"Жевуський Станіслав гербу Крида, суддя земський львівський, депутат на сейми. Використовував придомок Бейдо, його родинним гніздом були певно Бейди і Жевуські в повіті більському на Підляшші, був сином Кшиштофа, дідича села Довжок біля Кам'янця Подільського." 

У цьому першому реченні біографії з Польського біографічного словника є щонайменше дві неправди. Хоча питання гербу є дискусійним (брат батька Станіслава послуговувався гербом Любич, про що йтиметься далі), то помилковим є приписування придомка Бейдо до цієї гілки роду. Так само як і батьківство Кшиштофа, до речі, не дідича, а доживотного користувача наданого йому королівським привілеєм села, званого Верхній Довжок або Довжок. На основі проведеної перевірки не було виявлено, що в джерельних документах його прізвище супроводжувалося придомком Бейдо. Єдиним винятком є запис у Метриці Коронній, в якому Ян Трах Гнінський підкоморій поморський, староста гнєзненський записує в 1659 році на всіх своїх маєтках Станіславу Бейдо Жевуському судді землі львівської як простий борг суму 4 000 злотих, під таким самим закладом, обіцяючи сплатити її до свята Трьох Королів наступного 1660 року у Варшаві. При цьому варто підкреслити, що цей придомок не фігурує в титулі запису: Inscribit Generosus Trach Gniński summam 4000 Generoso Rzewuski. Він сам, виступаючи перед актами, не використовував його і не міг, бо його придомоком було Балик (Бал, Балай). Тому припущення, що його родинним гніздом було село Бейди, є помилковим.

З іншого боку, виявляється, що названий батьком Станіслава Кшиштоф то є син Бернарда Яновича Бейдо. Натомість його справжнім батьком був Вавжинець Балик Жевуський, син Себастьяна.

Доступні джерела дозволяють встановити корені, які сягають другої половини XV століття, оскільки предком цієї лінії був Станіслав (прапрадід судді земського львівського Станіслава Жевуського). Нічого про нього не відомо, окрім імені, що з'являється в документі, в якому Павло Полець Жевуський записує в 1524 році Миколаю, синові Станіслава з Жевусек, заставу на частину своїх маєтків. Очевидно, борг не було сплачено, оскільки в 1530 році судовий возний здійснює введення Миколая Жевуського в володіння заставленим Павлом Полцем нерухомим майном.

Поява придомка перед прізвищем зафіксована вперше в 1532 році в контракті зобов'язання Вавжинця Марциновича Жевуського на селянина панщинного осілого на півволоки і на півволоки землі неосілої з двома поперечними загонами в маєтку Жевуські Завади, заставленому за 15 коп грошей литовських Миколаю Балаю Жевуському.

Миколай (прадід судді земського львівського Станіслава Жевуського) мав багацько братів, про що свідчать два нижченаведені акти абренунціації. У 1531 році Ядвіга Станіславівна Жевуська, дружина Єроніма Хойевського з Корони Польської, квитує своїх братів Миколая, Анджея та Павла, а в 1532 році Дорота Станіславівна Жевуська, вдова по Єжи Плісці, Мацея, Миколая, Павла та Анджея братів Жевуських, за отриманий від них посаг відмовляється від усіх часток батьківської спадщини в маєтках Жевуських.

Павло, Анджей, Мацей і Миколай, сини Станіслава Жевуського, відзначаються серед землевласників маєтків Жевуські та Горки, викликані для слухання і перегляду королівського припису про розмежування цих маєтків, завершеного актом підкоморським земським дорогочинським у суботу перед святом Андрія Апостола (28 листопада) 1542 року в межовому лісі, на роздоріжжі між селами Горки, Сколимово і Жевуські, в присутності Олексія Бокія, дідича з Кулих, підкоморія землі дорогочинської, войського мельницького, Якуба Диша [Дибовського], сурогатора підкоморського дорогочинського та інших. 

