"Жевуський Станіслав гербу Крида, суддя земський львівський, депутат на сейми. Використовував придомок Бейдо, його родинним гніздом були певно Бейди і Жевуські в повіті більському на Підляшші, був сином Кшиштофа, дідича села Довжок біля Кам'янця Подільського".

У цьому першому реченні біографії з Польського біографічного словника є щонайменше дві неправди. Хоча питання гербу є дискусійним (брат батька Станіслава послуговувався гербом Любич, про що йтиметься далі), то помилковим є приписування придомка Бейдо до цієї гілки роду. Так само як і батьківство Кшиштофа, до речі, не дідича, а доживотного користувача наданого йому королівським привілеєм села, званого Верхній Довжок або Довжок. На основі проведеної перевірки не було виявлено, що в джерельних документах його прізвище супроводжувалося придомком Бейдо. Єдиним винятком є запис у Метриці Коронній, в якому Ян Трах Гнінський підкоморій поморський, староста гнєзненський записує в 1659 році на всіх своїх маєтках Станіславу Бейдо Жевуському судді землі львівської як простий борг суму 4 000 злотих, під таким самим закладом, обіцяючи сплатити її до свята Трьох Королів наступного 1660 року у Варшаві. При цьому варто підкреслити, що цей придомок не фігурує в титулі запису: Inscribit Generosus Trach Gniński summam 4000 Generoso Rzewuski. Він сам, виступаючи перед актами, не використовував його і не міг, бо його придомоком було Балік (Бал, Балай). Тому припущення, що його родинним гніздом було село Бейди, є помилковим. З іншого боку, виявляється, що названий батьком Станіслава Кшиштоф то є син Бернарда Яновича Бейдо. Натомість його справжнім батьком був Вавжинець Балік Жевуський, син Себастьяна.

Доступні джерела дозволяють встановити корені, які сягають другої половини XV століття, оскільки предком цієї лінії був Станіслав (прадід судді земського львівського Станіслава Жевуського). Нічого про нього не відомо, окрім імені, що з'являється в документі, в якому Павло Полець Жевуський записує в 1524 році Миколаю, синові Станіслава з Жевусек, заставу на частину своїх маєтків. Очевидно, борг не було сплачено, оскільки в 1530 році судовий возний здійснює введення Миколая Жевуського в володіння заставленим Павлом Полецем нерухомим майном.

Поява придомка перед прізвищем зафіксована вперше в 1532 році в контракті зобов'язання Вавжинця Марціновича Жевуського на селянина панщинного осілого на піввілці і на піввілці землі неосілої з двома поперечними згонами в маєтку Жевуські Завади, заставленому за 15 коп грошей литовських Миколаю Балаю Жевуському.

Миколай (прадід судді земського львівського Станіслава Жевуського) мав багацько братів, про що свідчать два нижченаведені акти абренунціації. У 1531 році Ядвіга Станіславівна Жевуська, дружина Єроніма Хойевського з Корони Польської, квитує своїх братів Миколая, Анджея та Павла, а в 1532 році Дорота Станіславівна Жевуська, вдова по Єжи Плісці, Мацея, Миколая, Павла та Анджея братів Жевуських, за отриманий від них посаг відмовляється від усіх часток батьківської спадщини в маєтку Жевуськах.

Павло, Анджей, Мацей і Миколай, сини Станіслава Жевуського, відзначаються серед землевласників маєтків Жевуські та Горки, викликані для слухання і перегляду королівського припису про розмежування цих маєтків, завершеного актом підкоморським земським дорогочинським у суботу перед святом Андрія Апостола (28 листопада) 1542 року в межовому лісі, на роздоріжжі між селами Горки, Сколимово і Жевуськи, в присутності Олексія Бокія, дідича з Кулих, підкоморія землі дорогочинської, войського мельницького, Якуба Диша [Дибовського], сурогатора підкоморського дорогочинського та інших.

У 1558 році Анна, дружина Станіслава Пшесмицького, та її сестра Магложата, дружина Павла з Жевусек, донька покійного Мацея, а також Пйотр, дідич з Жевусек, від імені своєї дружини Милослави, заявляють, що їхній дід Павло Полeць Жевуський у акті в понеділок після свята Трьох Королів (7 січня) 1524 року записав Миколаю, сину Станіслава з Жевусек, заставу за 23 копи гр в польській монеті на частину своїх маєтків. Тепер спадкоємці боржника уступають цю заставу Каспарові, Янові, Вавжинцю і Себастьяну, синам Миколая, братам, дідичам з Жевусек.

Усі чотири сини Миколая Жевуського згадуються в реєстрі запису війська литовського 1567 року, де зазначено, що з села Жевуські Завади при парафії пшесмицький прибули: Каспар Балович на коні з рогатиною, Себастьян Балік (кінь, рогатина), Вавжинець Балік (кінь, рогатина) і Ян Миколайович на коні з мечем.

Троє перших послуговуються придомком і виступають разом, а четвертий брат постає до опису окремо. Це можна було б вважати випадковістю, якби не наступна історія родинного конфлікту.

У 1568 році Себастьян Жевуський, дідич у Жевуськах, звинувачує свого рідного брата Яна, сина покійного Миколая, дідича у Жевуськах і Завадах, у захопленні коня вартістю 6 коп грошей, плаща вартістю 1 копи грошей і покладу з возу оціненого на 1 копу грошей.

Староста дорогочинський Миколай Кішка наказує відповідачеві з'явитися перед судом у вівторок після свята Очищення Пресвятої Богородиці (6 лютого), де він має показати і повернути брату привласнені речі.

Після приєднання воєводства підляського до Корони, шляхта інкорпорованих земель мусила присягнути на вірність Польській Короні та королю. У реєстрі шляхти повіту дорогочинського, яка складала присягу 14 травня та в наступні дні 1569 року, поруч один з одним вказані: Ян, Каспар, Вавжинець, Себастьян сини Миколая з села Жевуські.

У 1554 році Ян Жевуський, син вже померлого Миколая, бере по своїй дружині Софії, доньці покійного Войцеха Сачка з Галек, 20 коп грошей у польській монеті як посаг, записуючи та забезпечуючи всім своїм рухомим майном та на сумами грошовими у маєтку Жевуські Завади, які вона буде там мати до кінця свого життя. Ян востаннє з'являється в актах у 1587 році, а помирає до 1591 року, коли до умови щодо "in hibitio silvae" у Жевуськах Завадах заступає Войцех, син Яна Жевуського.

