостійного розпорядження власними справами і надає та дозволяє їй свободу володіти, користуватися і отримувати прибутки зі свого власного майна, але тільки користуватися, а не зловживати.

Укладати договори дозволяється лише орендного характеру, однак не довше, ніж на три роки, і лише за належну, співмірну та відповідну щорічним прибуткам ціну, щоб такі договори не набували сили обтяжливих зобов’язань і не мали характеру їх встановлення. Натомість обтяжувати своє майно боргами, закладати його чи будь-яким способом відчужувати вона жодною мірою не має. Суд під загрозою недійсності всіх актів і будь-яких угод, які були б укладені всупереч цьому, забороняє, застерігає і наперед охороняє від таких дій; при цьому суми, сплачені будь-якими контрагентами чи набувачами прав на підставі таких актів, не підлягатимуть поверненню або відшкодуванню. 

Щодо майна ясновельможних Жевуських підчашого і писаря коронного, то всі батьківські маєтки роду Жевуських, залишені після смерті ясновельможного воєводи белзького, великого гетьмана коронного, їхнього батька, з огляду на збереження батьківського надбання для синів та їхньої гідності, для суспільної користі і служби Речі Посполитій, а також для честі й материнської втіхи, належить передати тим самим ясновельможним синам. І надалі ясновельможна мати не повинна претендувати на них за жодним правом; більше того, вона повинна звільнити ці маєтки на користь тих самих синів. Натомість майно материнське, яким володіють сини, за винятком того, що вже було нею передане або призначене їм, суд вважає таким, що має бути залишене самій ясновельможній матері.

І необхідною з цього приводу визнається поступка та взаємне погодження сторін, а саме: з боку ясновельможної воєводини белзької, матері, — перед судами луківським або белзьким, чи вінницьким, або овруцьким, чи кременецьким, або жидачівським, або люблінським чи стенжицьким. Так само і з боку ясновельможних синів — підчашого і писаря коронного — перед судами львівським або жидачівським, чи теребовлянським, або люблінським чи красноставським, або житомирським, чи белзьким, або грабовецьким чи луківським, або земським судом чи гродським урядом кам’янецьким подільським, або летичівським. Одного, двох або трьох урядників [тобто посередників від кожної зі сторін конфлікту для погодження угоди], коли сторін троє, і одного, коли сторін двоє, з числа шляхетних урядників, причому відсутність одного з урядів не повинна бути перешкодою, суд зобов'язує прибути на понеділок після свята Трьох Королів у прийдешньому, з божою допомогою, 1736 році, у маєток Підледів за рахунок спільного кошту сторін. Ті уряди або той уряд, під карами, визначеними законами королівства, повинні здійснити ревізію та погодження, переходячи від маєтку до маєтку, і призначивши строк, забезпечать або забезпечить звільнення як батьківських маєтків ясновельможною воєводиною белзькою, так і материнських маєтків ясновельможними синами. Після цього батьківські добра передадуть або передасть ясновельможним синам, а материнські ясновельможній матері, без обчислення рахунків з доходів обох сторін, і не зважаючи на непокору чи заперечення будь-якого кредитора або орендаря, ці маєтності передадуть та залишать відповідним особам. Усі вищезазначені дії сторони повинні виконати під загрозою баніції. Ця кара має бути проголошена перед урядами, урядом або урядником, які здійснюватимуть погодження, на вимогу сторони проти сторони, що порушить постанову. Крім того, накладається штраф у чотирнадцять польських марок, який сторона-порушник повинна відшкодувати іншій стороні, а також сплатити судові витрати, що становлять половину визначеної суми, негайно та без зволікання. На строк цього погодження ясновельможні Жевуські підчаший і писар коронний будуть зобов’язані зібрати всі рухомі речі будь-якого виду і форми, що були забрані ними у ясновельможної матері та їй належать, довести фактичне здійснення такого повернення і передати ці речі ясновельможній матері до рук, отримавши від неї належне підтвердження та розписку під загрозою вищезазначених санкцій. 

