"Рід Жевуських, який упродовж кількох десятиліть породив трьох гетьманів, мав у крові пристрасть до зброї, що сусідовала з вродженим талантом до пера, промов та політичної діяльності. Якщо член цієї родини не досягав успіху в одному, то відзначався в другому. У будь-якому разі, не було жодного Жевуського, який би не відзначився певною оригинальністю, добре чи погано спрямованою, але завжди відмітною..." (Люціан Семенський).

"З Чорторийським — жити, з Радзивіллом — пити, з Огінським — їсти, з Жевуським — бесідувати" (Приказка XIX століття) 

"Рід Жевуських, наділений блискучими і надзвичайними дарами, ніби переслідує фатум, який перешкоджає всьому, за що вони беруться, позбавляє їх можливостей бути корисними і навіть зробити свої таланти відомими. Вони могли б сказати словами Джейн Ейр: "Ми могли б бути"... Якби фатальність була християнським словом, то саме ним можна було б назвати долю Жевуських. Але скажемо, що це характер творить долю, і ми самі готуємо ті події, жертвами яких стаємо" (Розалія Жевуська)  

"Справжня історія Жевуських розпочинається лише з XVI століття, і наше прізвище носили відомі військові та політичні діячі до останнього поділу Речі Посполитої за її останнього короля Станіслава Августа Понятовського. Але [...] історія нашої родини тісно пов’язана з історією України" (Алекс Чеслав Жевуський) 

"Ми походили з сильної, розумної, відважної родини, відомої особистою хоробрістю та винятковим розумом; існує навіть приказка "розум Жевуських", так само як у Франції говорять "esprit des Mortemart", але ми ніколи не були щасливим чи фартовим родом. Над нами нависала тінь прокляття, яке передавалося від батька до сина і затьмарювало життя всіх, хто носив наше прізвище" (Катерина з Жевуських Радзивілл)