У 1599 році цей самий Войцех Жевуський бере по своїй дружині Агнешці, доньки померлого Яна Туробольського, 120 злотих посагу, який забезпечує половиною всього свого рухомого і нерухомого майна, а в 1604 році подружжя записує одне одному доживоття. У тому ж році судовий возний вводить Войцеха Жевуського, сина померлого Яна Жевуського Баліка, в спадщину на село Жевуські Завади та маєток Сколимів Церпігуж, набуті від Яна, сина померлого Вавжинця Бєрнацького та його дружини Маруші.

Далі возний здійснює інтромісію цього Войцеха до певних частин маєтку Жевуські Завади, перша з яких була записана способом донації від Анджея сина померлого Симона Жевуського, а друга була продана йому на постійних засадах Вінцентом та Анджеєм синами померлого Бартломея Смєшка Жевуського за 4 копи грошей. У 1613 році згаданий Анджей син померлого Бартломея Смєшка Жевуського з Жевусек Завад заставляє частину свого маєтку Войцеху Балікові Жевуському, а в 1623 році те саме робить Пйотр Жевуський, син померлого Анджея, коморник земський дорогочинський. У наступні роки Войцех часто бере участь в обороті землі. У 1634 році квитує Войцеха сина померлого Захарія Жевуського на суму 40 злотих, записаної боржником на заставлених маєтках.

Войцех Балік Жевуський син померлого Яна, дідич у Жевуськах Завадах, востаннє з’являється в актах дорогочинських в 1636 році, коли Мельхіседек син померлого Януша Бєрнацького з Бєрнат Старих заставляє йому пів влоки поля на суму 100 злотих на рік і надалі аж до викупу. Ймовірно, він помирає в цьому чи наступному році, не залишивши потомка.

Другий син Миколая, Каспар Жевуський, помирає до 1591 року, оскільки в акті in hibitio silvae серед дідичів у Жевуськах Завадах згадується Пйотр, син померлого Касапра Жевуського. Пйотр вперше з’являється в актах у 1586 році, в аналогічній угоді, укладеній між землевласниками з цього ж села. У 1603 році подружжя Пйотр Жевуський дідич у Жевуськах Старих та Анна Жевуська оправна пані цього маєтку заставляють Войцеху Жевуському сину померлого Яна званого Балік певну частину в селі Жевуськи Завади за 10 коп грошей, а в 1606 році вони засвідчують дарування частини своїх земель Матеушу сину Якуба Жевуського. Після смерті Петра спадкоємцями, згаданими у позові 1622 року, були Єронім і Павло Баліки Жевуські. У 1629 році судовий возний здійснює введення того Павла в землі оброблювані, заставлені йому за суму 5 коп грошей Вавжинцем, сином померлого Себастьяна Жевуського, дідича у Жевуськах. Натомість його брат Єронім у 1643 році засвідчує акт дарування певних часток у Жевуськах Завадах Пйотру, синові померлого Анджея Жевуського.

У 1663 році Ян, син померлого Павла Баліка Жевуського, заставляє за суму 8 злотих 6 згонів у селі Жевуськи Старі та передає їх у майно Симону, сину померлого Яна Мазурка Жевуського.

Вавжинець Балік Жевуський, третій з синів Миколая, у 1573 році заставляє Вавжинцю Горському землі на трьох полях у маєтку Жевуські Польці на рік і більше аж до викупу. Того ж року дружина Вавжинця, Малгожата уступає Єроніму сину Яна Жевуського суму заставну записану їй за Павле Залеського. У 1583 році Вавжинець, син померлого Миколая Бала, дідич частки маєтків у Жевуськах та Завадах, стає відповідачем на позов підданих шляхетного Анджея Жевуського: кмітів Якуба і Марціна, синів померлого Анджея, а також матері та опікунки цих неповнолітніх Катерини, дружини кміта Войцеха Біленги з Пшесмиків. Вавжинець, незважаючи на раніше виданий судовий декрет, не хоче віддати позивачам один золотий, тому вони вимагали від нього повернення застави в такій самій сумі. Однак, попри трикратний виклик через возного, він не з'явився на дату судового розгляду. Також Вавжинець у 1586 році веде судовий спір з Мацеєм, сином померлого Марцина Бєрнацького дідича у Бєрнатах та тенутарея у Козолупах, Вульці, Завадах і Сколимові, звинувачуючи його в неналежному виконанні умов договору евікції. Бєрнацький зобов'язався забезпечити позивачу вільне користування заставленими ділянками землі в селі Завади, але нічого не зробив, коли Францішек Мілановський скривдив Жевуського у володінні заставним, насильницьки вигнавши його з землі. Відповідно до угоди, вимагає позивач виплати 60 коп грошей застави.

Того ж року у акті Жевуські Завади in hibitio Вавжинець виступає від імені своїх племінників Войцеха, Якуба, Вавжинця, Пйотра. У 1594 році Вавжинець син померлого Миколая та Якуб син померлого Себастьяна, поручаючись за свого брата Вавжинця Бала, з одного боку, а Войцех син померлого Яна, з другого боку, як дідичі в Жевуськах Завадах, засвідчують, що звільняють один одного від будь-яких позовів та претензій і скасовують всі розпочаті судові процеси.

Четвертий син Миколая Бала, Себастьян (дід судді земського львівського Станіслава Жевуського) у 1573 році позичає певну суму Абрагаму сину померлого Яна Мєженського під заставу землі в Жевуськах, на рік і далі аж до викупу. У 1574 році Якуб дідич Жевусек позивається проти Себастьяна сина померлого Миколая та його товаришів: Валентія, Дороти, Анастасії, Софії та Гелени, дітей померлого Станіслава Луговського дідича в Жевуськах щодо виплати 14 гривень грошей за всі насильства та вигнання його з частки дідичної в цьому маєтку. Того ж року Якуб син померлого Леонарда Вєжбіцького позивається до суду щодо частки в Жевуськах Полцях проти згаданих дідичів цих земель, зокрема Вавжинця і Себастьяна синів померлого Миколая Бала. Себастьян помирає до 1591 року, коли у актах дорогочинських загначається: Вавжинець з племінниками своїми Пйотром сином померлого Каспара, Якубом Вавжинцем сином померлого Себастьяна, Войцехом сином померого Яна.  

