Текст привілею зафіксований в описі документів Підгорецького маєтку 1765 року. Цей документ нині вважається втраченим, однак його фрагменти були опубліковані Владиславом Кричинським: "Наймилостивішим Владиславом, королем польським, за узгодженням зі станами Речі Посполитої і за згодою Великих Панів, уродженому Янушу Підгорецькому на маєтки Підгірці і Загірці, що їх він мав успадкувати, а випадково втратив, з описом, з яких місць вони мають починатися і де закінчуватися на грунтах і в лісах, відновлений на віки вічні — привілей" [6].

"Щасливий узятися перо, щоб описати, щоб своєю твердою рукою та скупою мудрістю лаконічно вас запевнити, що Річ Посполита з цим палацом та парком може суперничати з чудовими італійськими спорудами. Насамперед, дуже приємно розташований на високій горі, з якої око саме окреслює межі кругогляд на кшталт ломбардського саду, з видом на рівнину різноманітних дерев, міст та селищ. Споруда гідна порівняння з найпрекраснішими палацами інших народів і водночас старанно пристосована до оборони, як це називається по-італійськи casa forte [...]. Три сади поступово спускаються сходами, нагадуючи передовсім сади в Пармі, Маттеї в Капраролі для імператорських церемоній. Водойми, дивовижні фонтани б'ють вгору, і немає в цьому нічого дивовижного, бо їхнім творцем був геніальний майстер-винахідник, привезений із Риму. Наприкінці саду портик або галерея завдовжки 200 кроків, яка спирається на колони з тесаного каменю. Навпроти палацу, на іншій горі виноградники подібні до угорських, привезені з Угорщини, щоб каштелян міг отримувати кілька бочок власного вина" (Альбрехт Станіслав Радзивілл).

"Вгамуй свою гучну сурму 

Що музикою Марса закликала, 

І ти прокинешся! Не буди ніжно

Богатиря, що спить сном незворушним.

Ніхто не слухатиме тут гасел,

На закони війни начхати:

Інший Підгірці мають звичай,

Іншу забаву обрав цей край.

Беллона зійшла з цієї гори,

Щоб прийшла до неї добра думка,

Аби там богині танцювали,

Де раніше блукали отари.

Тут птахи співають дзвінких пісень,

Під які стрибають сатири.

Тут голосу відповідає луна,

Тут ліс виходить зі своєї тіні,

Тут свавільні криниці і джерела

Холодять на різний смак напої,

І своїм дзюрчанням багатьом

Навіюють солодкі сни.

Тут бьють фонтани,

Тут готуються різні зілля,

І те, про що Русь чула деінде,

Матиме тепер у себе вдома...

А ти, мій хоробрий гетьмане,

Поки стане тобі віку,

Насолоджуйся цим чудовим ділом,

Якнайкраще вік проводь тут золотий,

Відкинь забрало і шолом твій

Кривавий — тепер, вийшовши з битви, —

Надінь вінок із фіалок

Або, якщо хочеш, лавровий..."

"Підгорецький замок був чотирикутним palazzo in fortezza з бастіонами і головною спорудою з північного боку. У XVII столітті це була одноповерхова будівля, лише виступаюча центральна частина і кутові павільйони були двоповерховими. Дах, що покривав центральну частину, був купольний, а на чотирисхилому даху головного корпусу був влаштований бельведер. Вхід до палацу здійснювався через центральні двері на цокольному поверсі та через двоє бічних дверей з аркадними галереями на першому поверсі, до яких з внутрішнього двору вели сходи. На першому поверсі у два ряди розташовувалися парадні зали.

Кімнати з боку парку були багато оздоблені: стелі прикрашали картини в золотих рамах, а портали і каміни були з чорного мармуру. З боку двору знаходилася двоповерхова каплиця, прикрашена позолоченою ліпниною і фрескою на склепінні. Портали цього крила та східного павільйону були виконані з рожевого мармуру. Всередині палацу на верхні поверхи вели сходи, розташовані в центральній частині, і ще одні сходи в східному павільйоні. Інші крила палацу складалися, як і сьогодні, з цокольного поверху з пласким дахом. Над брамою до південного крила була прибудована скромна фахверкова вежа з гонтовим купольним дахом. Парк розкинувся на схилі на північ від палацу. Найвища з його терас, що прилягала до будівлі, була вимощена бруківкою і мала фонтан у центрі. Нижче цього рівня знаходився великий грот, що виходив на середню терасу. Тут були клумби, в несучій стіні висічені ніші зі статуями, а обабіч стояли два садові павільйони.

