Огляд Аравії є необхідним для розуміння цього твору. Знання її ґрунту та клімату допоможе скласти правильне уявлення про організацію та якості арабського коня. Хоча цей огляд буде коротким, його буде достатньо. Я не можу тут розгорнуто описати природу Аравійського півострова настільки, наскільки того вимагає тема. Я говоритиму про нього лише в межах своїх спостережень, залишаючи докладну оповідь для одних з мемуарів моєї "Географії".

Я проїхав усю Аравію, скелясту і пустельну, вздовж і впоперек. Не вдалося мені відвідати один тільки Ємен з усієї щасливої Аравії. Непередбачувані обставини, яким довелося підкоритися, стали на заваді цим моїм планам. Маю однак надію знову повернутися на Схід проникнути усюди. Для досягнення цієї мети я маю чимало переваг. Я був прийнятий у тринадцять племен бедуїнів Аназів і визнаний як Емір та Шейх. Я користувався всіма привілеями цього рангу. Тож можу сказати, що в пустелі почуваюся, так би мовити, як на батьківщині. Знання мови та звичаїв місцевих дуже сприяло мені і сприятиме у майбутньому з безсумнівним успіхом. Тримаючись верхи на коні та володіючи списом як бедуїни, я був завжди з ними у їхніх походах. Міцне здоров'я зробило мене стійким до впливу цього пекучого й небезпечного клімату. Втома і небезпеки мене зовсім не лякають.

На доданих картах я лише в загальних рисах позначу, і то недосконало, гірські хребти, які перетинають відвідані мною регіони. Розташування деяких я змушений домислити, виходячи з досліджень серед бедуїнів або ж геологічних припущень. Я не мав змоги точно визначити довготу та широту цих об’єктів. Я прагну лише надати загальне уявлення про "скелет" Аравійського півострова. Точне обчислення його розмірів може бути встановлене лише за допомогою астрономічних досліджень. Оскільки я не зміг узяти із собою в пустелю необхідні інструменти, таблиці та карти, я прошу поблажливості. Я був на межі того, щоб виконати цю важливу і цікаву роботу, коли був змушений її перервати. Так само я не можу дати точну оцінку висоти пустель і плато над рівнем моря. Таке нівелювання, як і його результати, може бути здобуте лише внаслідок тривалих досліджень. Додані схеми є лише орієнтовними.

Щоб скласти правильне уявлення про Арабістан, треба спочатку розглядати його із заходу на схід, тобто стоячи на Суецькому перешийку обличчям на схід, а потім — із півдня на північ. Саме таким підходом зумовлений поділ країни, який існує серед арабів-бедуїнів. Отже, я представлю тут, так би мовити, бедуїнську географію. Занадто віддалені та ізольовані від осілих суспільств, попри зв’язки, які вони можуть підтримувати з ними через транспортування товарів, захист поселень на краю пустелі та охорону каравану до Мекки [مکه], який щороку передають під нагляд тим чи іншим племенам в обмін на значну суму. Цю виплату, починаючи з правління Селіма II, здійснює Великий Султан через пашу Дамаска [شام واليسي], який має титул емір аль-хадж [امير الحاج або امير الحاج] і є покровителем паломників. Занадто горді своєю свободою, щоб змішуватися з міськими жителями, і пишаючись назвою ахль аль-вобар [اهل الوبر] (мешканці наметів з козячої вовни), араби ведуть кочовий спосіб життя, розглядаючи територію, якою мандрують, лише з точки зору пасовищ, повітря, води та придатності для стоянки, бедуїни не знають таких назв, які політичні, релігійні чи воєнні конвенції могли б закріпити за певними ділянкам території країни. У них кожен пагорб, кожен відтінок ґрунту, кожен скельний виступ, кожна цистерна та криниця має власну назву. Це природно. Їхній спосіб життя та війни між собою змушують їх давати численні назви для кращої орієнтації. Вночі зірки, удень відмінності на клаптику землі, ледь помітні на мить і вмить названі, є єдиними їхніми орієнтирами для визначення напрямку руху. Зір, нюх і пам’ять щомиті рятують їх з небуття, яким вони прямують. Скромний і помірний спосіб життя, багато фізичної активності забезпечують арабам пустелі вражаючу гостроту органів чуття. Пекучий клімат надає неабиякої бадьорості їхнім інтелектуальним здібностям. 