Якуб, напевно старший з синів Себастьяна, у 1586 році згадується серед дідичів з села Жевуськи Завади. У 1593 році Якуб разом з братом Вавжинцем одержують від Катерини доньки померлого Анджея Смєшка, дідички в Жевуськах, з засвідченням її чоловіка Яна Іздебського, підтвердження про сплату посагу з частки її брата Матеуша, щодо якої Катерина відмовляється від претензій. Той же Якуб одружується (до 1607 року) з Ельжбетою, дочкою померлого Якуба Жевуського (sic!). У 1615 році у актах гродських дорогочинських постають: Войцех син померлого Станіслава Жевуського званого Мєженський та Ельжбета дочка померлого Якуба Жевуського, а дружина Якуба Баліка Жевуського, брат з сестрою стриєчною, і засвідчують, що вони Якубові синові покійного Станіслава Жевуського званого Мєженський, брату згаданого Войцеха, маєтності свої дідичні у Жевуськах Завадах дарують, відписують і зрікаються. 

Якуб Балік Жевуський син Себастьяна помирає поміж 1615 і 1622 роками, залишаючи по собі Якуба і Яна. У 1628 році Якуб син померлого Якуба Жевуського, дідич у Жевуськах Старих, бере від дружини Софії дочки Мацея Борковського суму посагову 50 злотих і забезпечує її на половину свого маєтку.  У тому ж році другий син Якуба Ян Жевуський, дідич з Жевусек Завад, протестує проти Мацея сина Абрагама з Жевусек Старих за багаторазове завдання кривд та вчинення насильства, а також погроз спалення обійстя й інших підступних дій. Той же Ян у 1630 році підтверджує перед земським урядом дорогочинським, що Зигмунт Жевуський син покійного Станіслава Жевуського дідич у Жевуськах Жалах є шляхтичем і, як і він, лігитимує себе гербом Любич. У 1635 році Ельжбета вдова по Якубу Жевуському робить дарування батьківського маєтку у Жевуськах своєму сину Яну. Стосунки між братами не були приязними. У 1639 році Ян маніфестує публічно проти Якуба, що той, не задовольнившись попередньо вчиненими кривдами, без жодної причини в минулий п’ятницю напав зі своїми спільниками на сільський шпихлір [комору] селянина Мацея Труса у селі Жевуськи Завади, звідки забрав зерно пшениці озимої, ячменю та вівса. Його здобиччю стали також корова та три вівці, а також майже все домашнє начиння, а коли хотів [Ян] його зупинити, брат поранив його в обличчя нижче правого ока, і до сьогодні йому погрожує. Ян востаннє з'являється в актах у 1650 році, а його брат Якуб у 1643, квитуючи Войцеха сина покійного Захарія Жевуського з суми 50 злотих боргу. 

Другий син Себастьяна, Вавжинець (батько Станіслава Жевуського судді земського львівського) з'являється у судових записах у 1586 році як учасник угоди, укладеної землевласниками з села Жевуськи Завади. Вавжинець одружився з Мариною дочкою з першого шлюбу Малгожати Жевуської, яка по овдовінню вийшла за його дядька Вавжинця Баліка Жевуського (sic!). Кровне змішування у цьому роду відбувалося надзвичайно часто, що, навіть без зв'язків суто інцестуальних, мусило призводити до явища інбридингу. 

Для розуміння деяких подальших подій потрібно повернутися в часі, щоб представити також родинну лінію львівського земського судді Станіслава Жевуського, яка вживала придомок Полець. Придомок цей з'являється в судових документах ще у 1487 році. Проте підтвердженим предком Станіслава був його пра-прадід по матері Павло Полець Жевуський, який у 1524 році заставляє частину своїх ділянок Миколаю Жевуському, тобто прадіду Станіслава по батькові. У 1530 році той же Павло Полець Жевуський заставляє 3 волоки землі в Жевуськах за 2 копи і 5 грошів Томашу Григоревичу з Плішок. У 1535 році його ім'я з'являється у позові, поданому Яном Жевуським із Жевусек проти дідичив того ж маєтку.

Павло Полець Жевуський залишив по собі трьох синів: Мацея, Станіслава і Миколая, а також трьох дочок: Анну, Барбару і Милославу.

У 1543 році Дорота, дружина Мацея з Жевусек, демонструє перед урядом рани, у завданні яких звинувачує [свою золовку] Милославу, дружину Мацея з Жевусек. Згаданий вище Мацей Полець у 1544 році записує і забезпечує на частці дідичній в Жевуськах 30 гривень грошей у монеті польській, що становили посаг його дружини Дороти, доньки Яна Прошенського. Незабаром по тому Мацей помирає, оскільки у 1545 році Милослава звинувачує Миколая і Станіслава синів покійного Павла Жевуського, а також Малгожату і Анну дочок покійного Мацея Жевуського, як і Дороту вдову того ж Мацея, у несплаті 7 коп грошей.

Другий син Павла Полеця Жевуського, Станіслав, діючи як від власного імені, так і від імені Дороти, вдови свого брата Мацея, у 1546 році поступається двома батьківськими частками у Калісках і Жевуськах Якобу сину Леонарда Жевуського за 2 копи грошей. Тим часом Барбара дочка Павла Полеця, дружина Фелікса Розвадовського, за підтримки та згоди чоловіка, у 1547 році квитує свого брата Станіслава за виплачені 16 коп грошей, що становили її посаг з майна дідичного у Жевуськах. Одночасно Станіслав заявляє, що він винен Барбарі 2 копи грошей і зобов'язується виплатити цей борг протягом трьох років.

Натомість у 1548 році той самий Станіслав син покійного Павла Полеця закладає певну спірну ділянку а саме лук в маєтку Жевуські, за 50 грошей (sic!) своїй рідній сестрі Милославі, дружині Мацея з Жевусек. Незабаром по тому бере по дружині своїй Барбарі дочці Блажея з Ленчиць 15 коп грошей посагу, який записує та забезпечує своїми маєтками.