Як видно з функціонального обстеження комплексу, у XVII столітті палац виконував роль вілли по відношенню до головної резиденції гетьмана — Бродівського палацу. У ті часи, коли завжди слід було побоюватися набігів татар, козаків і повсталих селян, кожна шляхетська резиденція повинна була бути укріплена. У Підгірцях безпеку об'єкту забезпечували елементи, запозичені з італійської системи бастіонної фортифікації (кутові споруди, бійниці, рів тощо). Три нижні крила використовувалися як господарські будівлі, а в одному з бастіонів розміщувалися кухні. Парадні приміщення розташовувалися на першому поверсі північного крила. До них належали Столова зала у західному павільйоні, дві видовжені кімнати з кабінетом у центрі та каплиця з боку внутрішнього двору. Дві довгі кімнати, що примикали до каплиці, ймовірно, використовувалися як спальні, в той час як східний павільйон містив менш розкішні апартаменти, що складалися зі спальні та кабінету.

Щодо смислового наповнення архітектурного комплексу палацу в Підгірцях, то його найкраще можна зрозуміти, розглянувши головну вісь будівлі. Латинський текст на панелі, що увінчує портал головного входу, сповіщав, що палац мав слугувати місцем відпочинку для Марса, втомленого своїми воїнськими перемогами. Вали головного крила вже створювали войовничу атмосферу, а весь декор був присвячений богу війни. У зовнішньому дверному порталі застосовано доричний ордер, у внутрішньому — тосканський; скульптурні пано прикрашали як дверні отвори, так і аркади. Рами вікон і дверей на першому поверсі були облицьовані рустованим каменем, а на стелі центрального кабінету був зображений Марс. Каплиця була присвячена святій Марії, покровительці перемоги. Картина Скорботної Діви, розміщена на вівтарі, символізувала доблесть, а ліпнина і настінні розписи також натякали на Марса. Ідея тріумфу і перемоги була представлена Воскресінням, що увінчувало вівтар, і фрескою Успіння на склепінні каплиці. Фриз, що оточував приміщення під склепінням, прикрашали лицарські обладунки. 

Аналіз форм визначив джерела архітектурного планування та оздоблення палацу. Це також дозволило нам розмістити палац у Підгірцях у контексті європейської архітектури того періоду та архітектури Речі Посполитої. Планування Підгорецького палацу має французьке походження, найкраще описане і прокоментоване в архітектурних трактатах Жак Андруе Дюсерсо та Жан-Жака Перре. Основним принципом цього типу композиції є виділення в межах регулярного чотирикутного планування одного крила, яке може існувати і функціонувати незалежно від решти. Першою і найвідомішою будівлею, спроектованою за цим принципом, став Люксембурзький палац у Парижі, будівництво якого було розпочато в 1615 році. Багато резиденцій, збудованих по всій Європі у XVII столітті, наслідували цю модель. Палац у Підгірцях найбільш нагадує проект "Т" Перре. Корпус палацу відповідає схемі з трьома павільйонами, поширеній у французькій архітектурі, але його план базується на італійській моделі з двома рядами кімнат, де центральний вестибюль ділить внутрішній простір на два окремі блоки по чотири кімнати в кожному. Це примітивне планування зазнало певних змін: кутові кімнати були замінені великими павільйонами, а в центральному вестибюлі, як це притаманно французькій архітектурній школі, було влаштовано прогін, через що прилеглі до нього приміщення потребували розширення. Як і у французьких резиденціях, архітектору це вдалося завдяки створенню виступів: з північного боку, де був кабінет, і з південного боку, де розташовувалася каплиця. 

Аркадні галереї, що передують двом бічним входам до палацу, ймовірно, були запозичені у П. П. Рубенса, Палаццо ді Генуя. З архітектурно-скульптурного оздоблення палацу найкрасивішими є портали, каміни, балюстрада галереї каплиці, ліпнина каплиці та зовнішній портал головного входу. У них простежується спорідненість з витворами двох римських архітекторів, які працювали в Речі Посполитій: К. Тенкаллі та Г. Б. Гіслені. Терасне планування парку в італійському стилі вже було відоме в Речі Посполитій, але саме в Підгірцях воно досягло своєї найдосконалішої форми.

Як видно з цих міркувань, у плануванні палацу в Підгірцях та його околицях вдало поєдналися італійські та французькі принципи архітектурної композиції. Однак слід підкреслити, що італійські елементи явно переважають. Симетричний план, в якому одне крило має два ряди приміщень, а інші три — лише по одному, має певну схожість (хоча ці зв'язки видаються ще тіснішими, спадковими) з планами міських палаців у трактаті Серліо та у Скамоцці. Перш за все, він нагадує проект, який останній розробив для замку в Збаражі. 

Підгорецький палац також має багато традиційних і модерних мотивів, характерних для житлової архітектури Речі Посполитої 1-ї половини XVII століття. Традиційними є: план кімнат, висота вхідних дверей, зовнішні сходи, планування інтер'єрів бельетажа з великою парадною залою в кінці крила. Модерними рисами є план будівлі, що нагадує бастіонне укріплення, об'єм комплексу, внутрішні сходи та стилістично досконале оздоблення мармуром, ліпниною та деревом. Таким чином, Підгорецький палац є своєрідним синтезом архітектури резиденцій Речі Посполитої першої половини XVII століття. Явне переважання елементів, характерних для італійської архітектури, змушує нас виключити Г. Левассера де Боплана як автора будівлі. Схоже, що проект належав А. дель Аква, італійському архітекторові на службі гетьмана Конецпольського, який спроектував містобудівний комплекс Бродів. Не лише палац у Підгірцях має явну схожість з вищезгаданим проектом "Т" Перре, а й планування міста Броди демонструє спорідненість з проектом "В" тієї ж роботи. Італійська інтерпретація французького зразка, італійський характер зовнішнього та внутрішнього декору палацу могли бути нав'язані самим Конєцпольським. Як пише у своїх спогадах А. С. Радзівілл, Конецпольський "Ніколи не бував в Італії, але відтворив її в себе вдома"" (2).