Усі акти кривдячі та угоди шахрайські, які можуть бути виявлені в будь-яких судових книгах і які завдають шкоди честі та фортуні як покійного ясновельможного воєводи белзького, великого гетьмана коронного, так і його синів, їхніх родичів та інших осіб, особливо найвищих достойників Королівства, то їх, разом з їхніми облатами [внесеннями до актових книг] суд скасовує, анулює та визнає недійсними. Також наказує, щоб такі документи були цілком вилучені з усіх публічних актових книг, де вони містяться, упродовж чотирьох тижнів і в межах цього строку, щоб надалі вони більше не поширювалися. Щодо документів, які мають бути видані, суд проголошує і постановляє, що в них не повинно залишатися нічого такого, що могло б завдати шкоди або применшити як гідну побожної пам’яті особу найдостойнішого батька, сенатора і воєначальника [дослівно: одягненого у сагум і тогу], заслуженого міністра миру і війни, так і найповнішу пошану та бездоганну честь ясновельможних синів Жевуських, які, походячи зі славного роду, не відступають від батьківських чеснот і заслуг перед Вітчизною, а навпаки, йдуть слідами його та своїх предків, крокуючи через Храм Чесноти до Храму Честі за їхніми славними прикладами добрих і праведних учинків; так само не повинно бути нічого такого, що завдавало б шкоди або применшувало заслуги іншим достойним громадянам Речі Посполитої, а особливо найвищому авторитету і гідність перших осіб Королівства. Більше того, суд зберігає та забезпечує право вчинення позовів щодо покарань урядів та канцелярій, які приймали до публічних актів подібні насмішки, наклепи чи образливі писання, внесення яких через облату [впис] заборонене законом. Аби ж у майбутньому будь-які уряди не наважувалися приймати до актів будь-які документи, які шкодять честі та фортуні ясновельможних Жевуських чи будь-яких інших осіб, суд це забороняє і застерігає найсуворішими покараннями, встановленими проти наклепників і порушників трибунальських декретів. 

Усі визнання прав, навіть цесійні акти, здійснені до встановлення опіки над ясновельможною воєводиною белзькою, матір’ю, на користь ясновельможних синів, суд, незважаючи на її ж настійливі протести проти них, підтверджує та ратифікує.

Закидається їм, що ясновельможні Жевуські підчаший і писар коронний, брати і сини Жевуські, у справи ясновельможної воєводини белзької, своєї матері, через підставних ними осіб втручалися та спричинилися до завданню їй шкоди. То суд вважає і постановляє, що обидва вони підлягають покаранню, а саме, щоб вони обидва увійшли до вежі Красноставського замку упродовж чотирьох найближчих тижнів після свята Трьох Королів року божого 1736, що незабаром настане, і перебували там протягом двох тижнів кожен особисто, без перерви. А також по тисячі польських марок стороні ясновельможної матері при виході з вежі, а судові по п'ятсот негайно сплатять; мають це виконати під карою довічної баніції, яка у випадку порушення має бути окремо щодо кожного з них оприлюднена перед урядом через маніфест. 

Визнається і постановлюється, що ясновельможна воєводина белзька за обмову гідності найперших достойників королівства, власного найяснішого покійного чоловіка, а також високоповажних [Юзефа] Куницького старости рудненського і Верещинського писаря гродського холмського, зважаючи на її вік, стать і неміч, заслужила лише грошове покарання. Тому постановляється, щоб вона сплатила вищезгаданим високоповажним Куницькому і Верещинському, кожному з них окремо, подвійний гродський вадій, після звільнення її ясновельможних синів із вежі, під карою баніції там же внесенні до актів, і за судовим вироком одинарний вадій негайно по оприлюдненні в реєстрі карних справ. 

Щодо шляхетних Вольського, Фалендзького і Кориткевича, які, як стверджується, нерозсудливо, а навіть грубо і суворо поводилися з ясновельможною воєводиною белзькою під час її перевезення та завдали їй прикростей, то суд визнає їх винними і постановляє, аби вони вступили до вежі Холмського замку упродовж чотирьох найближчих тижнів від дня винесення цього акту, і кожен із них особисто повинен безперервно відбути там тривалістю дванадцять тижнів. І також за кожного з них, як посередників, ясновельможні Жевуські повинні по виході їх із вежі сплатити своїй ясновельможній матері подвійний капітанський штраф, а своєму суду простий штраф негайно. 

Оскільки ж шляхетний Чарнолузький, прийнявши до актів луцьких гродських маніфест, написаний жорстоким пером, який містив образливі, а навіть наклепницькі вислови щодо найперших осіб Королівства, чиї заслуги й добрі вчинки є загальновідомими і яких закон забороняє паплюжити в публічних актах, не лише прийняв цей протест до луцьких гродських книг, а й вніс його до них, а також спричинив розповсюдження копій цього протесту в різних актах, то суд визнає його наклепником і порушником публічного права та постановляє, що він заслужив показове покарання. Тому, для спокутування цього свого зухвальства, він повинен упродовж чотирьох найближчих тижнів від дня винесення цього акту вступити до вежі Холмського замку і безперервно перебувати там та відбути протягом одного повного року. А також по його виході з вежі ясновельможна воєводина белзька повинна за нього сплатити стороні ясновельможних братів Жевуських тисячу польських марок, а своєму суду п’ятсот негайно, із застереженням щодо повторного покарання.