У 1549 році шляхетна і чесна Анна дочка покійного Павла Полеця Жевуського, дружина Мацея Скорупського, квитує з посагу з дідичних маєтків з Анною і Малгожатою дочками покійного Мацея Полеця Жевуського. У тому ж році Барбара вдова Станіслава Полеця, доживотна орендарка в Жевуськах, квитує [свою своячку] Милославу дружину Мацея Жевуського за виплачений посаг з частки того ж Станіслава.

Згадана раніше Барбара дочка покійного Павла Полеця, дружина Фелікса Розвадовського, за підтримки та згоди чоловіка, квитує у 1552 році Станіслава сина Яна Ліпінського дідича у Ліпінах, за виплачену суму в одну копу грошей.

У 1558 році Анна дружина Станіслава Пшесмицького і її сестра Малгожата дружина Павла з Жевусек, дочки покійного Мацея Жевуського, а також Пйотр дідич з Жевусек від імені своєї дружини Милослави, поступаються певною заставою, зробленою колись їхнім дідом Павлом Полецем Жевуським на частину його маєтків.

Згадана Малгожата разом із чоловіком Павлом Жевуським сином покійного Станіслава дідича в Жевуськах Полецях у 1565 році ведуть судовий спір з іншими дідичами з Жевусек, звинувачуючи їх у тому, що вони не з'явилися на попередній позов під приводом військової виправи. У тому ж році Малгожата і Павло подружжя Жевуських дідичі в Жевуськах Жалах позиваються щодо деяких землевласників із того ж села щодо потрійного закладу через несплату раніше присудженого їм одиничного закладу.

Малгожата після смерті свого чоловіка Павла Жевуського вийшла за Вавжинця Бала Жевуського сина Миколая, дружиною якого стала до 1573 року. У 1593 році Малгожата, за згодою свого чоловіка, записує доньці Марині дружині Вавжинця Жевуського з Жевусек Старих 10 коп грошей, додаючи їх до раніше записаної такої ж суми посагу. Право отримати повну суму готівкою, тобто 20 коп грошей, записаних на маєток Жевуські Жалі на частці сина Малгожати від першого шлюбу, Анджея Жевуського, належало Марині лише після його смерті. Подібну суму в 20 коп грошей Малгожата записує також Ельжбеті дочці свого чоловіка, яка була дружиною згаданого вище Анджея.

Водночас Малгожата записує своїм синам Бартоломею та Анджею, народженим у шлюбі з Павлом Жевуським, а також Войцеху та Марціну, народженим у шлюбі з нинішнім чоловіком Вавжинцем Баліком Жевуським, усі свої маєтки в Жевуськах Жалах. У свою чергу Бартоломей, від свого імені та імені брата Анджея, а також Войцех, від свого імені та імені брата Марцина, засвідчують, що на все рухоме і нерухоме майно, передане їм раніше на підставі дарування, записують матері своїй доживоття під заставу 30 гривень грошей.

У 1599 році возний Адам Сколимовський, у супроводі двох призначених йому шляхтичів Анджея Жевуського та Бартломея Калицького, вирушив у понеділок після Неділі Милосердя Божого (19 квітня) до села Пшесмики, щоб ввести у володіння тамтешніми маєтками Вавжинця сина покійного Миколая, Войцеха сина покійного Яна, Пйотра сина покійного Каспара, а також Якуба і Вавжинця синів покійного Себастьяна Жевуських. Підставою для інтромісії був декрет суду, який надавав вказаним Жевуським право на частки майна, яке перейшло до них після смерті без нащадків Анни Жевуської, і яке перебувало у володінні Каспара Пшесмицького сина покійного Миколая та Анджея Туробольського. Раніше ці частки були силою захоплені відповідачами, і навіть тепер Каспар Пшесмицький, присутній на місці, не допустив виконати рішення про введення у володіння.

Кілька місяців по тому конфлікт загострився. Вавжинець син покійного Миколая Жевуського Бала, дідич у Жевуськах Жалах, подав позов проти Пйотра сина покійного Анджея Жевуського, дідича з Жевусек Завад і Пшесмиків, ініціатора злочинних дій, а також його спільників: Яна сина покійного Пйотра Пєхно і Каспара сина покійного Миколая Пшесмицьких, як і Анджея сина покійного Станіслава Бейдо дідича в Бейдах Клімах.

Позивач звинуватив головного винуватця в тому, що той разом із численними помічниками, у кількості близько п’ятдесяти осіб, чиї імена йому добре відомі, озброєними дев’яноста возами та різними видами зброї, включаючи мушкети, здійснив у минулий вівторок перед святом св. Ідзія (31 серпня 1599 року) напад на його маєтки. Їх здобиччю стали 90 копиць вівса, 40 копиць гороху та 200 копиць пшениці, які вони завантажили на вози й вивезли, завдавши позивачу значних матеріальних збитків. Грабіжники напали на будинок позивача та осіб, які перебували в ньому, додавши до пограбунку чорну жіночу шубу фаландишеву, підбиту лисицями, вартістю 43 злотих, куртку з атласу, облямовану вишневими китицями [kusajką ?] вартістю 20 злотих, срібло на суму 60 злотих і золотий ланцюжок вагою 32 червоні злоті.

Під час нападу зазнали поранень домочадці: Малгожата дружина позивача, Марина дружина Вавжинця сина покійного Себастьяна Жевуського, а також Ельжбета дочка Вавжинця Жевуського Бала. Найбільше постраждав сам позивач, який продемонстрував перед урядом різані рани на лівій руці та по правому боку черепа, небезпечні для життя, у чому він звинуватив Пйотра сина покійного Анджея Жевуського. Окремо для огляду були представлені жінки. Вагітна (!) Марина звинуватила в завданні їй кривавої рани на правому плечі Каспара Пшесмицького, а Ельжбета у потрійному пораненні Анджея Бейдо.

Незабаром після цього спалахнули родинні порахунки. Дорота дружина Марцина Жевуського з Жевусек Жалів подала протест проти зведеного брата свого чоловіка Бартломея Жевуського сина покійного Павла та продемонструвала перед урядом шість ран на тілі, у завданні яких вона звинуватила згаданого Бартломея.

