"Рід Жевуських, який упродовж кількох десятиліть породив трьох гетьманів, мав у крові пристрасть до зброї, що сусідовала з вродженим талантом до пера, промов та політичної діяльності. Якщо член цієї родини не досягав успіху в одному, то відзначався в другому. У будь-якому разі, не було жодного Жевуського, який би не відзначився певною оригинальністю, добре чи погано спрямованою, але завжди відмітною..." (Люціан Семенський).

"З Чорторийським — жити, з Радзивіллом — пити, з Огінським — їсти, з Жевуським — бесідувати" (Приказка XIX століття) 

"Рід Жевуських, наділений блискучими і надзвичайними дарами, ніби переслідує фатум, який перешкоджає всьому, за що вони беруться, позбавляє їх можливостей бути корисними і навіть зробити свої таланти відомими. Вони могли б сказати словами Джейн Ейр: "Ми могли б бути"... Якби фатальність була християнським словом, то саме ним можна було б назвати долю Жевуських. Але скажемо, що це характер творить долю, і ми самі готуємо ті події, жертвами яких стаємо" (Розалія Жевуська)