Усі вищезгадані особи повинні виконати все викладене вище під загрозою довічної баніції, яка в разі порушення має бути окремо проголошена щодо кожного порушника перед Холмським гродським урядом шляхом внесення відповідного маніфесту до актів.

Щодо ясновельможних Могильницького старости нешавського і Блонського регента львівського гродського, яких було викликано до суду, то суд повністю звільняє їх від будь-яких звинувачень і переслідувань та проголошує невинними.

Слово в слово так, як міститься у протоколі декретів, наказано видати. При цьому витягу, скріпленому земською печаткою, внесено виправлення у словах "коретор Бжевський", підпис же руки йогомості пана писаря люблінського земського зроблено такими словами: "Казимир Сильвестер Суфчинський писар люблінський земський". Цей витяг, поданий через облату за усним і явним проханням вищезгаданого подавача та прийнятий мною урядово до нинішніх актів володимирських гродських, слово в слово внесений до книг, з яких і цей випис під володимирською гродською печаткою був виданий.

Писано у Володимирському замку. Коректор Журовський. Облата декрету Люблінського коронного трибуналу між ясновельможною пані воєводиною белзькою, гетьмановою великою коронною, та ясновельможними панами Жевуськими підчашим і писарем коронним, матір’ю і синами, а також іншими особами від року 1735, дня 10 грудня.

Upadam do nóg Waszej Książęcej Mości z dawna Ojca i Dobrodzieja wyrażając to, że nie dla żadnych postrachów nic nie wartego dekretu, bo przeciw Bogu i prawu za cóż mam apprehendować? I nie ustąpiłabym kroku choćby do sądnego dnia, aż poena publica stanęłaby na nich, ale widzący więcej ich w grobie niżeli na ziemi, niepociągnęłoby ich życie do dłuższego prawa, a kto raz umrze rzadko ożyje, śmierci zaś ich nigdym nie pragnęła, tylko szczególnej kary w każdym sądzie. Zaczym kiedy następuje łaska Waszej Książęcej Mości Dobrodzieja i Najjaśniejszego Króla Jegomości Pana Mojego, że ten kryminał sądzić będziecie, nie dacie mi krzywdy uczynić ni honorowi ni fortunie mojej, nie trzeba eksplikować Waszej Książęcej Mości Dobrodziejowi, jakoś pierwszy w całej Rzeczypospolitej naszej będziesz umiał tego zażyć, bo ta sprawa należąca do sumnienia, honoru mego i do fortuny, i tchnie w delikatne sumnienie Waszaj Książęcej Mości Dobrodzieja. Zaczym chętnie idę do sądu Waszej Książęcej Mosci Dobrodzieja, którego wszelkie narody wielbić będą, że staniesz jak Bóg, honor i sumnienie każe. I Król Jegomość Pan Mój wiem, że wyciągać nie będzie na mnie tego, żeby płazem taki puścić kryminał, bo tu idzie o wszystkich rodziców honor i w przyszłym wieku. Czekam tedy czasu naznaczonego od Waszej Książęcej Mości Dobrodzieja na ten kompromis. Rozumiem, że aż po limicie, gdyż wprzód trzeba przeciw dekretowi nic nie wartemu manifesta uczynić i punkt na punkt rewers dać, ażeby sąd Waszej Książęcej Mości miał się na czym zasadzić i sprawiedliwość uczynić, manifest zaś nie może być, chyba na półtora tygodnia przed limitą. Czekam we wszystkim od Waszej Książęcej Mości uwiadomienia.

Manifestu i do kompromisu trzeba przeciw dekretowi, a synów jakiem zobaczyła z daleka prawie jak umarłych. Niech będzie przeklęty kto im dopomógł i poradził, i wziął tę machinę na siebie, boby sami tego wykonać nie mogli. Już oczywista praktyka, że autor tak niepraktykowanie zginął, bo jest całego świata zdrajca, tylko dusza Boża. Niechże będzie jeszcze tak przeklęty od Boga, który podwiódł Adama i Ewę do grzechu.

