У середу після урочистого свята Пасхи першого [тобто першого тижня після Великодня] року Божого тисяча шістсот сорок дев’ятого.

До урядових актів чинних староства Жидачівського особисто з’явився генеральний возний земель королівства Як Фураш з Березини, засвідчений та під присягою, за посадою добре знаний на підставі своєї правдивої і вірної реляції публічно та чітко засвідчив, що він, від імені та на вимогу ініціатора нашого суду і його представника ясновельможного Станіслава Жевуського підчашого брацлавського, а також ясновельможної Софії з Урських вдови покійного Яна Чернейовського підскарбія львівського, та почесних: Якова Беднажа бургомістра, Сеня Мануйлонюга війта, Бартоломея сина покійного Альберта Яна Сєховського, Леська Малого, Василя Наровея, Валентина Зуса шевця, Федора Дегтяра [Dziekciarz], Тимка Теслі, Матвія Оленіна, Миколи Фенікового, Петра Мельника, Герасима Турчина та інших підданих згаданого ясновельможного підчашого брацлавського, дідича містечка Роздолу, – на підставі справи, відкритої проти: бургомістрів, війтів, лавників, райців і всієї громади королівського міста Рогатина, яке наразі перебуває у ясновельможного Миколая графа Остророга чашника коронного, старости рогатинського, викликаних для ухвали щодо: Габріеля Кухарського головного винуватця злочину, Михайла, Костя Тарнопольського зятя Зеленської, Андрія, Федька Пекаря, Станіслава Дяка, Макаренка, Міщенка, Пилипенка Скнурка, Стеця Грицеївського, Дмитра Коваля зятя Федька, Григоренка Федора сина, Станіслава Прибігайла сина Федора, а також Федора Прибігайла батька, Петра Ткача, Теодора Мальтуша, Івана сина Петра, Івана Мечника, Пекаря Теодора, Стемащука Василя за свідченнями Лопатинського, Семена Кушніра, Григорія Дариловича, Василя Гайдука, Гринця та інших їхніх спільників, імена та прізвища яких наразі невідомі, але які мають уважатися за перелічених, – щоб накласти на них передбачене законом покарання, відповідне до тяжкості їхніх злочинів, які раніше під час міжкоролів'я, разом з козаками й татарами, а потім уже після щасливого обрання короля, ще до коронації, коли згадана ясновельможна пані Чернейовська після розгрому та розсіяння козаків і скіфів виїхала з міста Львова до містечка Роздолу, до тамтешнього монастиря як до дому свого сина, разом із родиною та всім майном, і там, за забезпеченого громадського миру, протягом певного часу перебувала, не очікуючи нічого злого від кого-небудь, – саме тоді ті особи, відкинувши страх божий і любов до ближнього, а саме в день святої Люції, діви й мучениці (13 грудня), у час міжкоролів'я, заради ганебної наживи, приєднавши до себе спільників і співучасників із різних місць, силою напали на містечко Роздол, вогнем дощенту спалили, спалили його дощенту, потім з великою люттю увірвалися до замку, пограбували згадану пані Чернейовську, уже стару жінку, усе майно та прикраси, коней із каретою як здобич і трофей забрали і поділили між собою та спільниками, завдали багато тяжкої і нестерпної шкоди, і численні злочини вчинили, двері церкви з замку виламали, саму церкву осквернили, кладовище залили кров’ю. Також убили Яна Козячевського і Яна Ясьонку, слуг згаданого ясновельможного підчашого брацлавського, а також Авраама єврея, орендаря, і преподобного отця Урбана Жарського кармеліта, пріора нового монастиря в Роздолі, його тіло не відомо, куди поділи. За ці дії підпали під покарання, встановлене законами королівства. Повістку з докладнішим змістом було вручено в понеділок після четвертої неділі поста Judica [?] (22 березня) поточного року в маєтностях королівського міста Рогатину війту в його домі та міщанам, які на торзі стояли, публічно проголошено, про що й повідомляється цією реляцією до чинних актів.

