Станом на 1768 рік колекція картин Підгорецького замку налічувала до 900 полотен. Переважно це були роботи художників, що працювали на замовлення Вацлава Петра Жевуського, та майстрів Речі Посполитої, але серед них трапляються і оригінальні картини італійських та фламандських митців, привезені з відряджень до Дрездену. Після смерті гетьмана частину картин (другорядних з другого поверху палацу) було продано задля розрахунку за його боргами, частину втрачено під час занепаду замку у 1820-1830 роках. У 1884 році колекція нараховувала 598 полотен, майже половину з них було втрачено під час Першої та Другої світових війн. На сьогодні відоме місцезнаходження близько 290 картин. 

Найціннішим збереженим полотном з Підгорецької колекції сучасні мистецтвознавці називають картину "Милосердний самарянин" роботи Якоба Йорданса, одного з видатних представників фламандського бароко [5]. Картина датується 1616 роком і належить до юнацького періода Йорданса, коли він перебував під впливом натуралізму Рубенса. Це полотно широко відоме в світовій мистецтвознавчій літературі. 

Серед інших важливих полотен з колекції Підгорецького замку можна виділити портрет королевича Якуба Людвіка Собеського роботи Франсуа де Труа, "Юнака з мавпою" Готфріда Лібальта, "Меркурій закохується в Геру" Яна Бокехорста, полотна Яна де Баана тощо. Важливою складовою колекції є роботи Шимона Чеховича, більшість яких збереглися до наших днів, та інших митців, які працювали безпосередньо для Жевуських: Гіацинта Олесинського, Василя Петрановича, Кшиштофа Радиловського та Августина Міріса (про його контакти з Жевуськими не відомо, але в колекції нараховувалося шість його картин, включаючи автопортрет; зберіглося три). Зі втрачених робіт дослідники, які їх застали, відзначали "Благовіщення" Віллема ван Ньюландта II; "Noli me tangere (Не торкайся мене)", яку приписували Рубенсу, та "Прометея з вогнем", яку намагалися пов'язати з Леонардо да Вінчі: хоча ці дві атрибуції малоймовірні, вони свідчать про митецьку якість полотен. 

На окремій сторінці зібрана галерея портретів з Підгорецького замку, яка презентує зовнішній вигляд багатьох історичних постатей та моду їхніх часів. Ця колекція нараховувала 200 портретів і є не типовою. Зазвичай галереї палаців включали зображення членів родини та впливових постатей, що свідчило про широкі зв'язки власника і сприяло підвищенню його престижу. Така категорія портретів становила ядро і підгорецької добірки, однак вона містить чимало портретів людей, які займали значно нижчі щаблі в суспільній ієрархії, ніж Жевуські: клієнтів, духовних осіб, офіцерів, художників і навіть селян та євреїв. Виразна серійність (зокрема портретів офіцерів та селян) вказує на те, що за їхнім створенням стояли ініціатива Вацлава Петра Жевуського та певний задум. Портрети підгорецьких селян, зокрема, перегукуються з поетичною творчістю гетьмана, в якій він сам виокремив як окремий жанр "пасторальну пісню". У його віршах селянська тематика постає не в соціальному контексті, а як метафора взаємодії людини з природою, "матір'ю-землею", і трапляється як в ідилістичному забарвленні, так і в драматичному: "Карбує ниви та поля, | Слідуючи за плугом з волами, | Пітніє, вгризаючись в нутрощі своєї матері" ("Життя людини"). Ще одним лейтмотивом у поезії Жевуського є тема плинності буття, яка також перегукується з портретами старців і натюрмортами у жанрі Ванітас. 

Загалом колекція картин Підгорецького замку має велике історичне значення: дає можливість дослідити способи наповнення магнатських резиденцій XVIII століття, смаки їхніх власників та місцеву живописну культуру. Її риси проявлені навіть в копіях західноєвропейських творів мистецтва. Значну частку з них придворні художники перемальовували з гравюр, зокрема з добірок за картинами з колекції Генріха Брюля та за картинами Рафаеля, виконаними Шарлем ду Фло. Друковані принти гравюр дзеркально відображені, і оскільки художники не бачили оригіналів картин, їхні варіації "дивляться" в протилежний бік, відрізняються за технікою та мають власну колористику.

Картини, що знаходяться в українських музеях (Львівська галерея мистецтв [ЛГМ 1], Львівський історичний музей [ЛІМ 2], Львівський музей історії релігії [ЛМІР 3]), підписані звичайним шрифтом. Коліром виділені назви картин, які знаходяться у Muzeum Ziemi Tarnowskiej [MZT 4]; репродукції з позначкою @ надані для сайту музеєм з обмеженим правом на повторне використання. Кольоровим курсивом позначені картини в інших колекціях. Курсивом  — втрачені картини, реконструйовані за архівними світлинами та аналогами.