"Замок у Підгірцях, хоч і дещо хирий, є, без сумніву, найкрасивішою спорудою Речі Посполитої, і навіть у будь-якій іншій країні належатиме до числа визначних будівель. Зведений з гарним смаком, складається з основного житлового палацу, двох бічних павільйонів і невеличкої стрункої вежі з куполом по центру, яка надає усій споруді чудового зовнішнього вигляду. Побудований повністю з цегли, прикрашений різбленням із каменю і має, ймовірно, лише один недолік — він невеликих розмірів і дуже хирий. Якби не вражаюча краса будівлі та її прикрас, не можна було б навіть здогадатися, що це замок магната. Розташований він на краю високої гори, під захистом чотирьох невеликих, із цегли збудованих бастіонів з окопом і ровом із кам'яними контрескарпами з контрмінами. Усі ці фортифікації, однак, здається, слугують хіба що для очей, а ніж для реальної оборони замку. Невеликий замковий дворик прикрашають дуже величні галереї з балюстрадами, облицьованими мармуром, пов'язані з довгими портиками на колонах. Заходите до палацу прекрасними сходами, накритими куполом. Приміщення всередині добре розташовані й дуже добре декоровані. В усьому панує вишуканість і панська розкіш. До покоїв ведуть мармурові портали, а стіни сяють від золота і картин. Подвійний ряд покоїв нагадує італійський стиль, в кінці вони сходяться в одному великому залі з подвійними дверема, що ведуть на балкон. Звідти відкривається вид на бастіон і окопи, облицьовані каменем, на кшталт терас. Каплиця в середній частині замку, що має високий купол на завершенні, є справжньою іграшкою як з погляду архітектури та пропорцій форм, так і з погляду свого внутрішнього оздоблення, надзвичайно багато оздоблена картинами й тисячею прикрас із мармуру та золота. Немає нічого більш привабливого, ніж вид із замку. Охоплює він неозорі поглядом майданчики, що починаються біля підніжжя гори, п'ять або шість обгороджених терас, які піднімаються все вище й вище, утворюючи ту саму кількість садів на різних ярусах, які рясніють гротами, статуями, ставками, альтанками на великих кам'яних стовпах і з парапетами, облицьованими зверху каменем. З одного саду до іншого ведуть гарні сходи, а за останнім садом спускається рештою гори і тягнеться аж до дороги гарний фруктовий сад. З правого і лівого боку саду височіють дві великі альтанки у формі підків, звідки нові сходи приводять на самий верх гори. На перший погляд нагадує Підгорецький замок Шато Неф у Сен-Жермені, який має таке саме розташування".

1. Jan K. Ostrowski, Jerzy T. Petrus, "Podhorce. Dzieje wnętrz pałacowych i galerii obrazów" (2001)

2. Zbigniew Bania, "Pałac w Podhorcach" (1981)  

3. Filip Kucera, "Wacław Emir Rzewuski (1784-1831) podróżnik i żołnierz" (2016)

4. Marcin Matuszewicz, "Pamiętniki Marcina Matuszewicza kasztelana brzesko-litewskiego 1714-1765" (1876)

5. Krystyna Maksimowicz, "Seweryn Rzewuski w nowej familii 1779-1788" (1993)

6. Władysław Kryczyński, "Zamek w Podhorcach" (1894)

7. Franciszek Ksawery Martynowski, "Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym, opisana przez M. Balińskiego i T. Lipińskiego" (1843) 

8. Леон Жевуський, "Підгорецька хроніка" (1860) 

9. "Мемуари графині Розалії Жевуської" (1939) 

10. Władysław Kryczyński, "Pałac Podhorecki w roku 1717: opis podług inwentarza z 1717 roku" (1914)

11. Teodor Ziemięcki, "Sprawozdanie z wycieczki archeologicznej w roku 1883 dokonanéj przez T. N. Ziemięckiego: Halicz - Kryłos - Podhorce" (1884)

12. Radosław Liwoch, "Zaginiona kolekcja archeologiczna z zamku w Podhorcach" (2019)

13. Bronisław Dembiński, "Zmierzch hetmana: Seweryn Rzewuski w latach 1788-1793" (1938)

14. Zofia Zielińska, "Republikanizm spod znaku buławy: publicystyka Seweryna Rzewuskiego z lat 1788-1790" (1988)

15. Ігор Мицько, "Пліснеськ — батьківщина княгині Ольги" (2005)