List do Książęcia Jegomości Wiśniowieckiego, kasztelana krakowskiego, aby Ichmościów Panów Rzewuskich, matkę z synami pogodził. W Warszawie dnia 7 grudnia roku Pańskiego 1735 pisany. August Trzeci etc.

Jaśnie Wielmożny Uprzejmie Nam Miły. Znając dobrze magnam prudentiam Uprzejmości Waszej, osobliwie też teraz uważając, jak delikatnie i przezornie maiestatem cum libertate kombinowałeś, synów tej Ojczyzny jednoczyłeś, serca ich rozróżnione do dawnej konfidencyi i wzajemnej miłości dys ponowałeś, żadną miarą wątpić nie możemy, iż mając tantam vim persuadendi daleko łatwiej i prędzej Uprzejmość Wasza pojednasz i uspokoisz Wielmożną Rzewuską, wojewodzinę bełską, hetmanową wielką koronną z własnymi jej synami, w których jako widziemy indolem bonam i do usługi publicznej chwalebną applikacyą, tak życzemy, aby zacna krew godnego i dobrze in Republica zasłużonego ojca przy macierzyńskim błogosławieństwie tym bardziej wsławiać się mogła. Dla czego zażywamy Uprzejmości Waszej, abyś imieniem naszym wszedł między matkę i synów, a powagą i wielkim kredytem swoim pomiarkował ich we wszystkim. Za co Uprzejmość Wasza będziesz miał przed Panem Bogiem insigne meritum i coraz większe pańskie nasze respekta, z którymi się i na ten czas oświadczając, dobrego onemuż od Pana Boga życzemy zdrowia. Dan w Warszawie, dnia 7 miesiąca grudnia roku Pańskiego 1735, panowania naszego III roku. Augustus Rex

List do Wielmożnej Rzewuskiej, wojewodzinej bełskiej, hetmanowej wielkiej koronnej, aby się z synami pogodziła. W Warszawie dnia 7 grudnia roku Pańskiego 1735 pisany. August Trzeci etc.

Wielmożna Uprzejmie Nam Miła. Przypominając sobie godność i wielkie w Rzeczypospolitej zasługi Wielmożnego niegdy wojewody belskiego, hetmana wielkiego koronnego, małżonka Uprzejmości Waszej, radzibyśmy aby do tegoż honoru postępowali synowie jego, którzy że macierzyńskie Uprzejmości Waszej serce przeciwko sobie mają mieć zażalone, coby im moglo tamować błogosławieństwo Boskie, więc nad tym ich nieszczęściem a oraz Uprzejmości Waszej nieukontentowaniem jako ubolewamy bardzo, tak dla utulenia Jej żalu, dla oddalenia wszelkich afflikcyi, dla tym prędszego i skuteczniejszego uspokojenia, z strony naszej zażywamy Jaśnie Wielmożnego Książęcia Wiśniowieckiego, kasztelana krakowskiego, wielką roztropnością i przezornością nie tylko w jednaniu partykularnych ludzi, ale też w uspokojeniu całej Rzeczypospolitej z dawna wsławionego. Racz tedy Uprzejmość Wasza poufać interesów swoich tak godnemu mediatorowi i posłuchać przyjacielskich jego perswazyi, wszakże nikczemne tylko gminu pospolitego serca lada żal zawojowawszy, zwykł do zapalczywości i zemsty pobudzać, wspaniale zaś do chrześcijańskiej doskonałości sposobniejsze bynajwiększym żalom nie dają nad sobą tego dokazować, ale mężnie wszelkie przeciwności przykładem Zbawiciela świata zwyciężają, a przez to oneż lekkie i miłe sobie czynią. To my o cnej osobie Uprzejmości Waszej i Jej wspaniałosci trzymając i rozumiejąc, bynajmniej nie wątpimy, iż gdy Uprzejmość Wasza nie mogąc się wyzuć z wrodzonej miłości, dasz się przebłagać dziatkom swoim i błogosławić im będziesz, natychmiast zapatrując się na ich usługi publiczne, ochotę i aplikacją, którą widziemy, mając z nich synowską w każdej potrzebie pomoc, cieszyć się będziesz i dopiero się ze wszech miar szczęśliwą obaczysz. Czego my gorąco pragnąc, dobrego onejże od Pana Boga życzemy zdrowia. Dan w Warszawie dnia 7 grudnia roku Pańskiego 1735, panowania naszego III roku. Augustus Rex