У 1558 році Анна, дружина Станіслава Пжесмицького, та її сестра Магложата, дружина Павла з Жевусек, донька покійного Мацея, а також Пйотр, дідич з Жевусек, від імені своєї дружини Милослави, заявляють, що їхній дід Павло Полeць Жевуський у акті в понеділок після свята Трьох Королів (7 січня) 1524 року записав Миколаю, сину Станіслава з Жевусек, заставу за 23 копи гр в польській монеті на частину своїх маєтків. Тепер спадкоємці боржника уступають цю заставу Касперові, Янові, Вавжинцю і Себастьяну, синам покійного Миколая, братам, дідичам з Жевусек. 

Усі чотири сини Миколая Жевуського згадуються в реєстрі запису війська литовського 1567 року, де зазначено, що з села Жевуські Завади при парафії пшесмицький прибули: Каспер Балович на коні з рогатиною, Себастьян Балик (кінь, рогатина), Вавжинець Балик (кінь, рогатина) і Ян Миколайович на коні з мечем. Троє перших послуговуються придомком і виступають разом, а четвертий брат постає до опису окремо. Це можна було б вважати випадковістю, якби не наступна історія родинного конфлікту. 

У 1568 році Себастьян Жевуський, дідич у Жевуськах, звинувачує свого рідного брата Яна, сина покійного Миколая, дідича у Жевуськах і Завадах, у захопленні коня вартістю 6 коп грошей, плаща вартістю 1 копи грошей і покладу з возу оціненого на 1 копу грошей. Староста дорогочинський Миколай Кішка наказує відповідачеві з'явитися перед судом у вівторок після свята Очищення Пресвятої Богородиці (6 лютого), де він має показати і повернути брату привласнені речі. 

Після приєднання воєводства підляського до Корони, шляхта інкорпорованих земель мусила присягнути на вірність Польській Короні та королю. У реєстрі шляхти повіту дорогочинського, яка складала присягу 14 травня та в наступні дні 1569 року, поруч один з одним вказані: Ян, Каспер, Вавжинець, Себастьян сини Миколая з села Жевуські. 

У 1554 році Ян Жевуський, син вже померлого Миколая, бере по своїй дружині Софії, доньці покійного Войцеха Сачка з Галек, 20 коп грошей у польській монеті як посаг, записуючи та забезпечуючи всім своїм рухомим майном та на сумами грошовими у маєтку Жевуські Завади, які вона буде там мати до кінця свого життя. Ян востаннє з'являється в актах у 1587 році, а помирає до 1591 року, коли до умови щодо "in hibitio silvae" у Жевуськах Завадах заступає Войцех, син Яна Жевуського. 

У 1599 році цей самий Войцех Жевуський бере по своїй дружині Агнешці, доньки померлого Яна Туробольського, 120 злотих посагу, який забезпечує половиною всього свого рухомого і нерухомого майна, а в 1604 році подружжя записує одне одному доживоття. У тому ж році судовий возний вводить Войцеха Жевуського, сина померлого Яна Жевуського Балика, в спадщину на село Жевуські Завади та маєток Сколимово Церпігуж, набуті від Яна, сина померлого Вавжинця Бєрнацького та його дружини Маруші. 

Далі возний здійснює інтромісію цього Войцеха до певних частин маєтку Жевуські Завади, перша з яких була записана способом донації від Анджея сина померлого Симона Жевуського, а друга була продана йому на постійних засадах Вінцентом та Анджеєм синами померлого Бартломея Смєшка Жевуського за 4 копи грошей. У 1613 році згаданий Анджей син померлого Бартломея Смєшка Жевуського з Жевусек Завад заставляє частину свого маєтку Войцеху Баликові Жевуському, а в 1623 році те саме робить Пйотр Жевуський, син померлого Анджея, коморник земський дорогочинський. У наступні роки Войцех часто бере участь в обороті землі. У 1634 році квитує Войцеха сина померлого Захарія Жевуського на суму 40 злотих, записаної боржником на заставлених маєтках. 