Це аж ніяк не були спокійні часи, адже конфлікти поміж шляхтою братією стали звичною справою. У 1600 році Захаріяш Жевуський син Себастьяна, дідич у Жевуськах Завадах, протестує проти Марцина Жевуського сина Вавжинця званого Балом із Жевусек Жалів та його спільників: того ж Вавжинця і Войцеха Жевуських, батька й брата головного винуватця, а також Бартломея сина покійного Павла Жевуського з Жевусек Жалів. Звинувачує їх у нічному вторгненні до його дому, численних руйнуваннях та кількаразових пораненнях позивача.

Часто такі напади мали трагічні наслідки. У березні 1601 року Францішек і Войцех сини покійного Вавжинця Жевуського званого Балом із Жевусек Старих подали до уряду справу свого померлого батька. Вони звинуватили Валентія Жевуського сина покійного Станіслава званого Смєшек із Жевусек Старих як головного винуватця, а також Станіслава і Пйотра Кам'янських синів покійного Вацлава дідичів у Кам’янці Лацькій як спільників, у збройному нападі на будинок їхнього батька та численних актах насильства. Ці злочинці разом із помічниками в ніч із вівторка на середу перед святом Очищення Пресвятої Діви Марії (30/31 січня 1601 року) насильно вдерлися до будинку через головний вхід і напали на власника, завдавши йому численних ран. Унаслідок цих злочинних дій Вавжинець Жевуський помер у четвер 8 лютого 1601 року в будинку Францішека Смоневського, заступника війта дорогочинського.

Вдова по Вавжинцю Малгожата Жевуська у 1602 році заставляє певні частки в Жевуcьках Жалах за суму 3 копи грошів Янові Каліцькому синові покійного Фелікса дідичу в Каліцках. Малгожата помирає до 1609 року, коли її дочка Марина разом із зведеним братом Войцехом сином покійного Вавжинця Жевуського здійснюють обмін деяких успадкованих від матері земель на інші. 

У 1604 році Вавжинець син покійного Себастьяна Жевуського дідич у Жевуcьках Старих та його дружина Марина дочка покійного Павла Жевуського з Жевуcек Жалів записують взаємне доживоття на все своє майно, дідичне та заставне, рухоме та нерухоме, у Жевуcьках Завадах і Жалах. Водночас Марина, за участю братів Анджея та Войцеха Жевуських, скасовує внесений до актів мельницьких запис забезпечення 60 коп грошів на половині всіх маєтків чоловіка і його квитує. 

Не відомо, чи то через роки ожили давні суперечки, чи сварку спричинив новий конфлікт. У 1608 році Марина, дружина Вавжинця Баліка Жевуського, демонструє перед гродським урядом дорогочинським видимі рани на своєму тілі: дві криваві на потилиці, третю подібну на лівій руці та четверту на тій самій руці рвану, у завданні яких вона звинувачує Станіслава сина покійного Томаша Пшесмицького, дідича в Пшесмиках.

Вавжинець, син покійного Себастьяна Жевуського Баліка, у 1610 році бере в оренду частину маєтку Жевуcьки, закладену йому за суму 12 коп грошів Войцехом сином покійного Вавжинця Баліка Жевуського. У 1611 році він набуває шляхом дарування від Еразма, сина покійного Себастьяна Жевуського, землю в Жевуcьках Старих, яку той раніше придбав у Станіслава сина покійного Єроніма Жевуського. У 1612 році той же Вавжинець, від власного імені та від імені своєї дружини Марини, підписує суспільний договір, укладений землевласниками з села Жевуcьки Жали. Серед учасників договору згадуються також Войцех і Францішек, сини покійного Вавжинця Баліка Жевуського, а також рідний брат Марини — Бартоломей Жевуський. 

Зазначений вище Войцех у 1613 році передає своїй сестрі Марині у дар певні землі в Жевуcьках Старих. Незабаром після цього разом із братом Марціном здійснюють інтромісію на цілу й неподільну частику, що становила спадок по Анні Жевуській в маєтках Жевуcьку Жали, записану їм колись шляхом дарування матір’ю Малгожатою дочкою Марії Жевуської. Того ж року Ельжбета, дочка покійного Вавжинця Жевуського Бала, вдова з першого шлюбу Анджея Жевуського, а тепер дружина чесного Яна Пєкажа, передає Войцеху Жевуському, сину того ж Вавжинця, частки в Жевуcьках Жалах, на які колись Малгожата Жевуська записала їй суму в 20 коп грошів. Найімовірніше, до фактичного їх посідання справа не доходить, бо в 1614 році Войцех звинувачує Адама, сина покійного Єроніма Жевуського, у позбавленні його цих часток і вимагає повторного введення у володіння під закладом старостинським 120 гривень. 

У 1615 році дружина Войцеха, Маруша, дочка Себастьяна Сколімовського, коморника земського дорогочинського, купує 3 пів-волоки землі в Жевуcьках Жалах у тамтешнього дідича Яна Пліски, сина покійного Станіслава, мешканця королівського села Тучна в берестейському повіті.

Вавжинець, син покійного Себастьяна Жевуського Баліка, дідич у Жевуськах Старих і орендар у Жалах, у 1615 році розпочинає процес проти Бартоломея Жевуського, сина покійного Павла, дідича в Жевуськах Жалах, про усунення його з розподілу майна на тому маєтку, закладеному йому Францішеком Жевуським, сином покійного Вавжинця Бала. Водночас подає позов і проти Францішека за те, що той не забезпечив його від претензій Бартоломея. Роком пізніше судовий возний доставляє Бартоломею позов із вимогою поновленого впровадження Вавжинця у заставне володіння під старостинським заклдом 120 гривень. У 1619 році Вавжинець квитує Бартоломея з певної суми боргу, а той, у свою чергу, записує свої частки дідичні синові Яну.

У 1621 році цей же Ян, син уже покійного Бартоломея Жевуського з Жевусек Жалах, забезпечує своїй дружині Анні, дочці покійного Яна Жевуського Мадейки, грошову суму в 20 коп грошів на половині своїх маєтків. А через два роки квитує рідного брата Анджея щодо зобов’язань з майнового забезпечення покійної Милослави Іздебської, своєї матері, а також щодо записаної у земських актах дорогочинських суми в 20 гривень, і, отримавши повну сатисфакцію щодо цього, повністю звільнює.

