Чоловіком Сусанни Сабіни з Жевуських став староста равський, а згодом каштелян волинський Михайло Ян Непомук Ледуховський (або Лідихівський, 1701-1786) з давнього руського (українського) роду Галок, полонізованого і узявшего прізвище за родовим маєтком Лідихів біля Почаєва. Зберігся опис 1735 року маєтностей Михайла Ледуховського, що включали комплекс сел Перенятин (тоді містечко), Підзамче, Комарівка поблизу Лідихіва і двір у Кременці [3]. А за метричними книгами, з 1735 по 1754 рік Сусанна Сабіна народила 11 дітей, записаних у Коростові [4]. До дорослого віку дожили щонайменше троє: 

• Станіслав Ледуховський (1735-після 1789) генерал булави польної коронної, у шлюбі з Констанцією з Горшковських мав сина Іполіта 1789 року народження, охрещеного у селі Плоска (можливо, Плоске); 

• Фелікс Казимир Ледуховський (1738-?) полковник булави польної коронної, без нащадків; 

• Бенедикт Ледуховський (1752-бл.1796) староста новоселецький. Ймовірно, саме Бенедикт успадкував Коростову, бо тут же записані і його дев'ятеро дітей, народжені з 1776 по 1786 у шлюбі з Барбарою з Воланських. Похований Бенедикт Ледуховський був у костелі капуцинів у Острозі [4, 5]. 

Відомо також, що Михайло Ян Непомук Ледуховський був похований у родовій каплиці у Кисилині, який був в той час досить розвиненим містечком і належав Ледуховським [4].  

Родина Ледуховських опікувалася монастирем у Підкамені, до цієї сімейної традиції долучилася і Сусанна Сабіна. Садок Баронч, підкамінський монах та краєзнавець XIX століття, про неї згадує: "Була то пані побожна і вельми поважна. 15 вересня 1765 року під час урочистості коронаційної несла корони до костелу, якими були увінчані скроні Марії у образі чудотворному у Холмі" [5]. Тут йдеться про урочисту коронацію образу Богородиці Холмської, покровительки роду Жевуських, при відкритті відбудованого для неї собору на місці давньоруської церкви у Холмі. Це була масштабна подія, перебіг якої описав її організатор Максиміліян Рило, греко-католицький єписокоп холмський. За його описом, коронаційні урочистості відбувалися при дзвонах з всіх холмських церков і пострілах із тридцяти гармат. "Коронy для Матері Божої до холмського собору несла Анна [Антоніна] Жевуська воєводина волинська, а для Ісуса Cуcанна з Жевуських Ледуховська каштелянова волинська. Після святої меси, за приписами римського церемоніалу, відбулася коронація чудотворного образу Матері Божої; після відправлених молитов почали співати Te Deum Laudamus при безперервному гуркоті гармат, розставлених артилерією на валах тутешнього замку; при цьому роздавалися медалі Матері Божої — золоті, срібні, мідні й олов’яні, а також образи, вибиті на різних матеріалах і на папері, більшої й меншої величини [...]. Потім відбулася процесія, в якій пресвітлі мешканці холмські за пишним театром, багато оздобленим дорогими матерiями, під балдахіном несли в процесії образ Матері Божої, рясно осяяний від палаючих свічок" [6]. 

Генеалогія Ігнація Владислава Ледуховського: Михайло Ян Непомук Ледуховський (1701-1786) і Сусанна Сабіна з Жевуських — Бенедикт Ледуховський (1752-бл.1796) і Барбара з Воланських — Кароль Бартоломей Ледуховський (1778-після 1837) і Теофіля з Дунін-Сулгостовських — Владислав Ледуховський (1818-?) і Людвіка з Дунін-Сулгостовських — Казимир Теофіл Ян Ледуховський (1840-1887) і Юзефа з Данилевичів — Ігнацій Владислав (1867-1932), Кароль Юзеф (1871-1931) та Станіслав Антоній (1874-1940) Ледуховські [4, 15]. Кароль Юзеф Ледуховський, неодружений, з 1927 року був віцепрезидентом (віцебурмістром) Луцька, після завершення каденції комісаром міської каси. Станіслав Антоній Ледуховський був підприємцем, засновник з 1914 акціонерного товариства з виробництва цільно-решіткового металу у Варшаві  "Граф С. Ледуховський та компанія", з 1921 перейменовано на "Польську фабрику монолітних сіток графа Станіслава Ледуховського SA"; засновник Товариства морського сховища "Belge d’Entrepots Maritimes" з відділеннями у Варшаві, Миколаєві та Галаці, судноремонтної майстерні і заводу цільно-решітчастого металу в Миколаєві. Зрештою, відомий як засновник першого Морського музею у Польщі, збірка якого наразі є частиною Національного музею в Щецині. Єдиний син Станіслава Антонія — Едвард Ледуховський (1905-1944) продовжував справу батька, був убитий під час Варшавського повстання. Його син Станіслав Ледуховський (1936-2025) — визначний мистецтвознавець, сценограф, публіцист і поет; з дружиною Ельжбетою лишив сина Францішека Ледуховського [11, 15].