Тобі, ясновельможному і високородному Олександру з Конєцполя Конєцпольському, хорунжому коронному, дідичу маєтностей містечка Лісьця, інакше званого Моцар-Място, тощо... наказуємо, щоб ти з’явився перед нами або перед нашим ординарним генеральним судом королівського трибуналу у Любліні на вимогу ініціатора нашого суду та його представника, ясновельможного Станіслава Жевуського, підчашого брацлавського, а також обвинувачів — Матія Поворозника, Альберта, Матія, Марини, Софії, синів і дочок покійного Кшиштофа званого Пастернаком, убитого переліченими нижче втікачами — дідичних підданих згаданого ясновельможного підчашого брацлавського з містечка Роздолу, а також невірного юдея Боруха, управителя вищезгаданого ясновельможного підчашого, які разом із паном своїм викликають тебе щодо обвинувачених: Івана Псючка, Петра Сухая, Артема Ткача Яблончикова зятя, Якима Возного, Місея Сачишина, Юрка зятя Гриньовим, Федька Солодовника, Яреми Кушніра, Мартина сина Дубельчикового, Федора Ткачя зятя Галеніного, Івана Кульчицького — з містечка Роздолу втікачів-підданих згаданого ясновельможного підчашого брацлавського, — які під час міжкоролів'я, народного свавілля, навали скіфської і розпорошення козацького, відкинувши страх Божий і любов до ближнього, посміли передати в руки скіфів невинних людей католицької віри, зібраних у роздольському монастирі для безпеки та захисту свого життя, заподіяли позивачам та іншим міщанам багато актів насильства, кривди й шкоди, та все їхнє майно — як-от худобу, скотину, коней, одяг, вбрання і все хатнє начиння — гвалтовно й насильно захопили і розграбували; після цього, разом з іншими підданими (на яких, як тільки стане відомо, де вони перебувають, позов буде поширено), утекли з вищезгаданого містечка Роздолу до твого містечка Лісьця, іменованого Моцар-Място, і оселилися там як порушники, зрадники вірності та визнані розбійники, яких цією повісткою при тобі затримують, аби вони постали перед нашим судом трибуналу королівського у Любліні і прийняли відповідне до свого злочину законне покарання, або, якщо вони не постануть, щоб ти сам відповідав за них.

Дано в Любліні в понеділок після неділі Рогаційної, року Божого 1649.