У 1625 році перед земськими актами дорогочинськими постають працьовитий (sic!) Ян Пєкаж, підданий Марцина Нємири, судді земського дорогочинського, Ельжбета Балова Жевуська, дружина згаданого Яна Жевуського (sic!), а також Войцех і Францішек, сини того ж працьовитого Яна Пєкажа, і заявляють, що всі свої маєтки в Жевуськах Жалах із домініальними правами та титулом дідицтва вони заставляють на суму 300 злотих Адамові, сину покійного Єроніма Жевуського, званому Гулач. Контракт мав діяти з року в рік, під таким самим закладом, а заставнику дозволялося посісти зазначені маєтки аж до викупу повної суми. 

Той же Адам Жевуський, син покійного Єроніма, у 1623 році поступається Вавжинцю, сину покійного Себастьяна Жевуського, триманою способом застави на суму 10 злотих орендою, записаною йому Марціном Пшесмицьким у Жевуськах Жалах. Згаданий вище Вавжинець у 1628 році віддає, дарує та передає частину своєї землі в Жевуськах Старих Матеушові, синові покійного Якуба Жевуського. В свою чергу, у 1629 році закладає 9 смуг орної землі в цьому же маєтках за 5 коп грошів і віддає їх в оренду Павлу, сину покійного Петра Жевуського, та його синам, починаючи відтепер до свята Різдва Христового, на рік і далі аж до повного викупу. Подібним способом він здобуває гроші й у 1631 році, закладаючи Войцеху, сину покійного Анджея Жевуського, дідичні частки, розташовані на трьох полях (на першому одну влоку орної землі, а на другому і третьому по пів-влоки), на суму 12 злотих, на рік і далі аж до викупу. Також Станіславу, сину Войцеха Борковського з Борків у луківському повіті, за 10 коп грошів певні землі в Жевуськах Старих.

Марина, дружина Вавжинця Жевуського, у 1631 році, за згодою і в присутності чоловіка, віддає, дарує та записує Валентію, сину покійного Себастьяна Жевуського, 6 смуг орної землі в Жевуськах Жалах. Водночас цей Валентій Жевуський звільняє Вавжинця, а також Марушу, дочку Себастьяна Сколімовського, вдову по Войцеху Баліку Жевуському, та її синів: Ремігіуша, Вікторина і Томаша, від судових справ, порушених ним щодо частки під назвою Поліновська з ділянки під назвою Балізна в маєтку Жевуськи Жали, які він скасовує на вічні часи. 

У п’ятницю після свята святого Симона та святого Юди Апостолів (31 жовтня) 1636 року судовий писар Симон Маєк, маючи на допомогу двох шляхтичів за законом, здійснює зв'язування Петра, сина покійного Анджея Жевуського, і Вавжинця, сина покійного Себастьяна Жевуського, в даровані їм навічно від Войцеха Баліка Жевуського, сина покійного Яна, землі Жевуські Завади. Ця угода в 1643 році буде оскаржена двоюрідними братами покійного дарувальника, які звинувачують одержувачів у підступному примусі дарування, а чиновників у дозволі на таке беззаконня. 

У 1638 році Вавжинець і Марина, подружжя Жевуських, дають свідчення перед актами земськими дорогочинськими, що вони винні Францішеку, сину покійного Вавжинця Жевуського, з усіх своїх маєтків суму 40 злотих, під подібним завдатком, і цей борг має бути сплачений на найближче свято Вознесіння Святого Хреста. Однак до сплати не доходить, оскільки в 1639 році Францішек своїм правом на ту суму поступається Якубу, сину Адама Жевуського. Того ж року Ян, син покійного Мацея Пшесмицького, квитує Вавжинця Жевуського щодо 7 коп грошей, записаних як застава на землях у Жевуськах Старих. У 1640 році Станіслав, син покійного Яна Жевуського, квитує того ж Вавжинця щодо суми 50 злотих боргу, записаного способом застави на землях у Жевуськах Жалах.

Вавжинець, син покійного Себастьяна Жевуського, востаннє згадується у вівторок 14 лютого 1640 року, даючи свідчення до земських книг дорогочинських про дарування Валентію, сину покійного Себастьяна Жевуського, частки під назвою Серховська в маєтку Жевуськи Жали, раніше придбаної від Францішека Жевуського, сина покійного Вавжинця.

Вавжинець та Марина Жевуські залишили після себе двох дочок, Ельжбету та Дороту, а також сина Станіслава. У 1628 році Станіслав, син Яна Жевуського, дідич у Жевуськах Завадах, засвідчує, що заборгував своїй дружині Ельжбеті, дочці Вавжинця Жевуського, суму 200 зл. У 1652 році Ельжбета, донька покійного Вавжинця Баліка Жевуського, вдова по Станіславу Жевуському, заставляє частки, що належали її померлому чоловіку в маєтках Жевуськи Завади, на суму 30 зл. Марціану, сину покійного Станіслава Жевуського, утримані за правом віна.

У 1636 році Вавжинець та Марина Жевуські віддають і дарують на вічні часи, з правом вільної інтромісії, Марціану Бєрнацькому, сину покійного Миколая, і Дороті Жевуській, дочці своїй і дружині згаданого Бєрнацького, землі в маєтках Жевуськи Жали: в першому полі, Гузовець, 6 смуг, від дороги Жальської до межі Пшесмицької, та в цьому ж полі, під Каліським, 6 смуг у пів-влоці, з таким самим розташуванням.

Єдиний син Вавжинця Баліка Жевуського, Станіслав, ймовірно, ще будучи молодим, залишив рідні землі та осів на постійно в руському воєводстві. Кар'єру він розпочав як писар гродський жидачевський (1629), а потім став підстаростою в цьому ж уряді. З середини 30-х років також був підстаростою вінницьким. У 1638-1641 роках обіймав посаду скарбника галицького, а з 1641 до 1653 року підстолія брацлавського. Наступним кроком його кар'єри стало обрання на писаря земського львівського (11 червня 1653 року), а вінцем стала номінація на суддю земського львівського (28 квітня 1655 року). Станіслав Жевуський неодноразово обирався депутатом на сейми, помер у 1668 році.