Войцех Балик Жевуський син померлого Яна, дідич у Жевуськах Завадах, востаннє з’являється в актах дорогочинських в 1636 році, коли Мельхізедек син померлого Януша Бєрнацького з Бєрнат Старих заставляє йому пів влоки поля на суму 100 злотих на рік і надалі аж до викупу. Ймовірно, він помирає в цьому чи наступному році, не залишивши потомка. 

Другий син Миколая, Каспер Жевуський, помирає до 1591 року, оскільки в акті in hibitio silvae серед дідичів у Жевуськах Завадах згадується Пйотр, син померлого Каспра Жевуського. Пйотр вперше з’являється в актах у 1586 році, в аналогічній угоді, укладеній між землевласниками з цього ж села. У 1603 році подружжя Пйотр Жевуський дідич у Жевуськах Старих та Анна Жевуська оправна пані цього маєтку заставляють Войцеху Жевуському сину померлого Яна званого Балик певну частину в селі Жевуські Завади за 10 коп грошей, а в 1606 році вони засвідчують дарування частини своїх земель Матеушу сину Якуба Жевуського. Після смерті Петра спадкоємцями, згаданими у позові 1622 року, були Єронім і Павло Баликові Жевуські. У 1629 році судовий возний здійснює введення того Павла в землі оброблювані, заставлені йому за суму 5 коп грошей Вавжинцем, сином померлого Себастьяна Жевуського, дідича у Жевуськах. Натомість його брат Єронім у 1643 році засвідчує акт дарування певних часток у Жевуськах Завадах Пйотру, синові померлого Анджея Жевуського. 

У 1663 році Ян, син померлого Павла Балика Жевуського, заставляє за суму 8 злотих 6 згонів у селі Жевуські Старі та передає їх у майно Симону, сину померлого Яна Мазурка Жевуського.  

Вавжинець Балик Жевуський, третій з синів Миколая, у 1573 році заставляє Вавжинцю Горському землі на трьох полях у маєтку Жевуські Полце на рік і більше аж до викупу. Того ж року дружина Вавжинця, Малгожата уступає Єроніму сину Яна Жевуського суму заставну записану їй за Павле Залеського. У 1583 році Вавжинець, син померлого Миколая Бала, дідич частки маєтків у Жевуськах та Завадах, стає відповідачем на позов підданих шляхетного Анджея Жевуського: кмітів Якуба і Марцина, синів померлого Анджея, а також матері та опікунки цих неповнолітніх Катерини, дружини кміта Войцеха Біленги з Пресмиків. Вавжинець, незважаючи на раніше виданий судовий декрет, не хоче віддати позивачам один золотий, тому вони вимагали від нього повернення застави в такій самій сумі. Однак, попри трикратний виклик через возного, він не з'явився на дату судового розгляду. Також Вавжинець у 1586 році веде судовий спір з Мацеєм, сином померлого Марцина Бєрнацького дідича у Бєрнатах та тенутарея у Козолупах, Вульці, Завадах і Сколимові, звинувачуючи його в неналежному виконанні умов договору евікції. Бєрнацький зобов'язався забезпечити позивачу вільне користування заставленими ділянками землі в селі Завади, але нічого не зробив, коли Францішек Мілановський скривдив Жевуського у володінні заставним, насильницьки вигнавши його з землі. Відповідно до угоди, вимагає позивач виплати 60 коп грошей застави. 

Того ж року у акті Жевуські Завади in hibitio Вавжинець виступає від імені своїх племінників Войцеха, Якуба, Вавжинця, Пйотра. У 1594 році Вавжинець син померлого Миколая та Якуб син померлого Себастьяна, поручаючись за свого брата Вавжинця Бала, з одного боку, а Войцех син померлого Яна, з другого боку, як дідичі в Жевуськах Завадах, засвідчують, що звільняють один одного від будь-яких позовів та претензій і скасовують всі розпочаті судові процеси. 