[E] Ioannes Casimirus etc. Tibi illustri et magcac Annae a Potok Potocka, olim Alexandri Dominici a Kazanow Kazanowski, consorti derelictae viduae, tum gnosae Annae Marinae Kazanowska, posthumae eiusdem filiae virgini, nec non gnoso Alexandro Cetner, oppido Knichinice domino etc... ad instantiam delatorum famatorum Iacobi Bednarz, consulis, Senia Manuyłowego, proconsulis, Bartholomei olim Alberti Ioannis Siechowski, Lesko Mały, Basilii Narowey, Walentini Zusa sutoris, Fedory Dziekciarz, Tymko Fabri, Mathiae Olenina, Micolai Fenikowego, Petri Molendinatoris, Harasim Turczyn, aliorumque subditorum gnosi subdapiferi braclauiensis, oppidi Rozdoł haeredis, tum gnosae Zophiae de Vrsko, consortis olim Ioannis Czernieiowski, succamerarii leopoliensis, nec non Stanislai Rzewuski, subdapiferi braclauiensis, qui vos citat (!) ad statuendum per vos: Stanislaum filium Rutkow, vt sc asserit, Kamienski de cognomine, Fedko Łataykow, vti principales, atque Nicolaum Hidłowicz, Ihnat Szary, Borey Dmitr filium, Jacko Szepeliszy, Sen Borsow, et alios multos de oppido Podkamienie, olim magci Alexandri Dominici Kazanowski subditos; nec non famatos: Iakima syna Trokowego, Iaczka, Kuczka, Piotra, Hryca, laca, Boryczowego syna laca et alios plurimos de oppido Kniehinice, gnosi Alexandri Cetner, atque Olearnika Pobereznika de villa Ostrowa, eiusdem subditos, vti principales, aliosque illorum complices, et hoc pro eo, — quia suprascripti oppidani, dum praedicta gnosa Czernieiowska cum familia sua ad oppidum Rozdoł et monasterium, nec non rndus pater Vrbanus, ordiuis Carmelitarum conuentus noui loci Rozdoliensis prior, cum aliis nobilibus ex ciuitate Leopoliensi atque oppidanis Rozdoliensibus romani ritus orthodoxae fidei et Iudaei tam de ciuitate Leopoliensi, quam ex oppido Komarno ad memoratum oppidum Rozdoł domosque suas reuertebantur suppellectilemque domesticam secun contulerunt et ad monasterium (in quo tempore plebis saeuitiae et incursionis Scythicae at Kozacorum desolationis oppidani Rozdolienses, tam fidaei sanctae romanae quam graecae congregati erat fauentibus diis manus infestissimorum Kozacorum et Scytharum euaserunt) composuerunt et contulerunt et per aliquod spatium temporis pace publica assecurati permanserunt, tum temporis suprascripti principales, comprincipales et complices accepta notitia de illis et illorum bonis, in absentia gnosi subdapiferi braclauiensis, oppidum supradictum diuersis ex locis ad se inuitatis propter patrandum scelus iusserunt in oppido Podkamienie voce praeconica publicare, praeferendo: "Nunc homines catholicae fidej cum Iudaeis et sacerdotibus congregati sunt ad oppidum Rozdol, habebimus magnam abundantiam lucri, nisi sine vlla mora propinamus!" ibidemque pro die dominico ante f. s. Luciae virg. et mart. non modicam partem hominum esse inuitatos hominesque oppidi Podkamienie praedictum Kamienski pro duce et regimentario sibi elegerunt atque modo praedonico tempore noctis in oppidum Rozdoł monasteriumque in eadem arce existens summo cum clamore tumultuarie vario cum armorum genere inuaserunt, supradictam gnosam Czerniciowska verbis inhonestis bonam famam eius laedentibus affecerunt, equos et res plurimas ad viginti millia flor. pol. receperunt et inter se dispartiti, sunt, catholicos vt nlem Ioannem Koziarowski, Thomam Iasienski, supradicti gnosi subdapiferi braclauiensis famulos, perfidum Iudaeum Abraham, arendatorem, et pecuniam penes ipsum gnosi subdapiferi braclauiensis nonigentorum flor. pol. receperunt, perfidos Iudaeos Zecola, Aona, Hela, Leob et alios Iudaeos crudeliter modo tyrannico interemerunt, secundis vero euentibus ex providentia divina rndus pater Vrbanus in fugam se ex arce coniecit et hic mortem tyrannicam euasit, eundemque in procinita itineris eorundem complices post distantiam ab oppido Rozdoł tribus milliaribus circa molendina, Troscieniecki dicta, interemerunt et corpus ipsius, nescitur quo, fecerunt, ad ecclesiam fores exsecarunt, res omnes ecclesiasticas tum nobilium et oppidanorum propter securitatem seruatas receperunt et inter se dispartiti sunt, oppidum Rozdol combusserunt et templum spoliauerunt, violentias perpetrarunt et sunt prolapsi.

Datum Lublini feria secunda post dominicam Iubilate a. D. millesimo sexcentesimo quadragesimo nono.

(Ind. rel. castr. Zydaczou. a. 1649-50, t. 40, p. 360-2).

Ff. Ilko Viczyn et Petro Suhaiow de op. Rozdoll, tum et Michailo Wolkow de v. Krupsko, nec non Stec Manawiet de v. Brzezina, ad praefatum oppidum pertinentibus, g. Stanislai Rzewuski, subdapiferi braclauiensis, subditi, i. p., — "isz dlia spustoszenia miasteczka Rozdoła y wsi Krupska takze y Brzeziny y na popioł spalenia przez nieprzyiaciela krzyza sw. y swawolą kozacką y z cerkwiami we wsiach będącemi nie modlismy poborow wybrac do skarbu rzptey". (155-6)

1. Жерела до історії України-Руси. Том 4. Матеріяли до історії Галичини. Том 1. Акти з р. 1648-1649 (1898)

2. Жерела до історії України-Руси. Том 5. Матеріяли до історії Галичини. Том 2. Акти з р. 1649-1651 (1901)

3. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (ЦДІАЛ), Фонд 7, Том 41