У судових актах підляських вперше постає у 1632 році, коли Францішек, син померлого Вавжинця Жевуського, дає свідчення до земських книг мельницьких, що все своє дідичне, рухоме та нерухоме майно в селах Жевуськи та Жали заставляє на суму 600 злотих Станіславу, сину Вавжинця Жевуського, писарю гродському жидачівському. Той самий Станіслав Жевуський у 1633 році особисто постає перед актами земськими луківськими і призначає своїми повноважними комірника мельницького Себастіана Тарковського та Фелікса Бейду. У тому ж році, перед тими ж актами, Адам Жевуський, син померлого Єроніма, дідич у Жевуськах Старих та Жалах, від імені дружини Ядвіги дає, навічно дарує ділянку, звану Пєкажівська, в маєтку Жевуська Жали на користь того ж Станіслава Жевуського.

Однак найважливіший запис Станіслава Жевуського цього періоду міститься в книгах гродських дорогочинських, що зберігаються в російському державному архіві давніх актів (РГАДА) в Москві. Це невідомий до цього часу, а знайдений Томашем Ящолтом документ "G. Rzewuski Notarius Zydaczeviemis comortem reformat". У цьому акті, складеному в понеділок після свята Божого Тіла (30 травня) 1633 року, Станіслав Жевуський, син Вавжинця з Жевусек Старих, Завад та Сколимова, писар гродський жидачівський, засвідчує, що взяв по своїй дружині Анні, дочці покійного Яна Чернейовського підкоморія земського львівського з міста Розділ і Софії з Руська [Орська, Урська] суму посагову 3 000 злотих, яку записує на своє майно, рухоме і нерухоме, розташоване у Жевуськах Старих, Завадах та Сколимові. Водночас як забезпечення [tytułem oprawy] додає суму 3 000 злотих і забезпечує обидві з'єднані суми на цих маєтках. 

У 1643 році за вимогою Ремігіуша, Томаша та Вікторина, синів покійного Войцеха Жевуського, а племінників стриїчних покійного Войцеха Балікa Жевуського, возний наклав 12 копій позовів на терміни суду дорогочинського. Два проти Мечислава Млечко, попереднього судді земського дорогочинського [1633-1637], а нині старости мельницького [1637-1646], два Войцехові Лужeцькому, колишньому писарю [1635-1638], тепер судді земському [1638-1649], два Марцінові Обніському, підсудку земському дорогочинському [1639-1649], два Якубові П’єтці Соболевському, нинішньому писарю, два Гризельді Сківській, дочці покійного Станіслава Сківського, попереднього підсудка земського дорогочинського [1633-1639], два Станіславові Жевуському, підстолію брацлавського воєводства, сину покійних Вавжинця та Марини Жевуських, та Петру Жевуському, сину покійного Анджея Жевуського. Предметом справи було позбавлення позивачів належних їм маєтків унаслідок підступних дій згаданих Вавжинця та Петра Жевуських, які колись доправили Войцеха Баліка Жевуського, знесиленого старістю і майже не чуючого своїх тілесних членів, до суду земського дорогичинського й, не зважаючи на природне право позивачів, схилили його до складання запису на користь Жевуських про передачу їм маєтків Жевуськи і Завади. Наче цього було мало, Петро Жевуський побив і висік батька позивачів, покійного Войцеха Жевуського. Тому вони вимагають відповідного покарання для всіх, хто спричинився до такого безправ’я і несправедливості, а також щоб маєтки були їм повернені. Однак це не вони стали спадкоємцями Войцеха Баліка Жевуського, про що свідчить наведене нижче свідчення щодо певної заборгованості покійного. У 1650 році до городських актів дорогичинських з’явився Станіслав Жеромський, щоб від імені своїх батьків, Олександра та Діани Сколімовської, подружжя Жеромських, урочисто заявити, що він готовий повернути велебному Павлу Жажевському, плебану пшесмицькому, а також Станіславу, синові покійного Вавжинця Жевуського, підстолію земському галицькому, і Петру, синові Петра Жевуського, суму 60 злотих, колись записану маніфестантами способом застави покійному вже Войцеху Баліку Жевуському, на ділянку, звану Максимівська, в маєтку Жевуськи. Оскільки ж згаданий велебний Жажевський, плебан пшесмицький, і вищезгадані Жевуські не з’явилися перед цим урядом для отримання згаданої суми, щодо цієї недбалості знову і знову протестує. 

У 1651 році Станіслав, син покійного Войцеха Борковського, дарує і записує Станіславу Жевуському, підстолію брацлавському, сину покійного Вавжинця, та його спадкоємцям певні свої маєтності в селі Жевуськи Завади, які були йому раніше передані шляхом дарування від Станіслава, сина покійного Станіслава Жевуського. У 1652 році Павло, син покійного Марціна Жевуського, засвідчує, що винен зі своїх маєтків Станіславу Жевуському, підстолію брацлавському, суму 8 кіп грошей, яку повинен сплатити під таким самим закладом на святого апостола Варфоломія. Того ж року Григор і Ян, сини покійного Яна, сина Фелікса Каліцького з Калісек, квитують Станіслава Жевуського, підстолія брацлавського, дідича в Жевуськах Старих та Жалах, від усіх сум, записаних в актах гродських дорогочинських їхніми покійними батьками, Вавжинцем, сином покійного Миколая Жевуського, і Малгожатою Жевуською, дідом (стриїчним) і бабою цього підстолія, на частки свої у маєтку Жевуськи Жали як заставу. Варто зазначити, що ця угода мала місце в 1602 році, а заставлені на суму 3 кіп грошей частки не були викуплені наступні 50 років! Подібно, хоча й не так яскраво, виглядала історія 23-річного, але ще не завершеного, тимчасового володіння. У 1652 році Павел, син покійного Петра Жевуського, засвідчує, що він Станіславу Жевуському, підстолію брацлавському, та його спадкоємцям передає певне тимчасове володіння на ділянки у Жевуськи, записану в 1629 році в якості застави Вавжинцем, сином покійного Себастіана Жевуського, на суму 5 кіп грошей, що перейшла до нього по смерті батька, Петра Жевуського, разом із заставою та усіма зобов'язаннями, і передає їх тому ж підстолію. Також у 1652 році Марціан Бєрнацький, син покійного Миколая, і Дорота Жевуська, донька покійного Вавжинця Жевуського, подружжя, передають Станіславу Жевуському, підстолію брацлавському, всі застави та зобов'язання Вавжинця і Марини Жевуських, а також їхні набутки, записані на маєтках Жевуськи Старі і Жали. 