Четвертий син Миколая Бала, Себастьян (дід судді земського львівського Станіслава Жевуського) у 1573 році позичає певну суму Абрагаму сину померлого Яна Мєженського під заставу землі в Жевуськах, на рік і далі аж до викупу. У 1574 році Якуб дідич Жевуськах позивається проти Себастьяна сина померлого Миколая та його товаришів: Валентія, Дороти, Анастасії, Софії та Гелени, дітей померлого Станіслава Луговського дідича в Жевуськах щодо виплати 14 гривень грошей за всі насильства та вигнання його з частки дідичної в цьому маєтку. Того ж року Якуб син померлого Леонарда Вєжбіцького позивається до суду щодо частки в Жевуськах Полцях проти згаданих дідичів цих земель, зокрема Вавжинця і Себастьяна синів померлого Миколая Бала. Себастьян помирає до 1591 року, коли у актах дорогочинських загначається: Вавжинець з племінниками своїми Пйотром сином померлого Каспера, Якубом Вавжинцем сином померлого Себастьяна, Войцехом сином померого Яна.  

Якуб, напевно старший з синів Себастьяна, у 1586 році згадується серед дідичів з села Жевуські Завади. У 1593 році Якуб разом з братом Вавжинцем одержують від Катерини доньки померлого Анджея Смєшка, дідички в Жевуськах, з засвідченням її чоловіка Яна Іздебського, підтвердження про сплату посагу з частки її брата Матеуша, щодо якої Катерина відмовляється від претензій. Той же Якуб одружується (до 1607 року) з Ельжбетою, дочкою померлого Якуба Жевуського (sic!). У 1615 році у актах гродських дорогочинських постають: Войцех син померлого Станіслава Жевуського званого Мєженський та Ельжбета дочка померлого Якуба Жевуського, а дружина Якуба Балика Жевуського, брат з сестрою стриєчною, і засвідчують, що вони Якубові синові покійного Станіслава Жевуського званого Мєженський, брату згаданого Войцеха, маєтності свої дідичні у Жевуськах Завадах дарують, відписують і зрікаються. 

Якуб Балик Жевуський син Себастьяна помирає поміж 1615 і 1622 роками, залишаючи по собі Якуба і Яна. У 1628 році Якуб син померлого Якуба Жевуського, дідич у Жевуськах Старих, бере від дружини Софії дочки Мацея Борковського суму посагову 50 злотих і забезпечує її на половину свого маєтку.  У тому ж році другий син Якуба Ян Жевуський, дідич з Жевусек Завад, протестує проти Мацея сина Абрагама з Жевусек Старих за багаторазове завдання кривд та вчинення насильства, а також погроз спалення обійстя й інших підступних дій. Той же Ян у 1630 році підтверджує перед земським урядом дорогочинським, що Зигмунт Жевуський син покійного Станіслава Жевуського дідич у Жевуськах Жалах є шляхтичем і, як і він, лігитимує себе гербом Любич. У 1635 році Ельжбета вдова по Якубу Жевуському робить дарування батьківського маєтку у Жевуськах своєму сину Яну. Стосунки між братами не були приязними. У 1639 році Ян маніфестує публічно проти Якуба, що той, не задовольнившись попередньо вчиненими кривдами, без жодної причини в минулий п’ятницю напав зі своїми спільниками на сільський шпихлір [комору] селянина Мацея Труса у селі Жевуські Завади, звідки забрав зерно пшениці озимої, ячменю та вівса. Його здобиччю стали також корова та три вівці, а також майже все домашнє начиння, а коли хотів [Ян] його зупинити, брат поранив його в обличчя нижче правого ока, і до сьогодні йому погрожує. Ян востаннє з'являється в актах у 1650 році, а його брат Якуб у 1643, квитуючи Войцеха сина покійного Захарія Жевуського з суми 50 злотих боргу. 

Другий син Себастьяна, Вавжинець (батько Станіслава Жевуського судді земського львівського) з'являється у судових записах у 1586 році як учасник угоди, укладеної землевласниками з села Жевуські Завади. Вавжинець одружився з Мариною дочкою з першого шлюбу Малгожати Жевуської, яка по овдовінню вийшла за його дядька Вавжинця Балика Жевуського (sic!). Кровне змішування у цьому роду відбувалося надзвичайно часто, що, навіть без зв'язків суто інцестуальних, мусило призводити до явища інбридингу.