Аравія, або Арабістан, розташована між 13° і 36,5° градусами північної широти та між 50° і 75° градусами довготи, рахуючи від меридіана острова Фер. Аравійський півострів обмежений: 

На півночі

Лінією, яка, виходячи з глибини Олександрійської затоки, з точки, відомої в давній історії як Пила Сирія*, прямує останніми пагорбами або висотами хребта Карадаг і проходить через ель-Біре [البيره] на Євфраті [فرت]; далі через Урфу [أرفه], Мардін [ماردین], і досягає Джезіри [جزيرة], міста, розташованого на річці Тигр [دخلَةُ ]. 

На сході

По річці Тигр від Джезіри до її гирла, а також по Перській затоці до Ормуза [هرموز] і моря Омана [بحر عمان] до мису Раас-ель-Хад [راس الحد] (мис межі). 

На півдні

По океану. Від Раас-ель-Хад [راس الحد] до Баб-ель-Мандебіл [باب المندب]. Ця лінія приблизно на 25 градусів нахилена на схід щодо широтної лінії. 

На заході
По Червоному морю**, від протоки Баб-ель-Мандеб [باب المندب] через Єгипет, перетинаючи Суецький перешийок; від Суеца до ель-Аріша [الاريش] і далі по Середземному морю до Піла Сирія (див. Карту 1).

Такими є межі Аравійського півострова, які араби відносять до Арабістану.

• * Примітка. Це місце, яке місцеві називають Іона, тому що саме тут, імовірно, його було викинуто з китової утроби. 

• ** Примітка. Червоне море не має такої назви арабською мовою, а також не має загальної назви по всій своїй довжині — кожна його частина має окрему назву. 

Стоячи на перешийку Суеца обличчям на схід, бедуїни поділяють Аравію на три чітко визначені частини.

А саме:

Шамалія [Schamalieh شماليه]

Хіджаз [Hegiazet حجازة або حجزة]

Кабліє [Kabliéh قبليه  або Ємен يمن]

Шамалія – це та частина Аравії, яка знаходиться ліворуч і на північ. Назва Шамалія означає "частина, розташована ліворуч". Шамал [شمال] також означає "північ". Крім того, Шамал виражає ідею поганого передвістя. Саме в цій частині розташована пустеля, абсолютно позбавлена води і лісів, а отже, і тіні та прохолоди. 

Хіджаз – це частина Аравії, яка відокремлює Шамалію від Кабліє або Ємену і є власне Кам'янистою Аравією. 

Кабліє означає "ремінь", тобто те, що розсікає, розділяє. І справді, ця частина розділяє Аравію на дві частини – із заходу на схід. 

Кабліє або Ємен – це частина, розташована праворуч, що охоплює весь південь Аравії. Слово Кабліє [قبليه] початково означало "виступаюча, гориста земля", тобто територія, що за своїми властивостями або розташуванням протиставляється тій, що заселена. Ця область дуже гориста. Вона також називається Ємен [يمن], що означає "частина праворуч" – "правий бік". І справді, вона знаходиться праворуч, якщо дивитися на Аравію, стоячи на перешийку Суеца обличчям на схід. Це слово також означає "щасливий". 

Такий спосіб називати частини Аравії, розглядаючи її із заходу на схід, відносить нас до дуже давніх часів, коли сонце ще вважалося божеством, і точка його сходу, яка завжди залишалася незмінною, визначала напрямок перших культів, присвячених цьому світилу. Я детальніше розглядаю цю тему у своїй праці "Припущення щодо міграцій перших народів". Тут було б зайвим заглиблюватися в довгі міркування з цього приводу. 