У 1658 році Ядвіга, дочка покійного Миколая Васовича, вдова по Войцеху Жевуському, переуступає Станіславу Жевуському, судді львівському земському, сину покійного Вавжинця. Далі згадана Ядвіга переуступає на користь і на ім’я Михайла Жевуського, скарбника львівського, сина Станіслава, права на суму 1200 злотих застави, згідно з умовами, викладеними в певному попередньому контракті, що той приймає і підтверджує. Одночасно, на підставі контракту щодо цієї застави, возний здійснює введення Михайла Жевуського у володіння маєтками Жевуськи Старі і Завади. Незабаром після цього, з’явившись перед львівськими гродськими актами, Ядвіга Васовичівна, вдова I по Яну Щуровському, II по Войцеху Жевуському, заставляє свої оправні й доживотні маєтки, тобто певні частки у селах Жевуськи Старі та Завади, Михайлу Жевуському, львівському скарбнику, за суму 1 500 злотих під тією ж заставою на рік і далі до викупу.

Невдовзі перед дорогочинським гродським урядом постає підданий цього ж львівського скарбника, хлоп Миколай Ляцун з Жевусек Жалів, і, склавши присягу перед возним, свідчить, що маєтки Жевуськи Старі, Завади та Жали, які орендує його пан від батька та інших осіб, спалені ворогом, зруйновані постійними переходами війська коронного та литовського, знищені солдатськими екзекуціями, а все майно звідти позабиране. 

Того ж року Міхал Жевуський дарує та віддає на вічні часи Миколаю Бєгановському, каштеляну підляському, старості мостовському, своє рухоме і нерухоме майно, дідичне і заставне, засвідчене йому способом дарування від покійного Вікторина Жевуського, а саме часток у селах Жевуськи Старі, Завади, Жалі й Рачини, на підставі чого той здійснює інтромісію в маєтки.

У 1659 році було подано позов до дорогочинського суду гродського проти Ядвіги Васовичівни, вдови по Войцеху, сину покійного Анджея Жевуського, щодо маєтків, які вона отримала на правах доживоття після смерті чоловіка, а також Станіслава Жевуського, судді львівського земського, і Михайла Жевуського, скарбника львівського, стосовно всіх дідичних і заставних маєтків покійного Войцеха Жевуського, як і проти спадкоємців цього ж Войцеха Жевуського, дідича Жевусек Старих і Завад, через боргові зобов’язання, які тяжіли на цих маєтках.

Попри дворазові виклики за вимогою Кшиштофа і Казимира, синів покійного Адама Жевуського з Жевусек Старих і Жалів, підтримані обвинувачем Якубом Жевуським, уповноваженого дорогочинского суду гродського, відповідачі не з’явилися у визначені строки. Вони також не сплатили гарантійну суму 525 злотих, через що суд оголосив щодо них вирок про баніцію.

Жевуські володіли частками у селі Вулька Яйківська, також відомому як Соснова, яке перейшло у їхню власність після смерті його дідича Єжи Вольського. У 1664 році перед дорогочинським судом гродським розглядалася справа, ініційована обвинувачем Матеушем Петрушевським, дідичем частки у селі Бейди, проти Станіслава Жевуського, судді львівського земського, його сина Михайла Жевуського, скарбника львівського, дідичів маєтку у Вульці, а також проти Рафаїла Глуховського, адміністратора цих маєтків. Звинувачення стосувалося того, що підданий Жевуських хлоп Ян Коваль, знаний злодій, вночі з середи на четвер після свята Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії попереднього року (12/13 грудня 1663), проник до хати обвинувача у селі Бейди і викрав звідти шматок солонини, півбочки масла, вісім хлібин житних, чотири ковбаси та півміри маку. Ці речі було знайдено у дворі, де господарював Глуховський, але конфіскація не відбулася, оскільки адміністратор відмовився їх видавати. Проте, за згодою обох сторін, строк розгляду справи було продовжено, і вирок не було винесено.

Цей маєток було включено в контракт, укладений 3 вересня 1664 року перед актами львівськими гродськими між подружжям Томашем Казимиром Лужецьким, підчашим бельським, сином покійного Войцеха, судді земського дорогочинського, та його дружиною Софією з Жевуських Лужецькою, дочкою судді львівського земського Станіслава Жевуського, з одного боку, та Михайлом Жевуським, скарбником львівським, сином того ж Станіслава, і його дружиною Анною зі Скшини Дзежковою, з іншого боку.

Софія Лужецька, маючи певну суму з права доживоття по своєму першому чоловіку Яну Моравцю, позичає її своєму брату Михайлу Жевуському, який маєток дідичний село Вулька Соснова та частки заставні в Завадах за 4 000 злотих, з року в рік, аж до викупу, під таку саму заставу віддає в посесію і інтромісію. Коли ж у 1665 році Матеуш Петрушевський, бургграф гроду луківського, відновив процес, розпочатий роком раніше, відповідачами були не тільки Жевуські, а й новий адміністратор маєтку Войцех Лужецький. 

По смерті Станіслава Жевуського 27 квітня 1668 року в Роздолі відбувся поділ спадщини між Михайлом, Яном і Францішеком Жевуськими, рідними братами, синами покійного Станіслава Жевуського, судді львівського земського. За умовами цього розподілу батьківських і материнських маєтків, село Вулька Соснова, або Сосенська, розташоване у підляському воєводстві, дорогочинській землі, припало на частку Францішека Жевуського. Наймолодший зі спадкоємців вважав поділ несправедливим, і брати, визнавши його скарги справедливими, уклали 4 серпня 1668 року у Львові угоду про врегулювання. У результаті середній брат Ян відмовився від свого спадку у селах Жевуськи Завади та Жали на користь Францішека, звільнивши навіть від будь-яких обтяжень. Старший брат Михайло у рамках цієї угоди заставив на рік Вульку Соснову з обов’язком її викупу і передачі у володіння Францішеку, чого, однак, не зафіксовано.