Світ, як відомо, тісний, Європа не така вже й велика, і, попри вперті упередження декого, шлюби між людьми, що походять із дуже віддалених місць, не такі вже й рідкісні. Але ось один шлюб, який навряд чи могли б придумати плідні автори мелодрам, якими телебачення нас або заколисує, або обурює — як подивитися. У Родезі (департамент Аверон) 9 травня 1838 року Марі Франсуаза Вікторина де Бальзак [Marie Françoise Victorine de Balzac], учителька, дочка Марі Франсуа-Ксав’є де Бальзака, який помер 1815 року, вийшла заміж за Теодора Яна Францішека Жевуського [Théodore Jean François Rzewuski], який народився 1814 року в Каліші, у Польщі.

Отже, за життя Бальзака, ще до того, як він зміг одружитися з Евеліною з Жевуських Ганською, у цій окситанськомовній Франції, звідки походили Бальса [Balssa], предки Оноре, далека родичка з гілки Бальзаків із В’ялатель [Vialatelle], уклала шлюб із далеким кузеном Евеліни Констанції Вікторії Жевуської. Щодо цього шлюбу в Родезі треба звернутися до сторінок 23 і 188 книги "La Vie prodigieuse de Bernard-François Balssa", опублікованої в листопаді 1998 року в Родезі, видавництво Subervie, автор Жан-Луї Дега. 

Як це стало можливим? Знову нещасне польське повстання 1830-1831 років стало причиною. Син Миколая Жевуського, який помер у Каліші того ж 1831 року, Теодор вступив на службу як підпоручик до полку уланів. Йому було сімнадцять років. Після поразки повстання, осиротівши, він емігрував до Франції й оселився в Родезі, де став присяжним при Торговому суді, перш ніж 23 лютого 1849 року, через одинадцять років після одруження, отримав французьке громадянство.

Від шлюбу з Марі Франсуазою де Бальзак у нього було четверо дітей. Двоє старших померли в молодому віці; третій Станіслас помер, здається, не залишивши нащадків. Четвертий Луї, народжений у Родезі 25 липня 1855 року, одружився в Корді (департамент Тарн) 4 вересня 1872 року з Елен де Бландіньєр [Hélène de Blandinières] і мав двох дочок і сина. Якщо чоловіча лінія потомства згасла, то жіноча французька гілка досить численна; серед неї мадам Женев’єва Юріо [Geneviève Huriaux], якій я висловлюю щиру подяку за люб'язно надані відомості про родину Жевуських-Бальзаків. 

Перш ніж простежити повернення Теодора [автор помилково пише "до Польщі", хоча мова йде про Україну у складі російської імперії], треба спробувати уточнити його давнє походження. Здається [це припущення автора не відповідає дійсності], він походив від Міхала Флоріана Жевуського великого підскарбія коронного та його сина Адама [Мхайла], родоначальника гілки з Роздола і старшого брата Станіслава Матеуша Жевуського, засновника підгорецької гілки. Невдовзі після 1855 року, коли народився його найменший син і померла дружина уроджена Бальзак, Теодор повернувся в Україну, де встановив зв’язки зі своїм далеким кузеном генералом Адамом Жевуським, молодшим братом Генрика, Кароліни, Аліни, Евеліни і старшим за Поліну та Ернеста. Разом вони заснували цукровий рафінадний завод — за добре усталеною традицією родини Жевуських. [далі цитується уривок з мемуарів Ядвіги з Цехановецьких де Форсанц, який не стосується безпосередньо теми, він наведений на сторінці Адама Вавжинця Жевуського]. 

Теодор, який зійшов з розуму, помер передчасно в Києві 20 квітня 1861 року. З причин, подробиці яких нам невідомі, його спадкоємці з обох шлюбів — він одружився вдруге в Україні з якоюсь Жевуською! — мали великі труднощі у врегулюванні спільних справ із генералом Адамом Жевуським.