Назви Шамалія і Ємен, тобто Нещасна і Щаслива, а також Шамалія і Кабліє (при цьому Кабліє, відповідно до місцевого значення цього слова, розташовується на півдні), були дані за принципом антитези. Справді, ліва частина, або Нещасна, є посушливою, позбавленою води й лісів, і радше рівнинною, хоча її перетинають гірські хребти. У той час як права частина, або Щаслива, є гірською та багатою на джерела й дерева. Через таке розташування слово Кабліє почало означати південь.

Наважуся припустити, що саме точка сходу сонця зумовила ці назви та пов’язала назви двох сторін горизонту з двома протилежними та відмінними частинами Аравії, які спочатку називалися… 

Ці уявлення про щастя й нещастя, пов’язані з двома частинами Аравії, походять від того значення, яке араби надають воді й тіні. Спекотний клімат робить ці дві речі настільки необхідними й цінними, що їх неможливо не пов’язувати з ідеєю блаженства. Позбавлені води й тіні або маючи у Шамалії лише дощову воду, збережену в цистернах, яка зазвичай настільки зіпсована, що її сморід відчувається здалеку, араби змушені високо цінувати і те, і інше. Тому, коли в Корані Мухаммед обіцяє райські насолоди, які європейці уявляють виключно як чуттєві, ці вирази не слід сприймати буквально. Пророк, обіцяючи обраним у загробному житті струмки, тінь, сади, дівчат (гурій), має на увазі, що в раю вони отримають усе, чого їм бракує на землі або що вважається найвищим благом. Адже сади та струмки уявляються бедуїнам як втілення всіх найсолодших благ, оскільки відсутність тіні та води в цій спустошенній землі і в палаючому кліматі спричиняє для них величезні страждання. Щодо гурій, це зовсім не означає, що в раю на них чекатиме розпуста. Це також метафора, сенс якої в тому, що їхній стан буде почесним і стабільним, позбавленим будь-яких потрясінь. Справді, араби надають велике значення тому, щоб бути чоловіками й батьками, і часто навіть називають себе іменем одного зі своїх синів.

Слово "гурія" також означає "добра жінка, яка приносить радість, найдосконаліша річ, вишукана у своєму роді". Оскільки шлюб у східних народів вважається вельми почесним станом, то уявлення про досконалість істоти, з якою людина поєднується, чудово відображає найвище щастя. Загалом, на основі моїх спостережень серед бедуїнських племен, а також після багаторазового читання Корану арабською мовою, я можу з упевненістю припустити, що ця дивовижна книга є виключно творінням самого Мухаммеда. Вона могла бути написана лише бедуїном, і тому я не можу погодитися з тими, хто вважає, що її автором або головним співавтором був монах. 

Однак можливо, ба навіть імовірно, що Мухаммед, як первосвященник і завойовник, звертався до християнського священнослужителя та вченого рабина, щоб отримати точні знання про ці дві віри. Його метою було представити жителям Аравії, незалежно від їхньої секти, певні спільні точки, які могли б пов’язати їх із доктриною, яку він розглядав як широкий узагальнюючий план. Коран також містить багато слідів стародавнього арабського язичництва. Загалом, це книга завойовницької доктрини, політичного характеру, що прагне охопити всі вірування, подібно до сідла, яке пасує будь-якому коневі. Саме цим частково можна пояснити дивовижну й стрімку експансію ісламу. Проте стиль, ідеї та спосіб їхнього викладу свідчать, що автор мав бедуїнське походження. Передусім Коран був написаний для племен, для тих, серед кого ця релігія мала зародитися і кого вона мала об'єднати своїм запалом і зброєю. 

Я міг би детальніше зупинитися на цій цікавій темі, але, оскільки вона не стосується мого основного предмета, залишаю її для іншого разу і повертаюся до своєї теми.